Вісник № 01. Економічні науки
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/57680
Переглянути
Публікація Двоїстий характер впливу тіньової економіки на рівень економічної безпеки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Перерва, Петро Григорович; Романчик, Тетяна Володимирівна; Ткачов, Максим Михайлович; Гришко, Наталія ЄвгенівнаУ статті розроблено теоретико-методологічних підходів до забезпечення економічної безпеки в умовах протидії тіньовій економіці. Відповідно до поставленої мети в статті вирішено наступні завдання: виявлено структуру загроз економічній безпеці та визначити їх види; досліджено підходи до поняття «тіньова економіка» та уточнено її визначення; досліджено вплив тіньової економіки на рівень економічної безпеки; обґрунтовано політику протидії тіньовій економіці. Доведено, що тіньова економіка є важким для дослідження та обліку феноменом. Визначень тіньової економіки є досить багато, що пов’язано з тим, що у структурі вона досить різноманітна. Запропоновано сюди включати різноманітні види діяльності, які не враховуються офіційною статистикою, не включаються до ВВП, тобто, що існують поза правовим полем. Це є причиною тому, що тіньову економіку неможливо точно виміряти і часто дані про розміри тіньової економіки з різних джерел суттєво розходяться. Проведене дослідження надає підстави зробити висновок про двоїстий характер тіньової економіки, яка крім явно виражених недоліків та загроз економічній безпеці, має і певні позитивні моменти, зокрема, в соціально-економічній сфері країни. Значний обсяг тіньової економіки в нашій країні, що продовжує нарощуватися, видається дуже небезпечним з точки зору економічної політики в умовах глобалізації.Публікація Наукометричний аналіз методів вартісної оцінки об'єктів інтелектуальної власності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Маслак, Марія ВолодимирівнаРозглянуто теоретико-методичні питання вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності. Вартісне оцінювання об'єктів та технологій інтелектуальної власності є необхідним у тих випадках, коли є необхідність продажу окремих патентів, патентних або авторських прав, при наданню ліцензій на користування виключними правами інтелектуальної власності, а також при аналізі та оцінці науково-технічного та інтелектуально-інноваційного потенціалу промислових підприємств. Доведено, що на сьогоднішній день науковці використовують три базові підходи до оцінки об'єктів інтелектуальної власності: ринковий, витратний та дохідний. Кожен із вказаних підходів на практиці використовується за допомогою низки методів. При ринковому підході використовується метод порівняння продажів, коли актив, що розглядається, порівнюється з аналогічними об'єктами інтелектуальної власності або інтересами в цих об'єктах або з цінними паперами, забезпеченими невловимими активами, які були продані на відкритому ринку. Прибутковий (дохідний) підхід найбільш застосовуваний в оцінці об’єктів інтелектуальної власності. Цей підхід передбачає, що вартість інтелектуального активу відтворює чисту дисконтовану вартість потоків, створюваних даним інтелектуальним активом або дисконтовану вартість витрат, яких вдалося уникнути при володінні цим активом. Витратний підхід найчастіше використовується при оцінці вартості об'єктів інтелектуальної власності, порівняно з ринковим підходом. Цей підхід використовується при оцінці вартості об'єктів інтелектуальної власності, якщо неможливо знайти необхідний аналогічний об'єкт, просто відсутній будь-який досвід реалізації подібних об'єктів або прогноз майбутніх доходів не є стабільним. Недосконалість наявної нормативно-правової бази оцінювання, відсутність дієвих алгоритмів управління інтелектуальною власністю від моменту її створення до комерційного використання результатів інтелектуально-інноваційної діяльності роблять конче необхідним більш детального дослідження наявного наукового обґрунтування, науково-методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності ринкового використання об’єктів інтелектуальної власності на промислових підприємствах та формування методичних рекомендацій щодо їх вдосконалення.