Кафедра "Загальна та неорганічна хімія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7445

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/onch

Від 1948 року, коли кафедра неорганічної хімії злилася з кафедрою загальної хімії, кафедра має назву "Загальна та неорганічна хімія".

Від дня заснування Харківського Технологічного інституту в 1885 році загальноосвітні відділи хімії були представлені однією кафедрою хімії, в яку входили лабораторії неорганічної, органічної і аналітичної хімії. Прикладні хімічні науки читали професор Валерій Олександрович Геміліан, Олександр Павлович Лідов та ін. До 1912 року кафедру очолював професор Іван Павлович Осипов (1855-1918). У 1918 році кафедра хімії розділилася на кафедри неорганічної, органічної, аналітичної і фізичної хімії. Від 1925 року кафедри неорганічної та аналітичної хімії об’єдналися в одну кафедру. У 1930 році, при організації Хіміко-технологічного інституту, кафедра неорганічної та аналітичної хімії продовжувала свою роботу в тому ж складі аж до 1948 року.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор технічних наук, 7 кандидатів наук: 4 – технічних, 2 – хімічних, 1– історичних; 6 співробітників мають звання доцента.

Переглянути

Фільтри

20201

Налаштування

Автор: search.filters.author.Булавін, Віктор ІвановичORCID: search.filters.orcid.https://orcid.org/0000-0002-3451-1613

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Особливості встановлення ближньої сольватації іонів тетраалкіламонію в розчинниках з просторовою сіткою Н-зв’язків
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Булавін, Віктор Іванович; В'юник, Іван Миколайович; Крамаренко, Андрій Вікторович; Русінов, Олександр Іванович
    Коeфіцієнт дифузії та довжина дифузійного зміщення ( d ) 5 іонів тетраалкіламонію (ТАА) (від Me₄N⁺ до Pe₄N⁺) у воді, етиленгліколі (ЕГ), формаміді (Ф) і моноетаноламіні (МЕА) розраховані на підставі літературних даних щодо їх граничної молярної електричної провідності при 298,15 К. У якості критерію сольватованості іонів використано знак відхилення від закону Стокса-Ейнштейна у вигляді (d‒rᵢ), де rᵢ – структурний радіус іона. Встановлений тип ближньої сольватації катіонів ТАА у вивчених розчинниках: позитивна, якщо параметр ( d‒rᵢ)>0; негативна – при значеннях ( d‒rᵢ)< 0. Розрахунок різниці ( d‒rᵢ) проведено з використанням 4-х шкал радіусів іонів ТАА: Робінсона-Стокса, Бартеля, Маркуса і Крумгальза. Показано, що адекватні величини міри гідрофобної гідратації іонів ТАА у воді (id r > 0 можна отримати для гідродинамічної граничної умови «ковзання», що залежить від шкали структурних радіусів іонів ТАА. Ґрунтуючись на експериментальних результатах дослідження сольфобної сольватації іонів ТАА у воді, формаміді, етиленгліколі та моноетаноламіні, умовно перевагу надано шкалі радіусів Ван-дер-Ваальса Маркуса як найбільш фізично обґрунтованій. Аналіз результатів розрахунку величини d для катіонів ТАА у вивчених розчинниках показав, що ця характеристика для перших п’яти симетричних іонів ТАА має найбільше значення у воді, а найменше в МЕА. В ряду Н₂О – Ф – ЕГ – МЕА величина d зменшується, що узгоджується зі зростанням в цьому ряду розчинників їх в’язкості. З метою усунення неоднозначностей при розрахунку кількісних характеристик ближньої сольватації розроблено загальний підхід, заснований на використанні конкретної шкали радіусів та гідродинамічної умови «ковзання» іона при задаванні закона Стокса-Ейнштейна.