Кафедра "Загальна та неорганічна хімія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7445

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/onch

Від 1948 року, коли кафедра неорганічної хімії злилася з кафедрою загальної хімії, кафедра має назву "Загальна та неорганічна хімія".

Від дня заснування Харківського Технологічного інституту в 1885 році загальноосвітні відділи хімії були представлені однією кафедрою хімії, в яку входили лабораторії неорганічної, органічної і аналітичної хімії. Прикладні хімічні науки читали професор Валерій Олександрович Геміліан, Олександр Павлович Лідов та ін. До 1912 року кафедру очолював професор Іван Павлович Осипов (1855-1918). У 1918 році кафедра хімії розділилася на кафедри неорганічної, органічної, аналітичної і фізичної хімії. Від 1925 року кафедри неорганічної та аналітичної хімії об’єдналися в одну кафедру. У 1930 році, при організації Хіміко-технологічного інституту, кафедра неорганічної та аналітичної хімії продовжувала свою роботу в тому ж складі аж до 1948 року.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор технічних наук, 7 кандидатів наук: 4 – технічних, 2 – хімічних, 1– історичних; 6 співробітників мають звання доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Моделирование и оптимизация процесса электрохимического рециклинга псевдосплавов вольфрама
    (Институт газа НАН Украины, 2013) Ведь, Марина Витальевна; Сахненко, Николай Дмитриевич; Ермоленко, Ирина Юрьевна; Корний, С. А.
    Исследовано влияние энергетических и временных параметров импульсного электролиза на выход по току, скорость и селективность анодного растворения псевдосплава ВК 10. Определено влияние температуры электролита на выход по току и скорость растворения исходного материала. Показано, что варьирование амплитуды тока, длительности импульса и паузы, а также их соотношения позволяют управлять маршрутом растворения и контролировать скорость отдельных стадий и процесса в целом. Определены оптимальные значения параметров импульсного режима, обеспечивающие активное растворение компонентов сплава ВК 10 с выходом по току 80–95 %. Построена имитационная модель процесса, отражающая зависимость между изменением состава обрабатываемого сплава и количеством пропущенного электричества. Использование предложенной модели позволяет определять концентрацию вольфрама на обрабатываемой поверхности и содержание его соединений в электролите в ходе электролиза.