Кафедра "Загальна та неорганічна хімія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7445

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/onch

Від 1948 року, коли кафедра неорганічної хімії злилася з кафедрою загальної хімії, кафедра має назву "Загальна та неорганічна хімія".

Від дня заснування Харківського Технологічного інституту в 1885 році загальноосвітні відділи хімії були представлені однією кафедрою хімії, в яку входили лабораторії неорганічної, органічної і аналітичної хімії. Прикладні хімічні науки читали професор Валерій Олександрович Геміліан, Олександр Павлович Лідов та ін. До 1912 року кафедру очолював професор Іван Павлович Осипов (1855-1918). У 1918 році кафедра хімії розділилася на кафедри неорганічної, органічної, аналітичної і фізичної хімії. Від 1925 року кафедри неорганічної та аналітичної хімії об’єдналися в одну кафедру. У 1930 році, при організації Хіміко-технологічного інституту, кафедра неорганічної та аналітичної хімії продовжувала свою роботу в тому ж складі аж до 1948 року.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор технічних наук, 7 кандидатів наук: 4 – технічних, 2 – хімічних, 1– історичних; 6 співробітників мають звання доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 74

Спосіб виготовлення каталізатора для середньотемпературної конверсії карбон (ІІ) оксиду з водяною парою
(ДП "Український інститут інтелектуальної власності", 2008) Сінческул, Олександр Леонідович; Бутенко, Анатолій Миколайович; Семченко, Галина Дмитрівна; Лобойко, Вячеслав Олексійович; Гринь, Григорій Іванович; Казаков, Валентин Васильович; Слабун, Іван Олександрович; Роменський, Олександр Володимирович; Маркова, Наталія Борисівна
Спосіб виготовлення каталізатора для середньотемпературної конверсії карбон (II) оксиду з водяною парою, що включає висаджування вихідних солей ферум у, хрому та купрум у розчином карбонату, таблетування та прожарювання каталітичної маси, який відрізняється тим, що як вихідні солі феруму, хрому та купруму використовують хлориди цих металів, а як висаджувач – використовують амоній карбонат, причому проводять сумісне висаджування компонентів при температурі 303±2 К, а масу прожарюють за схемою: підйом температури з 293 до 613 К зі швидкістю 5-10 град./хв., витримка при 613 К 45-60 хвилин, підйом температури з 613 до 673 К із швидкістю 10 град./хв., витримка при температурі 673К 1,8-2,0 години.
Спосіб приготування носія срібного каталізатора
(ДП "Український інститут інтелектуальної власності", 2008) Бутенко, Анатолій Миколайович; Отводенко, Сергій Едуардович; Семченко, Галина Дмитрівна; Русінов, Олександр Іванович; Лобойко, Олексій Якович; Роменський, Олександр Володимирович
Спосіб приготування носія для срібного каталізатора, який включає подрібнення, просіювання алюмосилікатного носія, обробку отриманих гранул нітратною кислотою, її відмивання, який відрізняється тим, що як алюмосилікатний носій використовують збіднений фосфорит з розміром гранул 4-10 мм, обробку яких нітратною кислотою ведуть при 333 ± 5К впродовж двох годин, а відмивання від неї при температурі 333 ± 5К.
Спосіб регенерації каталізаторів СНП окисної конверсії метанолу у формальдегід
(ДП "Український інститут інтелектуальної власності", 2005) Кряжева, Марія Володимирівна; Лобойко, Олексій Якович; Бутенко, Анатолій Миколайович; Савенков, Анатолій Сергійович; Семченко, Галина Дмитрівна; Русінов, Олександр Іванович; Рищенко, Ігор Михайлович; Роменський, Олександр Володимирович
Спосіб регенерації каталізатора окисної конверсії метанолу у формальдегід типу СНП ("срібло на пемзі") шляхом обробки відпрацьованого каталізатора нітратом калію, та відмивання привнесених сполук Na, Ca, Fe розчинами солей та кислот, розчинення срібла нітратною кислотою та введення хімічних відновників, який відрізняється тим, що прожарювання після просочення відпрацьованого каталізатора розчином нітрату калію при 35010 °С протягом 952 °С хвилин, відмивання привнесених сполук натрію, кальцію, феруму здійснюють розчином хлориду амонію, а розчинення срібла проводять у нітратній кислоті з масовою часткою 55 %, далі в розчин, що утворився, вводять сухий карбамід до повного розчинення, отриманий розчин випаровують при 855 °С і відновлюють нітрат аргентуму до металічного срібла при 330±10 °С.
Спосіб регенерації нанесеного каталізатора конверсії метанолу в формальдегід
(ДП "Український інститут інтелектуальної власності", 2001) Бутенко, Анатолій Миколайович; Савенков, Анатолій Сергійович; Лісогор, Олена Сергіївна; Русінов, Олександр Іванович; Рищенко, Ігор Михайлович
Випалювання коксу киснем повітря проводять у присутності нітрату калію, з наступною обробкою каталізатора розчином гідроксиду калію з масовою часткою 25-35% протягом 2-3 годин при температурі 70-90°С, промиванням дистильованою водою (до негативної проби на іони К+), потім на каталізатор діють розчином, що містить суміш бромоводневої кислоти і трилону Б, протягом 2-3 годин при температурі 25°С, промивають дистильованою водою (до негативної проби на іони Вr¯), після чого розчиняють срібло, масова частка якого становить 25-35% від маси усього нанесеного срібла у концентрованій азотній кислоті, додають до утвореного розчину сахарозу і нітрат калію з масовими частками 0,1 і 1% відповідно, випаровують воду, обробляють сухий залишок карбамідом, витримують при температурі його плавлення протягом 30 хвилин, далі прожарюють при температурі 700-720°С протягом 2-3 годин.
Спосіб регенерації відпрацьованих травильних розчинів
(ДП "Український інститут інтелектуальної власності", 2007) Ульянов, Володимир Павлович; Булавін, Віктор Іванович; Ульянова, Ірина Володимирівна
Спосіб регенерації відпрацьованих травильних розчинів включає змішування азотно-плавиковокислотних та сірчанокислотних відпрацьованих травильних розчинів в об'ємному співвідношенні (0,2-2,5):1, упарювання одержаної суміші при температурі 150-210 °С, конденсацію азотної і плавикової кислот, термічний розклад упареної суміші, відведення оксидів металів і конденсацію сірчаної кислоти.
Термодинамічні характеристики іонізації гідрогенфлюориду у метанолі та етанолі
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2009) Булавін, Віктор Іванович; Крамаренко, Андрій Вікторович
Потенціометричне дослідження системи HBr-спирт у широкому інтервалі температур
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2009) Булавін, Віктор Іванович; Крамаренко, Андрій Вікторович
Розрахунок ентальпії сольватації хлорид- та бромідіонів у метанолі методами комп'ютерної хімії
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2008) Булавін, Віктор Іванович; Волобуєв, М. В.; Крамаренко, Андрій Вікторович
Спосіб одержання срібного каталізатора окисної конверсії метанолу у формальдегід
(ДП "Український інститут промислової власності", 2001) Бутенко, Анатолій Миколайович; Савенков, Анатолій Сергійович; Семченко, Галина Дмитрівна; Русінов, Олександр Іванович; Кряжева, Марія Володимирівна; Рищенко, Ігор Михайлович
Спосіб одержання срібного каталізатора окисної конверсії метанолу у формальдегід, модифікованого оксидами кремнію (IV) і алюмінію, узятими в співвідношенні 6:1, що включає послідовне просочування гранул пемзи спочатку алюмосилікатним золем, отриманим у результаті змішування тетраетилсилікату з водним розчином нітрату алюмінію з наступним сушінням протягом 24±0,1 годин, потім відновленням сполук срібла на поверхні гранул пемзи формаліном, сушінням і прожарюванням при температурі 650±10°С протягом 2,5±0,1 годин, який відрізняється тим, що алюмосилікатний золь модифікують сахарозою з масовою часткою 0,125-0,15%, а відновлення сполук срібла ведуть у розплаві карбаміду при температурі 140±5°С протягом 40-60 хвилин.
Закономірності анодної формоутворюючої обробки сплавів
(НТУ "ХПІ", 2006) Ведь, Марина Віталіївна
Досліджено процеси формоутворюючої анодної обробки сплавів алюмінію та хромонікелевих сталей, спрямовані на підвищення їх питомої поверхні. Визначено вплив складу електролітів і режимів нестаціонарного електролізу на морфологію поверхні та ступінь її розвинення із збереженням механічної міцності матеріалів. На підставі результатів експерименту обгрунтовано принципи керування поверхневою обробкою металів, схильних до пасивації.