Кафедра "Загальна та неорганічна хімія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7445

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/onch

Від 1948 року, коли кафедра неорганічної хімії злилася з кафедрою загальної хімії, кафедра має назву "Загальна та неорганічна хімія".

Від дня заснування Харківського Технологічного інституту в 1885 році загальноосвітні відділи хімії були представлені однією кафедрою хімії, в яку входили лабораторії неорганічної, органічної і аналітичної хімії. Прикладні хімічні науки читали професор Валерій Олександрович Геміліан, Олександр Павлович Лідов та ін. До 1912 року кафедру очолював професор Іван Павлович Осипов (1855-1918). У 1918 році кафедра хімії розділилася на кафедри неорганічної, органічної, аналітичної і фізичної хімії. Від 1925 року кафедри неорганічної та аналітичної хімії об’єдналися в одну кафедру. У 1930 році, при організації Хіміко-технологічного інституту, кафедра неорганічної та аналітичної хімії продовжувала свою роботу в тому ж складі аж до 1948 року.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор технічних наук, 7 кандидатів наук: 4 – технічних, 2 – хімічних, 1– історичних; 6 співробітників мають звання доцента.

Переглянути

Фільтри

2014 - 201912020 - 20212

Налаштування

Ключові слова: search.filters.subject.diffusion

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    The influence of singly charged ions on the translational motion of molecules in extremely dilute amide solutions
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Bulavin, Viktor Ivanovych; Vunik, Ivan Nikolajevych; Kramarenko, Andrii Viktorovych; Rusinov, Alexandr Ivanovych
    The type of short range solvation of Li⁺ , Na⁺ K⁺ , Rb⁺ , Cs⁺ , NH₄⁺ , Cl⁻ , Br⁻ , I⁻, ClO₄⁻ ions has been determined and analyzed in formamide (FA), Nmethylformamide (MFA), N-dimethylformamide (DMF) at 298.15 K. In order to determine the type of ion solvation we used familiar-variable quantitative parameter (d – ri), where d is the translational displacement length of ion, ri is its structural radius. It was found that the difference (d – ri) is equal to the coefficient of attraction friction (CAF) of ions normalized to the solvent viscosity and hydrodynamic coefficient. The sign of the CAF is determined by the sign of the algebraic sum of its ion-molecular and intermolecular components. In amide solutions the studied cations are cosmotropes (positively solvated ((d – ri) > 0), structure-making ions) and anions are chaotropes (negatively solvated ((d – ri) < 0 ), structurebreaking ions). In the amide series, regardless of the sign (d – ri), the near-solvation enhances, which can be explained by the weakening of the specific interaction between the solvent molecules. The decrease of d and respectively (d – ri) with increasing cation radius in a given solvent is the result of weakening of its coordinating force due to the decrease of charge density in the series Li⁺–Na⁺–K⁺–Rb⁺–Cs⁺ . The increase of d (and (d – ri), correspondingly) for the ions studied in the series FA-MFA-DMF can be explained by the weakening of intermolecular interactions in this series, which leads to the strengthening of solvation. It was found that for the halide ions in the series FA-MFA-DMF the regular growth of d parameter is explained by the weakening of the solvent structure. It was shown that Li⁺ ion with the lowest diffusion coefficient among cations and the highest d value forms kinetically stable complexes in amide solutions.
  • Ескіз
    Документ
    Особливості встановлення ближньої сольватації іонів тетраалкіламонію в розчинниках з просторовою сіткою Н-зв’язків
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Булавін, Віктор Іванович; В'юник, Іван Миколайович; Крамаренко, Андрій Вікторович; Русінов, Олександр Іванович
    Коeфіцієнт дифузії та довжина дифузійного зміщення ( d ) 5 іонів тетраалкіламонію (ТАА) (від Me₄N⁺ до Pe₄N⁺) у воді, етиленгліколі (ЕГ), формаміді (Ф) і моноетаноламіні (МЕА) розраховані на підставі літературних даних щодо їх граничної молярної електричної провідності при 298,15 К. У якості критерію сольватованості іонів використано знак відхилення від закону Стокса-Ейнштейна у вигляді (d‒rᵢ), де rᵢ – структурний радіус іона. Встановлений тип ближньої сольватації катіонів ТАА у вивчених розчинниках: позитивна, якщо параметр ( d‒rᵢ)>0; негативна – при значеннях ( d‒rᵢ)< 0. Розрахунок різниці ( d‒rᵢ) проведено з використанням 4-х шкал радіусів іонів ТАА: Робінсона-Стокса, Бартеля, Маркуса і Крумгальза. Показано, що адекватні величини міри гідрофобної гідратації іонів ТАА у воді (id r > 0 можна отримати для гідродинамічної граничної умови «ковзання», що залежить від шкали структурних радіусів іонів ТАА. Ґрунтуючись на експериментальних результатах дослідження сольфобної сольватації іонів ТАА у воді, формаміді, етиленгліколі та моноетаноламіні, умовно перевагу надано шкалі радіусів Ван-дер-Ваальса Маркуса як найбільш фізично обґрунтованій. Аналіз результатів розрахунку величини d для катіонів ТАА у вивчених розчинниках показав, що ця характеристика для перших п’яти симетричних іонів ТАА має найбільше значення у воді, а найменше в МЕА. В ряду Н₂О – Ф – ЕГ – МЕА величина d зменшується, що узгоджується зі зростанням в цьому ряду розчинників їх в’язкості. З метою усунення неоднозначностей при розрахунку кількісних характеристик ближньої сольватації розроблено загальний підхід, заснований на використанні конкретної шкали радіусів та гідродинамічної умови «ковзання» іона при задаванні закона Стокса-Ейнштейна.
  • Ескіз
    Документ
    О температурных особенностях извлечения воды из слабополярных жидкостей твёрдыми адсорбентами
    (НТУ "ХПИ", 2014) Блинков, Н. А.; Бутенко, Анатолий Николаевич; Булавин, Виктор Иванович; Резниченко, Вячеслав Владимирович
    Статья содержит сравнительный анализ зависимости адсорбционной способности твёрдофазного адсорбента, который может связывать находящуюся в смеси со слабополярной жидкостью воду в виде кристаллогидрата, и температуры проведения обработки. Адсорбент при этом нерастворим в самой слабополярной жидкости, поглощение воды из смеси с которой производится. Установлено, что скорость поглощения воды в этом случае прямо зависит от растворимости этого адсорбента в чистой воде, поскольку появлению кристаллогидратов всегда предшествует образование перена-сыщенного раствора, из которого начинается кристаллизация.