051 "Економіка"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/49026
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Економічна оцінка аутсорсингу інформаційних технологій(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Назаренко, Станіслав МиколайовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 - Економіка (05 - Соціальні та поведінкові науки). - Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2022. Роботу виконано на кафедрі «Економіки бізнесу і міжнародних економічних відносин» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова 2. У дисертаційній роботі представлені результати дослідження теоретичних та науково-методичних положень, а також розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення процесів формування, управління та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Об’єктом дослідження є процеси розвитку аутсорсингу інформаційних послуг для промислових підприємств. Предметом дослідження є теоретичні та методичні підходи, принципи та методи визначення ефективності аутсорсингу інформаційних послуг. Методичною та теоретичною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, методичні розробки та наукові праці провідних вчених з питань розвитку аутсорсингу інформаційних послуг машинобудівних підприємств. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи: методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння - для уточнення сутності економічних категорій; системного підходу - для систематизації показників впливу ІТ-аутсорсингу на показники роботи машинобудівного підприємства; процесного та сценарного - при моделюванні алгоритму оцінювання ІТ-аутсорсингу; статистичні та графічні - для аналізу сучасного стану національного та світового ринку інформаційних послуг; експертних оцінок - для виокремлення індикаторів та визначення їх впливу на розвиток інформаційних технологій; структурно-логічного та економіко-математичного моделювання - для розробки методичних положень комплексного оцінювання результатів вибору аутсорсеру промисловими підприємствами; абстрактно-логічного - для теоретичних узагальнень результатів дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі здійснено дослідження та аналіз аутсорсингу як економічної категорії. Детально розглянуто визначення цього терміну та надано пропозиції по його уточненню. Проаналізовано різні види аутсорсингу, які в цей час найбільш поширені в практиці роботи українських промислових підприємств. Серед них виділено та детально досліджено роль і значенні в сучасній економіці аутсорсингу інформаційних послуг. Надано авторське визначення цієї дефініції. Проведено дослідження закордонного досвіду використання аутсорсингу в підприємницькій діяльності. Виявлено особливості його змісту та практичного використання в різних країнах. Досліджено та проаналізовано світові та вітчизняні тенденції розвитку аутсориснгу в сучасних умовах вітчизняної економіки. Сформовано пропозиції по впровадженню в практику вітчизняних підприємств кращих зарубіжних практик використання аутсорсингу в цілому та аутсорсингу інформаційних послуг зокрема. У другому розділі проведено дослідження та аналіз розвитку інформаційних технологій в діяльності українських промислових підприємств та можливості їх аутсорсингу. Виявлено фактори позитивного та негативного спрямування, які сприяють або гальмують розвиток процесів діджиталізації української економіки. Проведено дослідження сучасного стану та перспектив розвитку українського та європейського ринку аутсорсингу інформаційних технологій. Визначено роль і значення на національному та світовому ринку українських розробників та аутсорсерів інформаційних технологій. Розглянуто складові маркетингу інформаційних технологій, сформовано та обґрунтовано відповідні принципи, дотримання яких дозволяє фірмі-аутсорсеру та його маркетинговій службі ефективно виконувати завдання, що стоять перед ними. На основі пропонованих принципів маркетингу розроблено послідовність стадій розробки стратегії маркетингової діяльності ІТ-аутсорсера на ринку інформаційних послуг. В якості концептуальної моделі формування стратегії маркетингу запропоновано трирівневу ітеративну модель, сутність якої полягає в її ітеративній можливості прийняття менеджерських рішень для кожного з трьох пропонованих рівнів управління ІТ-підприємства (корпоративний рівень, бізнес-рівень та функціональний рівень). У третьому розділі проведено аналіз існуючих методів економічної оцінки аутсорсингу інформаційних технологій. Виявлено основні переваги та недоліки сучасних підходів до обґрунтування економічних переваг ІТ-аутсориснгу перед самостійним здійсненням послуг в сфері інформаційних технологій. Розроблено методичні основи економічної оцінки аутсорсингу інформаційних технологій на промислових підприємствах. Запропоновано визначати ефективність використання ІТ-аутсорсингу з використання графо-аналітичного методу, сутність якого полягає в графічному порівняльному аналізі та аналітичному обґрунтуванні ефективності рішень щодо ІТ-аутсорсингу i реалізації ІТ-функції власними силами підприємства. Розроблено економічні засади щодо економічного обґрунтування доцільності проведення ІТ-аутсорсингу та вибору аутсорсера. Сформовано та обґрунтовано принципи обґрунтування вибору ефективного ІТ-аутсорсера, що дозволило дозволяють сформувати перелік та визначити вагомість найбільш важливих факторів, які мають ключове значення при обґрунтуванні вибору постачальника ІТ-послуг. Запропоновано факторно-аутсорсингову матрицю вибору ІТ-аутсорсера з використанням визначених ступенів вагомості кожного з ключових факторів впливу на обґрунтування вибору постачальника ІТ-послуг. Проведено апробацію запропонованих методів на прикладі підприємств Харківського промислового регіону. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо економічного оцінювання аутсорсингу інформаційних технологій при його формуванні та використанні. В дисертаційній роботі удосконалено визначення сутності та змісту категорії «аутсорсинг» та «аутсорсинг інформаційних технологій», яке, на відмінну від існуючих, виокремлює та узагальнює найбільш спільні та відмінні риси для цього поняття, що дозволяє розуміти більш точну та більш об’єктивну характеристику цих дефініцій. Здобувачем розвинуто методичні положення щодо позиціонування ІТ-аутсорсингу на ринку ІТ-послуг, які передбачають, в порівнянні з існуючим положенням, врахування трьох важливих аспекти позиціонування: стратегічного, аналітичного (функціонального) та інструментального (операційного), що дозволяє в повному обсязі враховувати вплив факторів внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища на результати роботи підприємства ІТ-аутсорсера. Також удосконалено методичний підхід до економічної оцінки ІТ-аутсорсингу за рахунок розділення всіх ефектоутворюючих факторів на фактори прямого (відносяться бе6зпосереджньо до ІТ-функції, яка передається на аутсорсинг) і непрямого (відносяться до всього підприємства в цілому) економічного ефекту, що дозволяє усунути негативний вплив на розрахунки ефективності ІТ-аусорсингу факторів різнонаправленої дії; Дістали подальшого розвитку методичні рекомендації щодо визначення економічної ефективності ІТ-аутсорсингу з використанням графо-аналітичного методу, що на відміну від діючої практики, дозволяє здійснити безпосереднє порівняння ефективності рішень щодо ІТ-аутсорсингу i практичної реалізації ІТ-функції власними силами підприємства-аутсорсі. Набув розвитку науково-методичний підхід до економічного обґрунтування доцільності проведення ІТ-аутсорсингу та вибору аутсорсера, в основу якого покладено факторно-аутсорсингову матрицю, з використанням визначених ступенів вагомості кожного з ключових факторів впливу на вибір постачальника ІТ-послуг. Внесені пропозиції по подальшому розвитку компонентної структури теоретико-методичного забезпечення маркетингу ІТ-аутсорсингу за рахунок додаткового введення в неї принципів спільної позиції та економічної доцільності, використання яких дає можливість розробити більш обґрунтовану послідовність стадій формування маркетингової програми ІТ-аутсорсера. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні, методологічні та методичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств: ООО “СКБ “Укрелектромаш” (акт від 18.10.2019), АТ “Електромашина” (акт від 17.09.2019), ДП “Харківський інститут землеустрою” (акт від 06.05.2019), ТОВ “ЕВЕРЕСТ КОМПАНІ” (довідка від 12.09.2019), ПП “ВІТАР ГРУП” (довідка від 14.02.2019), ТОВ “Ювента інжиніринг” (акт від 23.05.2019), ЗАТ “НТМЕЦ “Екосистема” (довідка від 12.02.2020) та у навчальний процес Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (акт від 22.04.2022 р.).Документ Управління процесами формування та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Марчук, Леся СергіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2021. Роботу виконано на кафедрі "Менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин" Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова 2. У дисертаційній роботі представлені результати дослідження теоретичних та науково-методичних положень, а також розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення процесів формування, управління та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Об'єктом дослідження є процеси розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних підходів та практичних розробок щодо оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Методичною та теоретичною базою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, методичні розробки та наукові праці провідних вчених з питань процесів розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи: методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння – для уточнення сутності економічних категорій; системного підходу – для систематизації показників впливу інтелектуального потенціалу; процесного та сценарного – при моделюванні алгоритму оцінювання інтелектуального потенціалу; статистичні та графічні – для аналізу сучасного стану інтелектуального потенціалу на машинобудівних підприємствах України; експертних оцінок – для виокремлення індикаторів та визначення їх впливу на розвиток інтелектуального потенціалу; структурно-логічного та економіко-математичного моделювання – для розробки методичних положень комплексного оцінювання інтелектуального потенціалу на машинобудівних підприємствах; абстрактно-логічного – для теоретичних узагальнень результатів дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі здійснено дослідження та аналіз близьких за економічною сутністю, але не тотожних таких економічних категорій, як: інтелектуальний капітал, інтелектуальні ресурси, інтелектуальний потенціал, трудовий та економічний потенціал. Проведено детальний аналіз сучасного стану та перспективи розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівної галузі України. Виділено причини, що перешкоджають вітчизняним підприємствам здійснювати інтелектуальну діяльність. Проведено дослідження та порівняльний аналіз існуючих методів оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Визначено переваги та недоліки існуючих методів. В результаті дослідження запропоновано використання відповідних методів оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств, що обумовлено їх особливостями, відмінністю критеріїв та показників. У другому розділі проведено дослідження методів формування інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств та наведено їх порівняльну характеристику. Досліджено та проаналізовано світові та вітчизняні тенденції розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівної галузі. Проведено дослідження українського ринку промислових насосів. Сформовано систему показників впливу інтелектуального потенціалу машинобудівної галузі, з використанням експертно-аналітичних методів розроблено методичні положення по їх ранжуванню та визначенню вагових коефіцієнтів груп показників ефективності та окремих показників в складі кожної з груп окремо із урахуванням їхньої специфіки. Розроблено методичні рекомендації стосовно організації системи управління формування та розвитком інтелектуального потенціалу машинобудівного підприємства. У третьому розділі проведено дослідження стосовно розвитку методів оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств та ефективності його використання. Визначено специфіку управління знаннями персоналу, спрямовану на безперервну освіту, що призведе до підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу промислового підприємства. Створено ефективну модель комплексної оцінки інтелектуального потенціалу машинобудівного підприємства, удосконалено теоретико-методичний підхід щодо визначення рівня інтелектуального потенціалу промислового підприємства, що на відміну від існуючих, ґрунтується на оптимальних значеннях його коефіцієнтів і не потребує бази порівняння, при цьому запобігає штучному завищенню рівня потенціалу та неправильному визначенню стратегічних напрямів розвитку інтелектуального потенціалу та неефективному вкладенню коштів в його підвищення. На прикладі насособудування, замінивши старе обладнання новим за рахунок впровадження інтелектуального потенціалу у вигляді висококваліфікованих фахівців з ремонту та обслуговування насосного обладнання вдалося досягти значної економії електроспоживання. Розраховано систему якісних та кількісних показників інтелектуального потенціалу, що має логічну та чітку структуру. Проведено комплексне оцінювання як окремих складових інтелектуального потенціалу, так і визначено інтелектуальний рівень підприємства в цілому. На основі удосконаленого декомпозиційно-агрегатного методу визначено оцінку рівня інтелектуального потенціалу конкуруючих машинобудівних підприємств Харківського промислового регіону. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо управління процесами формування та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Удосконалено сутність економічної категорії «інтелектуальний потенціал», шляхом надання авторського визначення, яке на відмінну від існуючих, виокремлює та узагальнює найбільш спільні та відмінні риси для цього терміну, що дозволяє зрозуміти більш точну характеристику економічної категорії. В дисертаційній роботі також удосконалено систему показників та методів оцінювання інтелектуального потенціалу, яка на відмінну від існуючих положень, дозволяє ранжувати та визначати вагові коефіцієнти груп показників впливу на ефективність інтелектуального потенціалу та окремих показників в складі кожної групи окремо для кожного стану інтелектуального потенціалу з урахуванням особливостей кожного з них. Дістав подальшого розвитку методичний підхід до оцінювання рівня інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств, який, в порівнянні з існуючою практикою, дозволяє систематизувати методи оцінювання інтелектуального потенціалу, що надає можливості оцінити рівень інтелектуального потенціалу як за його окремими складовими, так і за комплексом в цілому. Набув розвитку концептуальний підхід до управління інтелектуальним потенціалом машинобудівного підприємства, на відмінну від існуючих, враховує процеси управління формуванням та використанням інтелектуального потенціалу, що надає можливості більш ефективно управляти інтелектуальним потенціалом підприємства та приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення. Дістали подальшого розвитку методичні положення щодо інтегральної оцінки інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств, відмінною рисою яких є формування індивідуальної системи показників на основі застосування лінійного масштабування та відбору найвпливовіших з них, шляхом зваженої середньоарифметичної кількісних індексів, з подальшою їх трансформацією в інтегральний показник оцінки інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Набув подальшого розвитку методичний підхід до комплексної оцінки рівня інтелектуального потенціалу підприємств машинобудівної галузі, який, на відмінну від існуючих, передбачає рекомендації щодо підвищення рівня інтелектуального потенціалу, шляхом визначення та класифікації показників рівня інтелектуального потенціалу, розрахунку якісних та кількісних показників впливу, порівняння рівню рівня інтелектуального потенціалу досліджуваного підприємства стосовно конкурентів, що дозволяє підприємствам більш ефективно управляти інтелектуальним потенціалом та розробляти заходи щодо його підвищення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні, методологічні та методичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств: ООО «СКБ «Укрелектромаш» (акт впровадження від 18.10.2019), АТ «Електромашина» (акт впровадження від 17.09.2019), ДП «Харківський інститут землеустрою» (акт впровадження від 06.05.2019), ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОМПАНІ» (довідка №132 від 12.09.2019), ПП «ВІТАР ГРУП» (довідка №44 від 14.02.2019), ТОВ «Ювента інжиніринг» (акт впровадження від 23.05.2019), ЗАТ «НТМЕЦ «Екосистема» (довідка №45/37 від 12.02.2020), ТОВ «Пригородна нерухомість» (акт впровадження від 24.03.2020), ТОВ «АМБ Технолоджи» (акт впровадження від 02.02.2021), та у навчальний процес Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (акт впровадження 17.09.2021).Документ Управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Бурлака, Євгеній ОлексійовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктор філософії за спеціальністю 051 Економіка, Харківський національний університет будівництва та архітектури, Міністерства освіти і науки України, Харків, 2021. Роботу виконано на кафедрі економіки та бізнесу Харківського національного університету будівництва та архітектури. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. Дисертація присвячена розробленню теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо комплексного управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. Актуальність роботи обумовлена ключовою стратегічною роллю залізничного транспорту в економіці України, необхідністю підвищення його конкурентоспроможності шляхом ефективного управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. У першому розділі розроблено теоретичні підходи щодо управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, а саме: удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, уточнено сутність поняття «управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту» як реалізації функцій управління з метою забезпечення процесу накопичення, удосконалення та трансформації ресурсів і взаємозв'язків між ними у відповідності зі змінами зовнішнього середовища, що враховує системний підхід і розглядає ресурсний потенціал як динамічну характеристику. Це дає змогу визначити основні складові ресурсного потенціалу (матеріальні, трудові, фінансові й інформаційні ресурси) й окреслити місце ресурсного потенціалу у загальній структурі потенціалу підприємства (зв'язок з об'єктною та суб'єктною складовими потенціалу підприємства). Узагальнено загальні принципи управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, які включають авторські принципи – взаємозалежність і взаємодоповнюваність. В результаті аналізу існуючих у науковій літературі моделей управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств розроблено схему управління розвитком ресурсного потенціалу залізничного транспорту, що враховує трансформації залізничного транспорту й умови його функціонування. Схема охоплює управління на всіх етапах процесу розвитку ресурсного потенціалу (формування, використання та відновлення), є циклічною та завершеною, що дозволить раціонально використовувати ресурси підприємств галузі. У другому розділі визначено місце та роль залізничного транспорту в системі господарського комплексу України; проаналізовано сучасний стан й основні тенденції розвитку залізничного транспорту; розглянуто ієрархію стратегічних і тактичних цілей розвитку залізничного транспорту, а також перспективи його розвитку. Систематизовано показники оцінки рівня розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, що об'єднані в групи за ознакою однорідності (матеріальні, трудові, фінансові й інформаційні) з визначенням стимуляторів і дестимуляторів розвитку ресурсного потенціалу, що дозволить всебічно розкрити зміст даного процесу, оцінити його рівень, надасть можливість контролювати розвиток ресурсного потенціалу. Удосконалено методичний підхід до оцінки рівня розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту шляхом визначення інтегрального показника, що являє собою чутливий математичний апарат оцінки рівня розвитку ресурсного потенціалу залізничного транспорту при використанні широкого кола показників і дозволить отримувати об'єктивну інформацію стану розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. Даний методичний підхід ґрунтується на застосуванні методу аналізу ієрархій для визначення питомої ваги кожного виду ресурсів і використанні вербально-числової шкали Харрінгтона з метою інтерпретації значення інтегрального показника оцінки. За даним підходом проведено розрахунки рівня розвитку ресурсного потенціалу реально діючих підприємств залізничного транспорту та їх виробничих підрозділів, а саме: регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" та виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Люботин" РФ "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця". У третьому розділі представлено практичні рекомендації з управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, а саме: удосконалено алгоритм оптимізації планування розвитку ресурсного потенціалу, що дозволяє діагностувати ефективність використання ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту за рахунок визначення проблемних зон та обирати оптимальні заходи з розвитку ресурсного потенціалу підприємств, виходячи з їх фінансових можливостей, що надасть змогу здійснювати пошук ефективного плану з розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. Систематизовано чинники, які впливають на рівень розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту за рівнем впливу та своїм походженням. Дана систематизація дозволить вищому керівництву підприємств залізничного транспорту здійснювати дієвий вплив на стан розвитку ресурсного потенціалу. Запропоновано схему державного регулювання розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту України за рівнями управління (мікро-, мезо-, макро- та метамакрорівні) із зазначенням функцій суб'єктів управління на кожному з цих рівнів. У результаті дослідження визначено, що сума бюджетних коштів, яка виділяється на розвиток ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту є обмеженою і потребує найефективнішого розподілу. З цієї причини розроблено модель розподілу коштів між підприємствами залізничного транспорту та їх виробничими підрозділами, що являє собою задачу багатовимірної нелінійної оптимізації з обмеженням і вирішується за допомогою методу множників Лагранжа та дозволяє оптимально розподіляти бюджетні кошти на розвиток ресурсного потенціалу на двох рівнях: між регіональними філіями залізничного транспорту та всередині філій між виробничими підрозділами. При цьому бюджетні кошти спрямовуються, в першу чергу, до тих підрозділів, які найбільше потребують розвитку ресурсного потенціалу. Це дозволить концентрувати фінансові зусилля на пріоритетних аспектах розвитку ресурсного потенціалу підприємств. У роботі представлено розрахунок за наведеною моделлю на базі даних господарського обліку діючих підприємств залізничного транспорту (регіональних філій АТ "Укрзалізниця" та вагонних депо РФ "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця").