У статті, на основі широкого кола джерел, зроблено спробу проаналізувати відповідність юридично задекларованого та реально існуючого соціального статусу провінційного парафіяльного духовенства Російської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. Головна увага приділяється різним аспектам соціального та економічного становища православних священнослужителів. Поняття "соціальний статус" інтерпретується як місце, що дає індивіду можливість впливати на суспільство і отримувати через це привілейовані позиції під час розподілу матеріальних благ. Автор звертає увагу на невідповідність реального та номінального соціального статусу парафіяльного духовенства.
