08.00.04 "Екoнoмікa тa упрaвління підприємствaми (зa видaми екoнoмічнoї діяльнoсті)"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/17457
Переглянути
14 результатів
Результати пошуку
Документ Інвестиційне забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Івахненко, Андрій ВолодимировичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено дослідженню актуальної наукової проблеми – інвестиційному забезпеченню впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків. В роботі доведено, що вирішальними факторами розвитку світової економіки стають інноваційні й інвестиційні процеси, які в умовах глобалізації набувають все більшої значущості. Глибинна інтеграція економіки України на світові ринки вимагає розробки нових підходів щодо формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, зважаючи на необхідність інтенсифікації модернізації промислових підприємств з урахуванням недостатності внутрішніх джерел інвестиційного забезпечення, що зумовлює доцільність уточнення понятійно-категоріального апарату щодо інвестиційного забезпечення впровадження інновацій підприємства. В роботі доведено, що основною формою впровадження інновацій на підприємствах виступає трансфер інновацій, що відображає комплекс взаємовідносин суб'єктів інноваційно-інвестиційної діяльності, визначає струмуючі бар'єри та ефективність її здійснення з урахуванням високого рівня ризиків. Визначено, що трансфер інновацій. Обґрунтовано основні види трансферу інновацій та відповідні форми: управлінські (інжиніринг; франчайзинг; аутсорсинг; консалтинг та ін.), технологічні (передача патентів на винаходи; патентне ліцензування; торгівлю безпатентними винаходами та ін.), організація спільної діяльності (спільні НДКР, наукові та виробничі консорціуми, стратегічні альянси, придбання прав власності у нових технологічних компаніях та ін.). Доведено, що найбільш загальною характеристикою підприємства, що відображає спроможність до прийняття інвестицій в інновації є "інноваційність" – рівень готовності соціально-економічної системи до інноваційних змін, нових ідей, здатність підтримувати і реалізовувати нововведення у всіх сферах діяльності та залучати інвестиції. Таким чином, рівень інноваційності відображає спроможність підприємства щодо подолання бар‘єрів з залучення інвестицій у трансфер інновацій з урахуванням ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. Все це є підґрунтям щодо удосконалення класифікації ризиків інвестиційного забезпеченням впровадженням інновацій на промисловому підприємстві, яка є узагальненою та такою, що об’єднує в систему додатково виокремлені ознаки залучення та впровадження інновацій, дозволяє обрати організаційні та економічні інструменти інвестиційного забезпечення впровадження інновацій залежно від характеру ризиків, здійснити більш точну оцінку інноваційності підприємства. Для оцінки інноваційності промислового підприємства в роботі було запропоновано методичний підхід за запропонованою системою комплексних показників, які враховують вплив факторів та ризиків інвестування при впровадженні інновацій на промисловому підприємстві за удосконаленою класифікацією ризиків. Для визначення рівня ризику інвестицій під час впровадження інновацій за допомогою шкали Харрінгтона для Kr було визначено три інтервали: високого (0< Kr ≤0.6), середнього (0.6< Kr ≤ 0.8) та низького (0.8< Kr ≤1) рівня ризику відповідно. Розрахунки показника інноваційності та рівня ризику інвестування в інновації на промислових підприємствах за роками. У відповідності до значень показника інноваційності та рівня ризику сформовано напрями зниження ризиків інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві. Для аналізу економічної ефективності діяльності підприємства та прогнозування тенденцій щодо її зміни було запропоновано методичні положення щодо оцінки та прогнозування фінансово-економічного стану підприємства з використанням трендових моделей та методу ARIMA. Положення включають дворівневу систему діагностики: оцінку та аналіз динаміки капіталізації й показників, що відображають ефективність використання капіталу підприємства; оцінку та аналіз достатності наявних та можливість залучення традиційних інвестиційних джерел фінансування впровадження інновацій. Такий підхід дозволяє як визначати дієвість заходів, спрямованих на зниження ризикованості інвестицій в інноваційну діяльність підприємства, так і достатність власного та традиційного залученого капіталу при формуванні інвестиційного забезпечення впровадження інновацій та надасть можливість у подальшому визначати їх практичну реалізацію за кожним прогнозним періодом. В роботі обґрунтовано, що формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на підприємствах вітчизняної машинобудівної промисловості потребує удосконалення організаційних форм та розробки підходів до визначення економічної доцільності впровадження інновацій, імплементації інноваційних бізнес-моделей організації діяльності з формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій. Інтеграція вітчизняних підприємств у світовий ринок та децентралізація й дерегуляція інвестиційної і інноваційної діяльностей, необхідність технологічної модернізації та оновлення номенклатури продукції передбачає утворення нових форм взаємодії підприємств з суб'єктами ринку капіталу (ризикованого, венчурного) та знань. Запропонований підхід щодо організаційного забезпечення з залучення ризикованого капіталу для фінансування інноваційної діяльності передбачає запровадження організаційної матричної структури щодо управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства. Для прогнозування результатів організаційних та фінансово-економічних змін щодо формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій у дисертаційній роботі запропоновано застосування сценарного підходу, який передбачає формування 3-х сценаріїв (еволюційного, найбільш вірогідного та оптимістичного), що відрізняються параметрами запровадження змін та відповідно впливають на фактори, що обумовлюють обсяг та вартість залучення ризикованого капіталу з урахуванням оцінки достатності капіталу. Для цілей економічної оцінки та здійснення прогнозування на період середньострокової перспективи доцільності формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, обґрунтовано використання визначення модифікованої величини зміни чистої поточної вартості підприємства, що відображає вплив запропонованих заходів на величину додаткового чистого фінансового потоку та ставки дисконтування, що дозволяє її коректувати в залежності від наявного рівня ризику інвестування щодо впровадження інновацій (основою визначення є інновативність підприємства). Запропоновані в дисертації теоретичні положення, методичні підходи та практичні рекомендації забезпечать обґрунтованість управлінських рішень у процесі інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків.Документ Інвестиційне забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Івахненко, Андрій ВолодимировичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). − Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено комплексу питань, пов’язаних з інвестиційним забезпеченням впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків. Для цього уточнено понятійний апарат щодо інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, удосконалено класифікацію ризиків, пов’язаних із інвестиційним забезпеченням впровадження інновацій на промисловому підприємстві. Визначено, що найбільш загальною характеристикою підприємства, що відображає його здатність до сприйняття інвестицій в інновації є «інноваційність». Для оцінки інноваційності промислового підприємства в роботі було запропоновано методичний підхід на основні запровадження системи комплексних показників, що відображають вплив факторів та ступень ризикованості інвестування щодо впровадження інновацій на промисловому підприємстві. В роботі запропоновано методичні положення щодо оцінки та прогнозування рівня забезпеченості підприємства інвестиційними ресурсами впровадження інновацій, що поєднує результати оцінки та аналізу капіталізації підприємства, визначеності достатності власного капіталу та можливості залучення традиційних інвестиційних джерел, з подальшим прогнозуванням їх зміни на основі використання адаптивної авторегресії – інтегрованого плинного середнього (ARIMA) з визначенням найбільш вірогідних довірчих інтервалів за детермінованими факторами впливу на інвестиційно-інноваційну діяльність. Запропоновано теоретико-методичний підхід щодо формування інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності в умовах ризиків, удосконалено організаційне забезпечення залучення ризикованого капіталу для фінансування інноваційної діяльності. Розроблено сценарний підхід щодо визначення зміни капіталізації та структури капіталу підприємства при розширенні джерел інвестицій при впровадженні інновацій та диверсифікації ризиків.Документ Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дериколенко, Анна ОлександрівнаДериколенко А.О. – Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)" (галузь знань – "Економічні науки"). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертація присвячена вирішенню важливого науково-прикладного завдання розроблення теоретико-методичних положень щодо просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментів цифрового маркетингу. В дисертаційній роботі удосконалено методичні положення щодо використання інструментів просування продукції промислових підприємств, які на відміну від існуючих, ґрунтується на застосуванні інтернет-платформ для більш результативного пошуку нових партнерів, впровадження технологічних рішень у виробничо-збутову діяльність та скорочення витрат часу, що дозволяє підвищити ефективність діяльності, покращити ринкові позиції серед конкурентів та забезпечує вихід на нові ринки. Удосконалена класифікація інструментарію цифрового маркетингу, що відрізняється від існуючих диференціацією ознак за технологічними, організаційними та загальними характеристиками, а також виокремленням нових ознак: "за технологією виготовлення та поширення", "за видом посередництва", "за ступенем спеціалізації", "за типом відносин", що дозволяє визначити форми співпраці, конкретизувати характеристики цифрових інструментів, визначати напрямки найбільш ефективного їх застосування, формалізувати процес інструментального забезпечення та управління процесами просування продукції промислових підприємств. Удосконалений теоретичний базис концептуальних основ просування продукції промислових підприємств, що на відміну від наявних, ґрунтується на уточненні та доповненні передумов забезпечення, принципів, переваг діяльності, вимог ринку, а також на розширенні й систематизації методичного апарату та інструментарію. Це дозволяє формалізувати змістовну складову діяльності підприємств з використанням технологій та інструментарію цифрового маркетингу. Набули подальшого розвитку методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності використання Digital-засобів, що, на відміну від інших дають змогу врахувати негрошові показники важливості заходів в довгостроковій перспективі, які складно формалізувати в монетарних термінах. Це дозволяє розширити інструментальне забезпечення програм просування продукції. Поглиблено методичний підхід до створення програми просування продукції ПП, в якому, на відміну від існуючих, оптимізація комунікаційних витрат здійснюється на основі плаваючого бюджету з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що дозволяє забезпечити максимальну кількість контактів з цільовою аудиторією та вибір маркетингових інструментів відповідно до комплексних оцінок перспективності їх застосування (з позицій отримання комерційного результату у майбутньому). Набув подальшого розвитку методичний підхід до формування медіа-плану просування продукції промислових підприємств, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на психологічних патернах сприйняття і запам’ятовування інформації споживачами із застосуванням інструментарію передачі специфічних особливостей інформації, що створює можливості коригування маркетингової та виробничої діяльності на основі онлайн-аналізу засобами Web-аналітики (Google Analytics, Unit-economics аналітики, Yahoo Web Analytics, meta.ua тощо). Це дозволяє за рахунок відстеження і регулювання показників (у першу чергу, частоти впливу на споживачів) оптимізувати ефективність комунікаційної кампанії. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методичних розробок і практичних рекомендації, що підтверджується актами про їх впровадження у діяльність промислових підприємств машинобудівної та хімічної галузей: ТОВ "Турбомаш", ПП "Завод ПЕМ", ТОВ "Сумський машинобудівний завод", ТОВ "Азовський механічний завод", ТОВ КБ "Укрспецмаш", а також у навчальний процес СумДУ. Пропозиції автора дозволять у комплексі вирішити завдання просування продукції вітчизняних промислових підприємств в сучасних умовах господарювання.Документ Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дериколенко, Анна ОлександрівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. У дисертації розроблено та науково обґрунтовано теоретико-методичні організаційно-економічні положення щодо просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу. Удосконалено методичні положення щодо використання інструментів просування продукції промислових підприємств що ґрунтуються на застосуванні інтернет-платформ. Удосконалено класифікацію інструментарію цифрового маркетингу, що відрізняється диференціацією ознак за технологічними, організаційними та загальними характеристиками, а також виокремленням ознак: "за технологією виготовлення та поширення", "за видом посередництва", "за ступенем спеціалізації", "за типом відносин". Удосконалено теоретичний базис концептуальних основ просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу в умовах глобалізації. Набули подальшого розвитку методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності використання Digital-засобів. Поглиблено методичний підхід до розроблення програми просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу та методичний підхід до розроблення медіа-плану; розширено визначення Інтернет-платформи та удосконалено методичні положення до використання інструментів просування продукції промислових підприємств (у т. ч. інтернет-платформ).Документ Управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного розвитку промислових підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Ілляшенко, Наталія СергіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)" (08 – Економічні науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Інтегральним результатом дисертаційного дослідження є розроблення, наукове обґрунтування та практична апробація теоретико-методологічних та методичних засад управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислових підприємств. Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено завдання щодо: дослідження теоретичних засад існуючих типів розвитку економічних систем різних рівнів, визначення особливостей, уточнення поняття та характеристик випереджаючого розвитку; виконання порівняльного аналізу та систематизації підходів до стратегічного управління промисловим підприємством; уточнення понятійного апарату теорії інноваційного менеджменту в частині стратегічного управління інноваційним розвитком; удосконалення класифікації стратегій інноваційного розвитку промислових підприємств; дослідження за різними класифікаційними ознаками взаємозалежності стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства; здійснення аналізу особливостей розвитку; визначення, систематизації та структуризації перспективних стратегічних напрямів випереджаючого науково-технологічного розвитку провідних інноваційних компаній; формування системи показників та критеріальної бази для вибору стратегічних напрямів і відповідних їм стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах неповної визначеності; розроблення методичного підходу до обґрунтованого визначення перспективних напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства; дослідження теоретико-методологічних засад визначення пріоритетних напрямів використання знань промислових підприємств; розроблення методологічного підходу до вибору стратегічних напрямів орієнтованого на знання випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах зміни технологічних укладів; удосконалення теоретико-методичного підходу до оцінки відповідності напрямів інноваційного розвитку сфері функціонування промислового підприємства; удосконалення методичного підходу до формування орієнтованої на знання стратегії випереджаючого розвитку промислового підприємства; розроблення теоретико-методологічних засад організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства; удосконалення організаційних засад функціонування організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства; розроблення методичного підходу до оптимізації вибору інноваційних проектів в межах реалізації відповідних стратегій випереджаючого розвитку промислового підприємства. При вирішенні завдань наукового дослідження було застосовано наступні методи: абстрактно-логічний та порівняльний аналіз – при дослідженні ролі і значення науки та техніко-технологічних інновацій у інноваційному розвитку; сутності і ефективності функціонування інноваційних систем; сутності, змісту і ролі випереджаючого інноваційного прискорення у забезпеченні розвитку промислових підприємств; факторний аналіз – при визначенні передумов успіху випереджаючого інноваційного прискорення та дослідженні перспектив і проблем розроблення і реалізації стратегій випереджаючого інноваційного розвитку промислових підприємств; порівняльний аналіз, логічне узагальнення – при класифікації підходів до стратегічного управління розвитком промислових підприємств, класифікації стратегічних напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку, а також стратегій інноваційного розвитку промислових підприємств; системний аналіз та метод синтезу – при формуванні критеріальної бази, системи показників та методичних засад управління вибором напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку підприємства, управління знаннями промислового підприємства, управління розробленням орієнтованої на знання стратегії інноваційного розвитку підприємства; структурний аналіз та узагальнення – при дослідженні теоретико-методологічних засад вибору траєкторій випереджаючого інноваційного прискорення промислових підприємств; економіко -математичного моделювання – при розробленні моделей оптимізації вибору стратегій випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства; системний підхід, метод декомпозиції – при розробленні організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного розвитку промислового підприємства та організаційних засад його функціонування. Основні положення наукової новизни дисертації полягають у такому: вперше: визначено, систематизовано і структуровано напрями науково-технологічного розвитку інноваційних компаній, обґрунтовано їх відповідність типам інноваційного розвитку виокремленим відносно позиції лідера випереджаючого інноваційного зростання, що надає принципову можливість промисловим підприємствам цілеспрямовано обирати перспективні напрями інноваційного розвитку певного типу, спираючись на існуючий успішний досвід; запропоновано методологічний підхід до вибору стратегічних напрямів орієнтованого на знання випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах зміни технологічних укладів, які ідентифікуються у залежності від співвідношення потреб (існуючих чи нових) основних груп споживачів, а також засобів їх задоволення (інноваційних продуктів чи технологій), що дозволяє визначати підходи до формування порівняльних конкурентних переваг підприємства-інноватора у межах кожного з напрямів; розроблено систему показників і критеріальну базу формалізованого управління вибором напрямів і стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства, що дозволяє встановити рівень достатності зовнішніх і внутрішніх передумов визначеному типу розвитку та оцінити відповідність напрямів і стратегії існуючим тенденціями розвитку науки і техніки з метою вибору кращих з альтернатив; розроблено теоретико-методологічні засади організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства – сформовано сутність і зміст складових механізму, що надає можливість цілеспрямовано управляти впровадженням стратегій технологічного прориву і виведенням на ринок "підривних" інновацій для забезпечення конкурентних переваг в довгостроковій перспективі; удосконалено: класифікацію стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства, яка на відміну від існуючих базується на принципах виокремлення конкурентних стратегій з урахуванням типів інноваційного розвитку, є узагальнюючою та такою, що об'єднує в єдину систему існуючі класифікації, сприяє розширенню теоретичного підґрунтя інноваційного менеджменту в частині стратегічного управління інноваційним розвитком; класифікацію підходів до стратегічного управління промисловим підприємством шляхом поділу їх на два рівні – базові підходи, які виділені у відповідності з загальними елементами системи управління (об'єктом, цілями, концепцією), підходи, які забезпечують управління і розглядають його процес з позицій джерела формування конкурентних переваг (зовнішнього чи внутрішнього), що дозволяє визначити роль і місце кожного з підходів, а також порядок їх взаємодії у загальній системі стратегічного управління підприємством; теоретико-методичний підхід до оцінки відповідності напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства тенденціям техніко-технологічного розвитку сфери функціонування за показниками, які характеризують нові технології, продукти та методи маркетингу, що дає змогу отримувати більш аргументовану оцінку управлінських рішень при різних комбінаціях вхідних даних та обирати більш ефективні для підприємства-інноватора стратегії; методичний підхід до визначення стратегій інноваційного науково-технологічного розвитку промислового підприємства, який на відміну від існуючих, передбачає застосування таблиць рішень – для вибору типів стратегій у залежності від рівня складових його потенціалу інноваційного розвитку, а також їх різновидів – у залежності від обраного типу інноваційного бізнесу і варіантів інноваційного циклу нової продукції, що дозволяє підвищити ефективність та зменшити ризики інноваційних рішень; методичний підхід до оптимізації вибору інноваційних проектів на основі трьохкомпонентної системи критеріїв: "рівень передумов розвитку/витрати" з урахуванням ризику, "відповідність параметрів інноваційної діяльності його учасникам/витрати", порівняння за допомогою показників інвестиційної привабливості проекту – що дозволяє кількісно оцінювати інтереси суб'єктів інноваційного процесу, формувати комплекс заходів з підвищення ефективності інноваційної діяльності та приймати обґрунтовані рішення в умовах неповної визначеності; організаційні засади функціонування організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого інноваційного розвитку підприємства, у контексті формування чотирьох проектних груп для реалізації комплексів однорідних функцій механізму, визначення і систематизації внутрішньоорганізаційних і міжорганізаційних конфліктів суб'єктів інноваційного процесу та шляхів їх розв'язання, що підвищує ефективність функціонування механізму управління стратегіями випереджаючого розвитку; набули подальшого розвитку: визначення сутності поняття "випереджаючий розвиток підприємства" в частині уточнення його базових характеристик та передумов реалізації, що поглиблює теоретичне підґрунтя механізму управління випереджаючим інноваційним розвитком на мікрорівні; уточнення дефініції "стратегія інноваційного розвитку", яке доповнює та уточнює існуючі трактування в частині урахування головних структурних елементів процесу стратегічного управління інноваційним розвитком, що поглиблює підґрунтя теорії інноваційного менеджменту; методичний підхід до визначення пріоритетних напрямів використання системи знань підприємства як основи інноваційного розвитку, який на відміну від існуючих, передбачає можливість вибору розширеного спектру напрямів – від комерціалізації продукції, що створена на основі системи знань, до внесення коректив в механізм управління підприємством та напрями отримання знань, що підвищує якість управління орієнтованими на знання стратегіями інноваційного розвитку; комплексний методичний підхід до формування орієнтованої на знання стратегії випереджаючого розвитку промислового підприємства, який на відміну від існуючих передбачає орієнтацію на розв'язання проблем споживачів, а не на задоволення їх потреб, що дозволяє підвищити ступінь обґрунтованості інноваційних рішень, а відповідно, – шанси інноватора на успіх. Практичне значення одержаних результатів для управління підприємствами полягає в розробці та розвитку теоретичних, методологічних та методичних положень, висновків і рекомендацій. Результати дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність промислових підприємств Сумської та Харківської областей: ТОВ "Технохім" (акт № 11 від 12.12.2019 р.), ПП "Променергомаш" (довідка № 236 від 21.12.2019 р.), ПФ "Спецобладнання" (акт № 017 від 12.12.2019 р.), ТОВ "Варіант-Гермотехніка" (довідка № 26-9 від 06.02.2020 р.), ТОВ "Технолог" (акт № 23 від 15.12.2019 р.), ТОВ НВП "Техно" (довідка № 12 від 21.12.2019 р.), ТОВ "Сумський машинобудівний завод" (довідка № 34 від 11.01.2020 р.), ТОВ "НВП "Техносінтез" (довідка № 7 від 26.12.2019 р.), ТОВ "НТЦ "Екомаш" (акт № 15 від 21.01.2020 р.), ТОВ "НВП "Машинобудівник" (довідка № 6 від 26.12.2019 р.). Результати дослідження використані в навчальному процесі Сумського державного університету при викладанні дисциплін "Маркетинг послуг", "Інноваційна культура", "Маркетинг інновацій", "Маркетинг", "Управління інноваційним процесом", "Товарна інноваційна політика" студентам спеціальностей 073 "Менеджмент" та 075 "Маркетинг" (акт від 21.06.2019 р.), а також в навчальному процесі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" при викладанні дисциплін "Стратегічне управління", "Маркетингова товарна політика" для студентів спеціальності 075 "Маркетинг" (акт від 23.04.2020 р.).Документ Розвиток інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Безпрозванних, Олег ОлександровичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретико-концептуальних засад і методичного інструментарію формування механізму управління розвитком підприємства обробної промисловості з урахуванням нелінійної природи перебігу економічних процесів, що притаманні трансформаційній економіці України. У роботі визначено сутність та зміст понятійного апарату і обґрунтовано структуру інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств. Для його формування у роботі проаналізовані та узагальнені визначення понять "інновація", "інвестиція", показано зв'язок між ними. Проведений критичний аналіз визначень поняття "інновація" свідчить про те, що його специфічний зміст вчені розкривають залежно від об'єкту (процес або зміни, систему чи результат) дослідження, що пов’язаного із цілями, предметом, середовищем дослідження й іншими особливостями, які притаманні інноваційній діяльності. Аналіз сутності та ознак інновацій дозволив виділити головні характеристики та критерії цього поняття, а саме: наявність істотного з погляду менеджменту характеру змін; інноваціям має бути притаманна науково-технічна новизна; прояв творчої діяльності; зв'язок із високим ризиком; володіння потенціалом підвищення ефективності усіх процесів загалом або їх частин; досягнення цільової ефективності; практичне втілення, використання у різноманітних сферах діяльності; здатність задовольняти ринковий попит, тобто потреби споживачів; приносити прибуток суб'єктам підприємницької діяльності; здатність створити довготривалий корисний ефект; екологічна безпека. Проаналізовано існуючі економічні, правові та організаційні можливості створення, фінансування та комерціалізації результатів інноваційної діяльності промислових підприємств. В Україні запроваджено такі організаційно-економічні механізми стимулювання розвитку інновацій як наукові та індустріальні парки, а також спеціальні правові режими економічної діяльності (СПРЕД), до яких належать технологічні парки, спеціальні (вільні) економічні зони та спеціальні режими інвестиційної діяльності – території пріоритетного розвитку. Існуючі організаційно-економічні механізми розвитку інновацій не є ефективними. Інноваційна діяльність підпорядкована загальнодержавним напрямам розвитку економіки призводить до переважання в структурі ВВП низькотехно-логічної, ресурсо-та капіталоємкої продукції і послуг, які характеризуються низьким рівнем доданої вартості та конкурентоспроможної переважно за ціновим параметром. На відміну від цього, основу гібридної економіки становить поєднання елементів операційної економки та "пласких" інтегрованих мереж. При цьому, завдання останніх полягає у забезпеченні інноваційних проривів у міжгалузевих нішах, їх оцифруванні та трансформації інтелектуальної власності у комерційний продукт, який є об'єктом попиту як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках. Сформовано організаційно-економічні засади інноваційної діяльності промислового підприємства. У роботі обґрунтовано, що сьогодні інноваційна економіка повинна забезпечуватись за рахунок підтримки та розвитку підприємств, орієнтованих на інноваційну діяльність, тобто трансформацію ідей, винаходів та ноу-хау у конкурентоспроможну продукцію, яка здатна забезпечити зростання економіки країни у глобальному конкурентному середовищі. Сьогодні такими підприємствами є інноваційні посередники, які забезпечують реєстрацію, комерціалізацію і трансфер технологій, здійснюють консолідацію глобальних ресурсів учасників інвестиційно-інноваційних процесів та вирішують конфлікти менеджерів різних рівнів ієрархії управління і спеціалізації в процесі розробки та реалізації інновацій. Проаналізовано інноваційно-інвестиційний потенціал України, фінансові форми інвестування інноваційної діяльності промислових підприємств за участю банків та бюджетів різних рівнів. Встановлено, що незадовільний стан виробничо-технічної бази промислових підприємств вимагає проведення техніко-технологічної модернізації вітчизняної промисловості шляхом забезпечення належного рівня інвестування інноваційної діяльності. Комерційне інвестування інновацій здійснюється суб’єктами фінансового ринку. Аналіз їх ресурсного забезпечення продемонстрував фінансову спроможність інвестування інновацій лише банківськими установами. Також проведений у роботі аналіз показав, що кожен об'єкт інноваційної діяльності має специфічні джерела у фінансуванні, зокрема: найбільший внесок у формування вартості основних засобів досліджуваних промислових підприємств здійснюють статутний капітал та коротко- і довгострокові кредити банків; вартість нематеріальних активів формується також переважно за рахунок статутних і додаткових капіталів та цільового фінансування; вартість незавершених капітальних інвестицій формується переважно за рахунок цільового фінансування, довгострокових кредитів банків, статутних капіталів та векселів виданих. Обґрунтувати методичний підхід до відбору інноваційних проектів промислового підприємства за критеріями ефективності для комерціалізації результатів інноваційної діяльності. В рамках підходу сформовано сукупність оціночних критеріїв відбору ідей; методом аналізу ієрархій визначено їх вагові внески у загальну оцінку; визначено експертною групою індекси інноваційної ідеї за розробленою сукупністю критеріїв; обґрунтовано порядок визначення інтегрального оцінювання інноваційних ідей; розроблено шкалу визначення відповідності ідей критеріям інноваційності. У роботі розроблений методичний підхід до оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, в рамках якого систематизовано перелік різних за спрямуванням висвітлення аспектів економічної ефективності інноваційних проектів одиничних показників та обґрунтовано порядок їх узагальнення в інтегральний критерій економічної ефективності, який слугує основою для побудови рейтингу інноваційних проектів. Практична апробація методичного підходу до оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів здійснена на базі прогнозних фінансових показників комерціалізації відібраних інноваційних ідей шляхом масового виробництва інноваційної продукції. За результатами проведених розрахунків за розробленим методичним підходом визначено найбільш привабливі для інвесторів інноваційні проекти та побудовано їх рейтинг, який слугує основою обґрунтування рішень потенційних інвесторів щодо вкладання коштів у той, чи інший інноваційний проект, визначення їх обсягів, вартості. Обґрунтоване організаційне забезпечення діяльності та взаємодії промислового підприємства та інноваційного посередника на ринку промислових інновацій. У контексті запропонованого організаційного забезпечення діяльність інноваційного посередника доцільно організувати у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом консолідації компетенцій його учасників у різних сферах інноваційно-інвестиційного процесу: капітал у грошовій та матеріальній формі, інтелектуальний внесок із закріпленням генерального партнера, який має здійснювати поточне управління діяльністю інноваційного посередника, несе персональну відповідальність за зобов'язаннями власним майном тощо. Досягнення цілей інноваційного посередника забезпечується застосуванням інструментів ідентифікації, класифікації, сертифікації, реєстрації, стандартизації, оцінки, обліку, комерціалізації і трансферу об’єктів інтелектуальної (промислової) власності в процесі доведення їх до кінцевого споживача. Функції інноваційного посередника реалізуються за умов співпраці з національними виробничими центрами, а також, використання міжнародних інвестиційних стандартів та стандартів фінансової звітності, що забезпечить можливості трансферу інновацій закордон. Розроблене методичне забезпечення комерціалізації інтелектуальних результатів інноваційної діяльності промислових підприємств передбачає послідовну реалізацію етапів ринкового оцінювання об'єктів інтелектуальної власності; маркетингових досліджень потенційних ринків; визначення напрямів комерційного впровадження об'єктів інтелектуальної власності та укладання відповідних договорів; бухгалтерський облік нематеріальних активів; визначення обсягів та структури інвестицій; контроль виконання договірних положень; трансфер об'єктів інтелектуальної власності. Визначення ринкової вартості досліджуваних в роботі об'єктів інтелектуальної власності (патентів на винаходи) рекомендовано здійснити за дохідний підходом та методом прямої капіталізації доходів. У результаті застосування методичного забезпечення комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності, маркетингових досліджень та опитування представників промислових підприємств Харківського регіону визначено підприємства, які зацікавлені у комерційному впровадженні пропонованих інноваційних проектів. Розроблені пропозиції доведені до рівня методичних підходів, а їх практична реалізації у контексті інвестиційно-інноваційної діяльності промислових підприємств Харківського регіону довела їх практичну значущість і доцільність подальшого використання сформованого інструментарію.Документ Управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного розвитку промислових підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Ілляшенко, Наталія СергіївнаДисертація на здобуття науково ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертаційна робота присвячена розробленню, науковому обґрунтуванню та практичній апробації теоретико-методологічних та методичних засад управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислових підприємств. Досліджено специфіку національних інноваційних систем України та країн, які є лідерами економічного зростання, проведено їх порівняльний аналіз, окреслено перспективи інноваційного розвитку вітчизняної економіки. Досліджено теоретичні засади існуючих типів розвитку економічних систем різних рівнів, визначено особливості та уточнено поняття і характеристики випереджаючого розвитку підприємства. Визначено головні передумови успіху стратегій випереджаючого інноваційного розвитку суб'єктів господарської діяльності. Виконано порівняльний аналіз та систематизовано підходи до стратегічного управління промисловим підприємством. Удосконалено понятійний апарат теорії інноваційного менеджменту в частині стратегічного управління інноваційним розвитком, удосконалено класифікацію стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства. Визначено перспективи і окреслено основні проблеми формування і реалізації стратегій випереджаючого інноваційного розвитку вітчизняних промислових підприємств. Проведено аналіз особливостей розвитку провідних інноваційних компаній, визначено, систематизовано та структуровано перспективні стратегічні напрями їх науково-технологічного інноваційного розвитку. Сформовано критеріальну базу і систему показників для вибору стратегічних напрямів і стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства. Досліджено взаємозалежності стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства, що виділені за різними класифікаційними ознаками. Розроблено методичний підхід до обґрунтованого визначення перспективних напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства. Розроблено методологічний підхід до вибору стратегічних напрямів орієнтованого на знання випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах зміни технологічних укладів, удосконалено методичний підхід до визначення пріоритетних напрямів використання знань підприємства як основи його інноваційного розвитку. Удосконалено теоретико-методичний підхід дооцінки відповідності напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства тенденціям техніко-технологічного розвитку сфери його функціонування. Удосконалено методичний підхід до управління формуванням орієнтованої на знання стратегії випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства. Розроблено методологічні засади організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства, удосконалено організаційні засади функціонування механізму. Розроблено методичний підхід до оптимізації вибору проектів інноваційного промислового підприємства.Документ Розвиток інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Безпрозванних, Олег ОлександровичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2020. Дисертацію присвячено розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів, та практичних рекомендацій щодо розвитку інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємства. Науково обґрунтовано та запропоновано методичні положення щодо організації інноваційно-інвестиційної діяльності промислового підприємства, методичний підхід до відбору інноваційних проектів (ідей) шляхом інтегрального оцінювання їх комерційного потенціалу, визначення поняття «інноваційний посередник», методичний підхід до оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, організаційне забезпечення діяльності інноваційного посередника з чіткою послідовністю етапів діяльності та конкретизацією каналів збуту інноваційної продукції, методичне забезпечення процесів комерціалізації (трансферу) інтелектуальних результатів інноваційної діяльності промислових підприємств.Документ Управління енергоефективністю промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Клепікова, Світлана ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2019. Дисертаційна робота присвячена актуальним проблемам теоретичних, методичних та практичних аспектів управління енергоефективністю промислового підприємства. В дисертації досліджено теоретичне підґрунтя, розглянуто різноманіття формулювань понять "енергоефективність", "енергозбереження", "енергетичний менеджмент", "управління енергоефективністю" та визначено використання їх у роботі. Узагальнено та систематизовано основні елементи та розвинуто теоретичний базис управління енергоефективністю підприємства. Запропоновано оцінювати енергоефективність підприємства за показником енергоємності, який являє собою відношення двох економічних величин: щорічних витрат на енергетичні ресурси до вартості виробленої продукції. Враховано, що управління енергоефективністю промислового підприємства базується на загальних принципах теорії управління, згідно якої система управління складається з двох підсистем - керуючої, яка управляє, і керованої, яка піддається управлінню і відчуває на собі дію (вплив) керуючої підсистеми. Акцентована увага на тому, що особливо важливим чинником впливу є завдання і умови сформульовані вищими ієрархічними рівнями управління енергоефективності. Встановлено, що завдання підвищення енергоефективності промислових підприємств української економіки вимагає створення відповідних умов на всіх рівнях управління. Такими рівнями є: державний, галузевий, регіональний та рівень підприємства. Встановлено, що концептуально рівні системи управління енергоефективністю можуть бути представлені у вигляді ієрархічної вертикалі із зворотними зав'язками. Проведений аналіз нормативно-правової бази у сфері енергоефективності та енергозбереження засвідчив, що на кожному етапі управління енергоефективністю для забезпечення процесу реалізації державної політики визначені конкретні завдання, при цьому характер завдань для кожного з рівнів має свою специфіку. Встановлено, що після першої світової енергетичної кризи промислово розвинуті країни приділили багато уваги вирішенню проблеми підвищення енергоефективності їхніх економік і набули значний досвід в цьому напрямку, що було відображено в міжнародному стандарті ISO 50001:2011 "Системи енергетичного менеджменту", що надалі був доповнено рядом покращуючих положень в стандарті ISO 50001:2018 "Системи енергетичного менеджменту. Вимоги та настанови щодо застосовування", в якому реалізовано управління за циклом постійного поліпшення PDCA. Цей стандарт повинен бути імплементован у нормативно-правові акти при реалізації "Енергетичної стратегії України до 2035 р.". На основі проведеного аналізу Законів України щодо енергозбереження, міжнародних та національних стандартів, методики енергоаудиту встановлена доцільність внесення доповнень з врахування мультиплікативного та синергетичного ефектів економії енергетичних ресурсів при модернізації енергоустаткування. Результати аналізу дозволили встановити взаємозв'язок рівня впровадження країнами стандарту ISO 50001 з показником енергоємності, а саме зниження його при поширеному впровадженні систем енергетичного менеджменту у промисловості, шо дозволило скоротити обсяги споживання енергії на одиницю продукції за період 2000 – 2017 рр. майже на 20%. Підвищення енергоефективності ВВП для України є особливо важливим напрямком розвитку економіки. Для підвищення енергоефективності необхідні значні інвестиції і для країни особливе значення має пошук внутрішніх інвестиційних джерел, для чого бажано мати інструментарій розрахунку прогнозного значення економії коштів на підприємстві від енергозбереження. Встановлено, що основними важелями покращення енергоефективності провідних країн були інвестиції та поліпшення управління. Значне підвищення енергоефективності може бути досягнуте за рахунок покращення управління енергоефективністю промислових підприємств; підвищення показника енергоефективності на промислових підприємствах, поліпшенням управління та впровадженням стандарту ISO 50001. Запропоновано та обґрунтовано доцільність використання в управлінні енергоефективністю промислового підприємства методу нейронних мереж для визначення показника енергоємності, який може бути використаний для оперативного надання інформації з прогнозної економії коштів за рахунок енергозбереження при багаторазових уточненнях в процесі визначення кінцевих значень показників виробництва на наступний рік, при формуванні енергетичної політики, створенні щорічних планів підвищення енергоефективності, планування інших показників виробництва, від яких залежить енергоефективність промислового підприємства. Розроблено методичний підхід визначення показника енергоємності підприємства за допомогою штучних нейронних мереж, із залученням методів експертних оцінок, апріорного ранжування та кореляційно-регресійного аналізу. Створена економіко - математична модель на базі багатошарового прямоспрямованого персептрону, синтезованого методом генетичного алгоритму. Виконано перевірка працездатності методичного підходу, а також його апробація за статистичними даними провідних харківських підприємств. В процесі апробації та аналізу її результатів зроблені висновки про необхідність: систематичного накопичення щорічних статистичних даних, як самого показника, так і чинників, що на нього впливають; аналізу розрахунків і встановлення коректності врахування даних; виявлення типових розбіжностей у трактовці того чи іншого чинника і введення відповідних корегувань; врахування особливостей підприємства; проведення за допомогою ШНМ досліджень з вибору раціональних значень виробничих показників – вхідних величин нейронної мережі, що впливають на показник енергоємності; дослідження по підвищенню точності і прогнозування за рахунок змін у структурі та виду нейронної мережі та інш. Такий широкий набір функцій і необхідність систематичного їх здійснення призвели до висновку про доцільність створення у структурі управління промислового підприємства підструктури, яка б включала фахівців здатних виконувати ці функції - групу інтелектуального енергоменеджмента (ІЕМ). Практичним результатом дисертаційної роботи, щодо врахування мультиплікативного та синергетичного ефектів є: по-перше, висновок про доцільність врахування цих ефектів при проведені внутрішнього енергоаудиту, для чого необхідно внести відповідні доповнення в його методику його проведення; по-друге, висновок про доцільність внесення у законодавчі та нормативно-правові акти доповнень, які стимулюють підприємства на пріоритетну модернізацію енергообладнання з мультиплікативним та синергетичним ефектом (як таку, що надає значну економію паливно-енергетичних ресурсів на державному рівні). Надані рекомендації з використання результатів роботи на різних ієрархічних рівнях управління енергоефективністю та у інших видах менеджменту промислового підприємства.Документ Управління енергоефективністю промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Клепікова, Світлана ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2019. Дисертаційна робота присвячена актуальним проблемам теоретичних, методичних та практичних аспектів управління енергоефективністю промислового підприємства. В дисертації досліджено теоретичне підґрунтя, розглянуто різноманіття формулювань понять "енергоефективність", "енергозбереження", "управління енергоефективністю". Проаналізовані Закони України щодо енергозбереження, міжнародні та національні стандарти, методика енергоаудиту та встановлена доцільність внесення відповідних доповнень з врахування мультиплікативного та синергетичного ефектів економії енергетичних ресурсів при модернізації енергоустаткування. Запропоновано та обґрунтовано доцільність використання в управлінні енергоефективністю промислового підприємства методу штучних нейронних мереж (ШНМ). Розроблено методичний підхід визначення показника енергоємності підприємства за допомогою ШНМ, із залученням методів експертних оцінок, апріорного ранжування та кореляційно-регресійного аналізу. Створена математична модель на базі багатошарового прямоспрямованого персептрону, синтезованого методом генетичного алгоритму. Виконано перевірка працездатності методичного підходу, а також його апробація за статистичними даними провідних харківських підприємств. Надані рекомендації з використання результатів роботи на різних ієрархічних рівнях управління енергоефективністю та у інших видах менеджменту промислового підприємства.