Кафедра "Інтегровані технології, процеси і апарати"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/1789

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/itpa

Від 2005 року кафедра має назву "Інтегровані технології, процеси і апарати", первісна назва – кафедра загальної хімічної технології, процесів і апаратів.

Кафедра загальної хімічної технології, процесів і апаратів створена в 1933 році, а очолив її професор Максим Ісидорович Некрич, який у свій час закінчив Паризький університет – Сорбонну (Франція). Але ще в 1927 році професор М. Д. Зуєв починає читати студентам курс загальної хімічної технології, доповнюючи його розрахунком процесів і апаратів, а також контрольно-вимірювальних приладів. У 1964 році від кафедри загальної хімічної технології, процесів і апаратів відокремилася нова кафедра – "Автоматизації хімічних виробництв".

Від 1977 року кафедру очолював Леонід Леонідович Товажнянський, кандидат технічних наук, доцент, на той час проректор ХПІ, а згодом – доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений працівник вищої школи, лауреат Державної премії, Дійсний член Академії наук вищої школи України, ректор НТУ «ХПІ». Виконувачем обов’язків завідувача кафедри у період з 1977 по 1981 роки був І. С. Чернишов.

Від 1 лютого 2018-го року кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора та 12 кандидатів технічних наук; 2 співробітника мають звання професора, 11 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки для виконання лабораторної роботи "Вивчення характеристик відцентрованого насоса"
    (ФОП Заночкин Д. Л., 2020) Пономаренко, Ганна Володимирівна; Горбунов, Костянтин Олександрович; Биканов, Сергій Миколайович; Соловей, Валентин Миколайович
    Переміщення рідин по трубопроводам та апаратам здійснюється за допомогою гідравлічних машин (насосів), які перетворює механічну енергію двигуна в енергію краплинної рідини, що перекачується. Насоси використовують для переміщення рідин у трубопроводах та апаратах. Переміщення пов’язане з подоланням сил тертя, місцевих опорів, а також витратами енергії на піднімання рідини з нижчого на вищий рівень. За видом робочої камери і сполученням її зі входом і виходом насоса розрізняють два основні класи насосів: об’ємні та динамічні. В об’ємних насосах рідина переміщується шляхом періодичної зміни об’єму камери, яка поперемінно з'єднується зі входом і виходом насосу. До об’ємних насосів відносяться поршневі, відцентрові, мембранні та ін. В динамічних насосах рідина переміщується під силовою дією на неї в камері, яка постійно сполучається з виходом і входом насоса. До них відносяться такі основні типи: відцентрові, вісьові (пропелерні), роторні, гвинтові, вихрові, струменеві. Відцентрові насоси найбільше використовуються для перекачування малов’язких рідин. Це пояснюється їх високою продуктивністю, невеликими розмірами, можливістю безпосереднього приєднання до електродвигуна. Крім того, відцентрові насоси прості за конструкцією, тому їх можна виготовляти з різноманітних матеріалів.
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки для виконання лабораторної роботи "Визначення гідравлічних опорів у трубопроводах"
    (ФОП Заночкин Д. Л., 2020) Горбунов, Костянтин Олександрович; Рябова, Ірина Борисівна; Соловей, Валентин Миколайович; Гапонова, Олена Олександрівна; Биканов, Сергій Миколайович
    Мета роботи – експериментальне визначення коефіцієнта тертя і коефіцієнтів місцевих опорів.