Вісник № 04. Економічні науки

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/62701

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 16

Генезис наукових підходів до теорії людського капіталу осіб з інвалідністю
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Косенко, Олександра Петрівна
Наукове дослідження спрямоване на поєднання теоретичних аспектів розвитку наукового пізнання та теоретико-прикладного застосування вказаних аспектів щодо людського капіталу. В статті аналізуються поняття науки, розвитку науки та пізнання, за допомогою хронологічного та історіографічного методів визначено поняття генезу, наукового та донаукового пізнання дійсності. Визначено ознаки наукового перетворення дійсності на основі суспільного сприйняття нових парадигм, їх освоєння, застосування на практиці і в подальшому наукового опрацювання для виявлення методологічних зв’язків, формування відповідних теорій, які поєднані з вже освоєною практикою. В даний час ми бачимо традиційний розвиток наукового пізнання проблеми введення осіб з інвалідністю в економічний потенціал країни. Стаття подає поняття людського капіталу та його особливостей, розкриває вчених-дослідників, які виводять людський потенціал від теоретичного освоєння поняття продуктивності праці у ХХ столітті до теоретичного та практичного поняття людського капіталу у ХХІ столітті. Вказують, що на початку наукового дослідження було застосовано поняття продуктивності праці, а з розвиком технології та техніки, вищим розвитком цивілізаційних процесів поступово продуктивність праці опосередковується ще й інтелектуальним потенціалом працівника. Тому наголошується на тому, що підвищення наукового рівня та освіти працівника в нинішній час дає роботодавцю вищий коефіцієнт віддачі витрачених коштів, так як працівник використовує не лише покращені засоби праці, а й розумові здібності та вміння, практичні навички і тим самим видає вищий рівень доходу. В економічній системі сучасного стану, наслідок зростання кількості людей з інвалідністю виходить на новий щабель дослідження використання потенціалу людей з інвалідністю в економічному розвитку країни. Технлогенні катастрофи, війни та погіршення стану екології створюють вищі загрози і продукують зростання чисельності людей з інвалідністю як від народження, так і протягом життя. Їх економічний потенціал слід використовувати нарівні з іншими професійно придатними людьми, виконуючи вимогу дотримання їх прав і свобод щодо працевлаштування та соціального та фінансового забезпечення. В статті чітко наголошується на ролі держави у формування нормативного та наукового базису професійної адаптації таких осіб, створенні професій в усіх галузях господарства і програм, які зацікавлять і роботодавців, і науковців в розробці програм застосування праці осіб з інвалідністю залежно від їх фізичного та психічного стану.
Моніторинг комерційного потенціалу інтелектуально-інноваційних бізнес-структур
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Шаульська, Лариса Володимирівна; Райко, Діана Валеріївна; Дюжев, Віктор Геннадійович; Долина, Ірина Володимирівна
В статті доведено, що принципи моніторингу комерційного потенціалу інтелектуальних технологій мають одну спільну властивість – системність, тобто, не дивлячись на високу важливість кожного окремого фактору (показника), економічний моніторинг розглядає їх тільки в певній сукупності (системі). Крім того, розгляд окремих чинників комерційного потенціалу може призвести до певного перекосу результуючого показника, так як кожний показник має свій ранг, свою ступінь впливу на кінцевий результат, що, безперечно, слід також враховувати. Виходячи з цих посилок, пропонуємо до системи традиційних принципів моніторингу додати ще, на наш погляд, два надзвичайно важливих принципи: принцип системності і принцип інтеграції. Обґрунтовано, що моніторинг комерційного потенціалу інтелектуальних технологій повинен проводитися з урахуванням певних вимог, сутність яких відтворюється в пропонованих в статті принципах моніторингу комерційного потенціалу: принцип організації; принцип ідентичності; принцип цілеспрямованості; принцип точності; принцип деталізації; принцип інтеграції; принцип цілеспрямованості; принцип об’єктивності; принцип ефективності результатів моніторингу. Розроблено організаційна система моніторингу комерційного потенціалу інтелектуально-інноваційних бізнес-структур для забезпечення стійкості його розвитку і функціонування передбачає наступні заходи на промисловому підприємстві: визначення складу підрозділів, що беруть участь у здійсненні моніторингу комерційного потенціалу; підготовка фахівців, відповідальних за моніторинг, методологію та методи аналізу інформації, отриманої від підрозділів; проведення роботи та зустрічей з керівниками зацікавлених підрозділів для надання їм допомоги в організації роботи зі створення та функціонування системи моніторингу; визначення джерел вихідної інформації; систематизація, обробка та інтерпретація отриманих показників; розробка стратегії сталого інтелектуально-інноваційного розвитку підприємства; регулярне коригування поточних управлінських рішень в сфері комерціалізації інтелектуально-інноваційних технологій. Застосування розроблених інструментів забезпечення сталого розвитку підприємства на основі формування та використання системи моніторингу інноваційного потенціалу на практиці дає можливість обґрунтовано переглянути стратегічні орієнтири підприємства щодо впровадження інновацій та отримати економічний ефект, виражений у сталому розвитку підприємства, зміцненні його позицій на ринку, підвищенні ефективності його функціонування.
Інтелектуальна власність як об'єкт управління
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Маслак, Марія Володимирівна
В статті доведено, що найбільш важливою складовою інтелектуального капіталу промислового підприємства є інтелектуальна власність. Істотною умовою підвищення конкурентоспроможності інтелектуального капіталу є комерціалізація та ефективне керування об'єктами інтелектуальної власності. Під поняттям управління інтелектуальною власністю запропоновано розуміти інтегровану систему підготовки та забезпечення різних рівнів управління для ефективного планування, контролю та прийняття управлінських рішень щодо об'єктів інтелектуальної власності. Воно покликане забезпечити координацію, взаємодію та узгодженість окремих елементів управління для досягнення стратегічних цілей підприємства та його ефективну діяльність. Процес управління інтелектуальною власністю автор рекомендує розглядати як сукупність низки етапів. Перший етап – це процес створення об’єкту інтелектуальної власності, ефективна реалізація якого дозволяє підприємству стати їх правовласником. На другому етапі слід здійснити низку дій, завдяки яким згодом правовласник зможе захистити нематеріальний актив від незаконних посягань. Третім етапом управління запропоновано вважати оборот об'єктів інтелектуальної власності. Він передбачає власне монетизацію інтелектуальної власності, зокрема, використання її у діяльності самого підприємства. Четвертий етап передбачає забезпечення актуальності правоохоронних документів на результати інтелектуальної діяльності. Головною задачею управління на даному етапі є підтримка охоронних документів у силі. П'ятий етап - це один із найважливіших етапів управління правами на інтелектуальну власність - це запобігання та припинення порушень виняткових прав компанії та стягнення з порушників компенсацій та штрафів, тобто захист своєї інтелектуальної власності. Дії в рамках цього етапу ведуться у двох основних напрямках: моніторинг використання належної компанії інтелектуальної власності та претензійна робота з порушниками її прав; захист прав на інтелектуальну власність у суді, якщо така необхідність становиться нагальною. Важливим етапом управління є проведення реєстрації об’єкту інтелектуальної власності в інших країнах. Важливо відзначити, що при розвитку підприємства та виведення продукції на міжнародний ринок може знадобитися отримання правової охорони відповідно до законодавства інших держав. Як окремий етап управління можна також назвати процес відчуження об'єкта інтелектуальної власності. Ці етапи зовсім не повинні в такому порядку здійснюватися. Як правило, це комплексний процес, у якому створення, оформлення, монетизація, контроль та захист прав здійснюються паралельно та регулярно.
Економічна безпека підприємства: методологічна сутність та складові формування
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Зіненко, Костянтин Анатолійович; Кобєлєва, Тетяна Олександрівна
Мета статті полягає в дослідженні теоретико-методичних аспектів визначення дефініцій «безпека», «економічна безпека» та «економічна безпека будівельного підприємства». Доведено, що безпека суспільства характеризується як взаємозв'язок трьох складових: політичної стабільності, економічного процвітання та обороноздатності держави, що залежать, у свою чергу, як від певних внутрішніх, так і зовнішніх параметрів. Узагальнюючи розуміння суті безпеки автори стверджують, що безпека є категорією, яка характеризує стан захищеності для суб’єкта та можливість протистояти загрозам. Виділено та охарактеризовано сім етапів в розвитку дефініції «безпека», починаючи з античних часів і до нашого часу. Проводячи компаративний аналіз визначень науковців щодо суті економічної безпеки підприємства виділено два основні підходи до її розуміння відповідно яких можна систематизувати визначення: перший – вузький, відповідно якого економічна безпека розглядається з позиції захищеності та здатності підприємства усунути загрози; другий – значно ширший, до якого відносяться визначення що базуються на встановлені мети функціонування підприємства. Авторами доведено, що формування системи оцінювання економічної безпеки будівельного підприємства потребує вивчення галузевої специфіки. Специфіка будівельної галузі полягає у впливі на інші галузі національної економіки країни. Вона є пріоритетною основою економічного зростання, формує структуру економіки шляхом реалізації частини інвестицій в основний капітал інших галузей виробництва. Обґрунтовано, що формування системи оцінювання економічної безпеки будівельного підприємства потребує вивчення галузевої специфіки. Специфіка будівельної галузі полягає у впливі на інші галузі національної економіки країни. Вона є пріоритетною основою економічного зростання, формує структуру економіки шляхом реалізації частини інвестицій в основний капітал інших галузей виробництва. В авторському розумінні методологічна сутність економічної безпеки будівельного підприємства визначається як стан захищеності підприємства, що забезпечує стійке функціонування та досягання цілей підприємства в поточній діяльності та його розвиток у перспективі з урахуванням інтересів та взаємодії зацікавлених сторін. Узагальнення існуючих підходів до визначення складових економічної безпеки, зокрема, врахування особливостей виробничо-комерційної діяльності підприємств будівельної галузі, з метою забезпечення їх економічної безпеки виділено шість її складових: фінансова, техніко-технологічна, кадрова, ринкова, правова, екологічна. Запропонований перелік складових не лише дозволяє врахувати галузеві особливості їх діяльності, а і дає змогу окреслити фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ які впливають на кожну з них і можуть здійснювати як стабілізуючий, так дестабілізуючий вплив на діяльність будівельних підприємств у процесі їх господарської діяльності.
Дослідження сучасного стану та визначення перспектив функціонування індустрії туризму та гостинності України
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Стригуль, Лариса Станіславівна; Александрова, Вікторія Олександрівна; Жадан, Тетяна Андріївна
У статті проаналізовано сучасний стан та визначення перспектив функціонування індустріїї туризму та гостинності України. Доведено, що проблема післявоєнного відродження та розвитку процесів сфери туристичного та готельно-ресторанного бізнесу нашої держави є досить актуальною, виходячи з її фінансово-економічного та соціального значення для відбудови економіки нашої країни. Досліджено рівень руйнацій який зазнала як країна в цілому так і сфера гостинності зокрема. Визначено доцільність створення єдиного універсального механізму для підвищення ефективності заходів та засобів протидії впливу кризових явищ на функціонування індустріїї гостинності з урахуванням нових викликів та передумов. Проаналізовано рівень збитків інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії росії проти України. Досліджено рівень податків що надійшли до державного бюджету від галузі туризму та індустрії гостинності у період воєнної агресії. Відображено картину бізнес-релокації по країні в цілому та різним сферам діяльності, туристичного бізнесу та особливо сфери гостинності. Доведено, що сфера гостинності і туризму функціонує лише частково навіть в тих регіонах в яких немає активних бойових дій. Досліджено рівень завантаженості готелів з урахуванням специфіки клієнтської бази, цінових категорій та послуг. Доказано, що культура, спорт та туристична сфера зазнали значних втрат внаслідок військових дій не тільки з точки зору їх розміру в загальній частині втрат, але й з точки зору моральної цінності. Виокремлено проблеми з якими стикнулась сфера туризму і гостинності внаслідок воєнної агресії росії, доведено, що вони є вагомим підгрунттям для визначення аспектів, напрямків та перспектив її повоєнного функціонування. Зроблено висновок, що важливим етапом її відновлення стане формування нових концепцій меморіалізації певних місць в Україні та створення маршрутів пам'яті, що дозволить розширити існуючу велику історико-культурну спадщину нашої держави та збільшити туристичні потоки з урахуванням шаленої зацікавленості всього цивілізованого світу українським народом. Культурна сфера є особливою частиною національної ідентичності і тому відновлення постраждалих культурних установ і об’єктів займатимуть важливе місце в процесі відбудови країни у післявоєнний час.
Управління персоналом як фактор підвищення ефективності діяльності підприємств
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Погорєлова, Тетяна Олексіївна
Метою даної статті є розгляд проблем, пов’язаних з впливом ефективності управління персоналом на ефективність господарської діяльності підприємств. Доведено, що основним джерелом економічного розвитку підприємства є його персонал. Персонал підприємства є важливим ресурсом підприємства, ефективність використання якого потребує особливої уваги. Роль людських ресурсів у високоефективному виробництві зумовлена їх здібностями, рівнем знань і кваліфікацією, до яких сьогодні висуваються все більш високі вимоги. Таким чином, одним із найефективніших способів підвищення економічного розвитку підприємства є поліпшення ефективності управління персоналом. Наголошується, що управління персоналом – це стратегічна функція, важливість якої зросла з неминучою потребою в глобалізації. Швидке зростання глобалізації бізнесу створило жорстке конкурентне середовище, де єдиний ефективний спосіб залишатися в конкуренції – це розвивати та вдосконалювати робочу силу. Для досягнення поставленої мети розглянуті основні напрями роботи менеджерів з персоналу. Особливу увагу приділено чотирьом основним моментам, які менеджери з персоналу повинні проаналізувати, щоб створити здорову та ефективну стратегічну функцію управління персоналом. Відзначається, що службою управління персоналом слід керувати та розвивати її разом із загальною стратегією для встановлення найкращої відповідності між підприємством, його працівниками та середовищем. Це вимагає систематичного узгодження організаційних цілей і процесів із потребами та можливостями співробітників. Це дозволить співробітникам отримати різноманітні можливості для навчання та розвитку. Це критично важливо, тому що, натомість, підприємства з більшою ймовірністю отримають конкурентну перевагу, та існує велика ймовірність того, що загальна ефективність організації та зв’язок між працівниками та підприємством покращиться. Зроблено висновок, що від ефективності та раціональності управлінської діяльності залежать успіхи підприємства, міра розкриття його економічного потенціалу.
Інноваційні напрямки економічного розвитку світового ринку праці в умовах глобалізації
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Передрій, Андреа Елізабет Юріївна
У статті проаналізовано економічну сутність світового ринку праці в умовах глобалізвції. Світовий ринок праці – це складна економічна система, що модифікується під впливом динаміки попиту та пропозиції трудових ресурсів на світовому ринку; під впливом особливостей становлення ціни на робочу силу, формування умов та розміру оплати праці, специфіки соціального захисту; кількісного та якісного руху та розміщення робочої сили в різних країнах світу; відмінностей у національних підходах щодо відтворення робочої сили, її професійної підготовки та перекваліфікації. В умовах глобалізації національні ринки праці швидко втрачають свою замкненість та відокремленість, стають складовими світового ринку праці. Стратегічні пріоритети розвитку світового ринку праці формуються під впливом різноспрямованої дії низки чинників: глобалізації та відкритості національної економіки, структурноінноваційних зрушень у світовій економіці, внаслідок активізації трудової міграції та посилення ролі міжнародних організацій як координаторів розвитку міжнародних економічних відносин [1]. Основні вигоди від міграції робочої сили дістаються країнам-реципієнтам. Оцінити масштаби не просто, тому що не усі вони піддаються кількісному обліку. Вони складаються з економії на підготовці фахівців у приймаючих країнах, вартості продукції і послуг, яка створюється іммігрантами в країні перебування, надходжень від податковування. Іммігранти, особливо нелегальні, вносять у доходи країни більший внесок, ніж вони одержують від суспільного сектора. Міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі глобальнішого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Основними напрямками сучасних міграційних процесів є Північний та Південноамериканський регіон, Західноєвропейський ринок, Південно-Східна та Західна Азія, Африканська ділянка переселенських рухів. Саме тому дані процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні трудовими ресурсами, та виваженої міжнародної міграційної політики.
Процес формування прибутку на підприємстві та оцінка управління ним
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Назарова, Тетяна Юріївна; Шевченко, Марина Миколаївна; Рибальченко, Інна Анатоліївна
У статті розкривається економічна сутність прибутку, що є результатом діяльності підприємства і показником, який визначає її ефективність., узагальнено тлумачення авторів та їх підходи до визначення поняття "прибуток", виокремлено його спільні риси у роботах науковців. Доведено, що необхідність розуміння особливостей формування прибутку на підприємстві та його оцінки зумовлена прийняттям грамотних управлінських рішень задля його максимізації. Розглянуто механізм формування прибутку на підприємстві та його особливості, виокремлено основні фактори впливу на формування прибутку підприємства. Систематизовано основні джерела формування прибутку та обґрунтовано головну ціль управління формуванням прибутку на підприємстві. Визначено, що основною діяльністю підприємства є саме операційна діяльність, тому оцінка управління процесом формування прибутковості суб’єкта господарювання має бути спрямована саме на управління процесом формування прибутку від операційної діяльності. Зазначено, що управління прибутком на підприємстві є процесом розробки та прийняття ефективних управлінських рішень з метою максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах. Виділено основні групи показників для оцінки управління формування прибутку та зазначено формули для їх розрахунку, до яких відносяться: ефективність використання основних виробничих фондів, ефективність використання праці, ефективність використання матеріальних ресурсів, ефективність використання оборотних фондів. Доведено, що оцінка управління процесом формування прибутковості суб’єкта господарювання передбачає також оцінку показниками рентабельності.
Аналітичний контроль витрат виробництва і собівартості сільськогосподарської продукції
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Савчук, Василь Кирилович; Садовська, Ірина Борисівна; Богданюк, Олена Володимирівна
Метою публікації є привернення уваги науковців і практиків до питань, пов’язаних з підвищенням дієвості контролю за формуванням витрат і визначенням собівартості виробництва сільськогосподарської продукції через активізацію управлінської функції контролю шляхом здійснення його стадій, якими є: візуальний контроль тобто просте спостереження за виконанням управлінських рішень, обліковий – порівняння передбачених (планових, нормативних, прогнозних) результатів управлінських рішень з обліково-звітними фіксованими, відповідно обробленими даними і аналітичний - з оцінкою відхилень виконання (перевиконання/невиконання) управлінських рішень. Встановлено, що досить складно контролювати витрати на виробництво і оцінювати рівень собівартості окремих видів сільськогосподарської продукції, що зумовлено різними підходами до оцінки і включення/не включення витрат на виробництво продукції, неврахування її якості при визначенні собівартості. Практичне значення вирішення окреслених проблем полягає в підвищені ефективності контролю витрат на виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції, що поліпшує якість управлінського впливу на оптимізацію рівня собівартості - визначального чинника підвищення її конкурентоспроможності й ефективності виробництва.
Бізнес-діагностика конкурентоспроможності інноваційного підприємництва в умовах діджиталізації
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Маслак, Ольга Іванівна; Гришко, Наталя Євгеніївна; Зайцев, Сергій Сергійович; Колісник, Анастасія Олександрівна; Панчеліна, Юлія Миколаївна
У статті досліджуються актуальні питання необхідності бізнес-діагностики конкурентоспроможності інноваційного підприємництва. Наголошується на тому, що причинами посилення інтересу до інноваційних бізнес-моделей стало не лише пришвидшення темпу життя та скорочення життєвого циклу продукту, а й посилення міжгалузевої конкуренції, в умовах якої виникла потреба у зміщенні акцентів з обслуговування клієнтів на продукт/послугу. Стверджується, що у кожній з галузей з часом формується одна чи декілька домінуючих бізнес-моделей, які являють собою добре оптимізовані способи розподілу та організації ресурсів. Зазначено, що загальноприйнятим є підхід, коли найбільш ефективними визнаються моделі, які створюють передумови для підвищення лояльності компаній або сприяють бар’єрам для входу конкурентів. Разом з тим, якщо домінуючу бізнес-модель витісняє інша, що за основу бере новітню технологію, то, відповідно, трансформується уся галузь. У ході дослідження було розкрито поняття бережливого стартапу і мінімально життєздатного продукту та здійснена порівняльна характеристика традиційного та бережливого стартапів. Акцентовано увагу на поетапній процедурі перегляду бізнес-моделі інноваційного підприємництва. Зазначається, що останнім часом набув популярності аджайл-підхід до бізнес-моделей, коли, на відміну від традиційних підходів, ключовим стає пошук найбільш ефективних способів та методів ведення діяльності шляхом перевірки гіпотез на помилковість. Доведено, що для того, аби змінити існуючу бізнес-модель варто визначити специфіку галузі, після чого проаналізувати вплив технологій та існуючих потреб ринку, аби сформулювати аспекти інноваційності, які потребуватимуть втілення.