073 "Менеджмент"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44023
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Організаційно-економічне забезпечення корпоративної соціальної відповідальності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Ден, ЦівеньДокумент Оцінка впливу корпоративної соціальної відповідальності на конкурентоспроможність підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Нехме, Мохамад НассіфДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент (07 – Управління та адміністрування). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2021 р. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. У дисертаційній роботі розкрито теоретичні засади та науково- методичні підходи до вдосконалення системи управління корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ) на промисловому підприємстві та запропоновано конкретні шляхи її використання для підвищення конкурентоспроможності підприємства. У першому розділі дисертаційної роботи систематизовано науковий досвід КСВ, проведено дослідження історичного становлення та основних напрямів розвитку КСВ. Встановлено, що розвиток концепції КСВ налічує певні важливі академічні та практичні віхи, при цьому формування методичних засад КСВ спряло розвитку впровадження концепції у практику підприємств і навпаки, впровадження КСВ сприяло збільшенню наукового інтересу до цього питання та формуванню нових концепції, про що свідчить проведений аналіз історії формування концепції КСВ. У результаті КСВ перетворилася з суто благодійної діяльності, що здійснюється етично відповідальними бізнесменами, на процес організаційної поведінки, якийзастосовується для підвищення конкурентоспроможності підприємства. У розділі проведено порівняльний аналіз основних концепцій КСВ (ієрархічної моделі Керолла, модель потрійного критерію (TBL) та теорія стейкхолдерів), кожна з яких має свої особливості. Проведений аналіз теоретичних засад КСВ довів, що саме модель TBL у сукупності приділяє найбільшу увагу усім векторам сталого розвитку підприємства. У розділі шляхом лонгіт’юдного контент-аналізу визначено основні показники оцінки конкурентоспроможності підприємства (темп зростання чистого прибутку; плинність працівників; рентабельність; прибуток на інвестиції), за якими можна оцінити вплив КСВ на конкурентоспроможність підприємства. Обґрунтовано, що проводити оцінку впливу КСВ на конкурентоспроможність підприємства необхідно не шляхом статичної оцінки, а динамічної, тобто необхідно не просто оцінити стан підприємства відносно інших підприємств галузі, а зіставити динаміку його розвитку з середньою динамікою розвитку підприємств певної галузі. У другому розділі роботи розглянуто взаємодію принципів Глобального договору ООН та цілей сталого розвитку, доведено, що дотримання принципам КСВ сприяє посиленню конкурентоспроможності держави на світовому рівні, встановлено позитивну кореляцію між ВНП на душу населення та кількістю підприємств країни, які офіційно дотримуються стратегії КСВ (є офіційними учасниками UNGC). Проведено дослідження розвитку України по основних вимірах концепції КСВ та порівняння сучасного стану з країнами Європейського союзу, яке показало позитивні зрушення у результаті реформ в Україні. Для оцінки впливу застосування концепції КСВ на конкурентоспроможність підприємства в умовах економіки України автором відібрано 24 компанії – активних членів UNGC та/або CSR Ukraine. Проведений аналіз показав, що після застосування концепції КСВ згадані компанії суттєво покращили свою конкурентоспроможність у порівнянні з іншими підприємствами відповідних галузей. У третьому розділі запропоновано ієрархічний підхід щодо визначення найбільш ефективної моделі КСВ для країн з перехідною економікою. У якості теоретико-методичної бази використано метод аналізу ієрархій. Доведено, що в умовах країн з перехідною економікою найбільш ефективним підходом до реалізації КСВ є модель TBL завдяки високому позитивному впливу на економічні, етичні, політичні, соціальні та екологічні сфери діяльності підприємства. Розглянуто основні стандарти у сфері КСВ та запропоновано механізми впровадження цих стандартів у діяльність підприємств у країнах з перехідною економікою. Запропоновано матрицю визначення ефективного сценарію впровадження концепції КСВ в залежності від ступеню розвитку підприємства, запропоновано три базових сценарії: сценарій виживання (компанія приділяє максимальну увагу економічній, етичній та екологічній сферам КСВ), сценарій стабілізації (додатково приділяється увага соціальній та політичній сферам КСВ) та сценарій розвитку (додатково приділяється увага благодійним заходам). За допомогою використання методичних засад управління бізнес-процесами запропоновано моделі впровадження КСВ в залежності від ступеню розвитку підприємства, автором запропоновано чіткий порядок дій та описано основні інформаційні потоки у процесі практичної реалізації концепції КСВ. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в розвитку теоретичних положень та розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо управління корпоративною соціальною відповідальністю на підприємстві. Дістала подальшого розвитку періодизація розвитку методології та інструментального апарату КСВ, що на відміну від існуючих підходів розподіляє теоретичні та практичні якісні зміни у феномені КСВ та дозволяє та прогнозувати подальший розвиток наукового напрямку як у теоретичному напряму, так і у практичному застосуванні. Розроблено теоретико-методичні підходи до динамічного оцінювання конкурентоспроможності підприємства при застосуванні КСВ, що на відміну від існуючих підходів полягає у порівнянні темпів зміни конкурентоспроможності підприємств до та після офіційного прийняття до використання концепції КСВ з середньогалузевими показниками; Дістало подальшого розвитку обґрунтування набору показників оцінки конкурентоспроможності підприємства, яке на відміну від існуючих підходів проведено з використанням лонгіт’юдного контент-аналізу наукометричних баз Scopus та Web of Science, що збільшує достовірність та обґрунтованість оцінки конкурентоспроможності підприємства; Розроблено теоретико методичні засади вибору найбільш ефективної моделі КСВ відповідно до рівня розвитку економіки країни, що на відміну від існуючих підходів побудовано на базі методу аналізу ієрархій та дозволяє обрати модель КСВ для країн з перехідною економікою; Запропоновано систематизацію взаємозв’язків сфер застосування КСВ, цілей Глобального договору та принципів сталого розвитку, яка на відміну від існуючих розглядає принципи сталого розвитку як на рівні підприємства (ендогенний рівень, прямий вплив на підприємство), так і поза організацією (екзогенний рівень, непрямий вплив на підприємство), що дозволяє спростити впровадження стратегії сталого розвитку та підвищити її ефективність. Розроблено методичний підхід до впровадження принципів КСВ на підприємстві на рівні бізнес-процесів, що на відміну від існуючих розробок передбачає попереднє визначення сценарію впровадження КСВ за допомогою матричного методу визначення стадії розвитку підприємства та дозволяє залежно від обраного сценарію сформувати портфель ініціатив з реалізації різних завдань КСВ. Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації доведено до рівня конкретних рекомендації, що дає можливість керівникам підприємств приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо впровадження КСВ та використання концепції сталого розвитку для підвищення конкурентоспроможності підприємства. Практичне значення мають такі розробки: методичні засади динамічної оцінки конкурентоспроможності підприємства; матричний підхід обрання сценарію впровадження КСВ на базі ступеню розвитку підприємства; ієрархічна підхід обрання ефективної моделі КСВ для країн з перехідною економікою; модель бізнес-процесів щодо впровадження КСВ у практику підприємств. Напрацьовані практики та методи управління КСВ були впроваджені в практичну діяльність фармацевтичної компанії "Здоров'я" (довідка 10418 від 08.02. 2021р.).Документ Управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на промисловому підприємстві(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Госн, Салім; Ghosn, SalimДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент (07 – Управління та адміністрування). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Міністерство освіти і науки України, Харків, 2020 р. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61202, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. У дисертаційній роботі розкрито теоретичні засади та науково- методичні підходи до вдосконалення системи управління взаємовідносинами між стейкхолдерами на промисловому підприємстві. У першому розділі дисертаційної роботи систематизовано науковий досвід на теорію стейкхолдерів, групи та інтереси стейкхолдерів щодо можливості їхнього врахування під час управління взаємовідносинами з ними на підприємстві. Встановлено, що під стейкхолдером варто розуміти фізичну або юридичну особу з якою взаємодіє підприємство та яке здатне вплинути на досягнення цілей його діяльності, склад ресурсів або стратегію. Узагальнено теоретичні положення та розкрито зміст управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами із позицій системного підходу. Визначено, що складовими системи управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами є мета, об’єкт та суб’єкт, принципи, функції, методи, інструменти, спеціалізовані інформаційні системи, нормативно-правове забезпечення. Обґрунтовано, що процес управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами складається з етапів: визначення цілей управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами, ідентифікація стейкхолдерів, пріоритизація, формування стратегії зростання задоволеності інтересів стейкхолдера, реалізація розроблених стратегій зростання задоволеності інтересів стейкхолдера, оцінка рівня задоволеності інтересів стейкхолдерів. У другому розділі дисертаційної роботи здійснено ідентифікацію та пріоритизацію ключових стейкхолдерів кондитерської промисловості, зокрема виділено такі групи стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості, як: персонал, власники, інвестори та кредитори, клієнти, постачальники, держава та регулюючі організації, конкуренти, наукові організації, суспільні професійні організації, суспільні організації та місцеві громади, засоби масової інформації. Досліджено передумови розвитку кондитерської промисловості України. Розроблено науково-методичний підхід і обґрунтовано систему показників оцінки задоволеності економічних інтересів ключових стейкхолдерів у підприємствах кондитерської промисловості. На прикладі сформованої вибіркової сукупності з 13 підприємств кондитерської промисловості України встановлено, що жодне підприємство за досліджуваний період не змогло задовольнити економічні інтереси своїх стейкхолдерів. Оцінено рівень задоволеності соціальних та екологічних інтересів ключових стейкхолдерів на підприємствах кондитерської промисловості на основі розроблених анкет (листів опитування). Визначено, що досліджувані підприємства кондитерської промисловості різною мірою задовольняють соціальні та екологічні інтереси стейкхолдерів, а недостатня увага до реалізації цих інтересів може призвести до виникнення конфліктів і, залежно від міри впливу стейкхолдера, зруйнувати репутацію підприємства. У третьому розділі дисертаційної роботи здійснено комплексну оцінку задоволеності інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості за трикомпонентним показником, який враховує задоволення економічних, соціальних та екологічних інтересів стейкхолдерів підприємств кондитерської промисловості. За результатами комплексної оцінки задоволеності інтересів стейкхолдерів підприємств кондитерської промисловості найбільш незадоволеною групою стейкхолдерів є власники, інтереси яких задовольняються меншою мірою, а найбільш задоволеним стейкхолдером є держава. Обґрунтовано вибір стратегій зростання задоволеності інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості на основі використання матриці задоволеності інтересів стейкхолдерів. Сформовано організаційно-економічні засади вибору стратегій поліпшення взаємодії між власниками та іншими ключовими стейкхолдерами підприємства кондитерської промисловості. Розроблено рекомендації щодо забезпечення ефективності взаємовідносин із ключовими стейкхолдерами підприємства кондитерської промисловості. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в розвитку теоретичних положень та розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на промисловому підприємстві. Удосконалено науково-методичний підхід до вибору стратегій зростання задоволеності інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості, що на відміну від існуючих положень, ґрунтується на трикомпонентному показнику рівня задоволеності економічних, соціальних і екологічних інтересів стейкхолдерів промислових підприємств, матричному співставленні задоволення їхніх первинних і вторинних інтересів і дозволяє обґрунтувати тип поведінки підприємства залежно від типу задоволеності його стейкхолдерів. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки задоволеності економічних інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості, який на відміну від існуючих, базується на системі відносних показників кількісної оцінки та побудові матриці задоволення економічних інтересів держави, персоналу, власників, інвесторів, клієнтів, постачальників та інших стейкхолдерів підприємств кондитерської промисловості. Розроблено класифікацію груп стейкхолдерів, яка, на відміну від існуючих, включає такі ознаки: за розташуванням відносно меж підприємства, характером впливу, відношенням до діяльності підприємства, залежно від спроможності підприємства обирати суб’єктів для взаємодії, за класом значущості, місцем знаходження (функціонування), тривалістю взаємодії, рівнем задоволеності, рівнем підтримки. Удосконалено визначення поняття стейкхолдер, яке на відміну від інших, робить акцент на вплив об’єктів управління на мету, ресурси та стратегію підприємства, зокрема це фізична або юридична особа з якою взаємодіє підприємство та яке здатне вплинути на досягнення цілей його діяльності, склад ресурсів або стратегію. Удосконалено концептуальні положення системного підходу до управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами, що відрізняються змістом, об’єктами, цілями й завданнями, принципами, підходами, методами управління, інформаційними системами, а також етапами управління та в сукупності дозволяють сформувати теоретичне підґрунтя такого управління на промислових підприємствах. Набуло розвитку обґрунтування стратегій задоволення інтересів власників та інших груп стейкхолдерів на основі типізації зацікавлених сторін за залежністю від підприємства (владний, взаємозалежний, малозалежний, підвладний) та їхнього позиціювання в матриці «власники – інші стейкхолдери» з метою визначення доцільного типу поведінки підприємства щодо задоволення інтересів ключових стейкхолдерів. Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації доведено до рівня методичних узагальнень і прикладного інструментарію, що дає можливість керівництву підприємств кондитерської промисловості приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо взаємовідносин зі стейкхолдерами. Практичне значення мають такі розробки: науково-методичний підхід до оцінки задоволеності економічних інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості; система показників кількісної оцінки задоволеності економічних інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості; науково-методичний підхід до вибору стратегій зростання задоволеності інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості. Науково-методичні підходи до оцінки задоволеності економічних інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості та до вибору стратегій зростання задоволеності інтересів стейкхолдерів підприємства кондитерської промисловості були впроваджені в практичну діяльність ПрАТ «Харків’янка» (довідка № 13–09 від 05.09.2019 р.).