У статті дається аналіз постсучасного способу буття права в аспекті його підґрунтя й походження. Завдяки розгляду основних філософських концепцій права виявляється, що саме являє собою влада як основа права. Показано, що і в разі правового позитивізму, і в разі природно-правової концепції права йдеться про опору на раціональність, але раціональність різних видів: у першому випадку – на функціональну, що забезпечує прагматичний рівень, у другому – на субстанційну, як на сферу цінностей та смислів. Проаналізовано, завдяки чому і як змінюється характер основи права в ситуації постмодерну.
