Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Співвідношення понять "керівництво" та "лідерство" в управлінні сучасною організацією(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Дєгтяр, Андрій; Бублій, МаксимДосліджено співвідношення понять «керівництво» та «лідерство» в управлінні сучасною організацією. Визначено, що мікрорівень управління забезпечують такі характеристики суб’єкт-об’єктної управлінської взаємодії, як керівництво і лідерство. Керівництво і лідерство є продуктами внутрішньо організаційної діяльності, що надають управлінню характеристики ефективності та якості в контексті надаваних послуг. З’ясовано, що керівництво і лідерство в системі організаційних взаємодій можуть доповнювати один одного або навіть один в одного трансформуватися. Традиційно в стабільних організаційних формах керівник є в той же час і лідером. Багато в чому це обумовлено тим, що сам статус керівника дає його носію перевагу над іншими співробітниками щодо лідерських позицій. Доведено, що керівництво, лідерство та лідерське управління, як компіляція обох соціальних ресурсів в системі організаційних взаємодій у прикладному відношенні є важливими атрибутами для реалізації процесу управління, які в даний час є необхідною умовою професіоналізму сучасного керівника.Документ Встановлення та розвиток довіри як функція управлінського лідерства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Дєгтяр, Андрій; Бублій, МаксимУ статті досліджуються основні наукові підходи до вивчення феномену довіри. Визначено, що управлінська довіра або недовіра виражається за допомогою трьох елементів: інформації, впливу і контролю. Факторами індивідуальної готовності до довіри є регулярність контактів і ефективність зворотного зв'язку, ступінь індивідуальної можливості впливати на ситуацію і особистісний характер. З'ясовано, що типовою проблемою розвитку довіри є розбіжність індивідуальних і групових очікувань довіри до себе, психологічної готовності надавати довіру іншим і усвідомлення об'єктивних бар'єрів у розвитку довіри, також проблемою може стати відмінність між готовністю до певної міри довіри між менеджментом і персоналом і можливостями діючих систем організації. Запропоновано, розвиток персональної відповідальності працівників за результат трудової діяльності і характер стосунків у трудовому колектив, як однин з напрямків зміцнення довіри.