Кафедри

Згідно Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліків основних видів методичної й організаційної роботи викладачів вищих закладів освіти 1 і 2 рівнів акредитації" від 13.03.98 року № 103 лабораторне заняття проводиться зі слухачами, кількість яких не перевищує половини академічної групи. Для здійснення цього виду навчальної роботи виділяється не менше однієї академічної години на лабораторну групу. З окремих навчальних дисциплін припускається поділ половини академічної групи на підгрупи з меншою чисельністю із урахуванням особливостей вивчення цих дисциплін та техніки безпеки. Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях із використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу, а зі спецпредметів або зі спецтехніки – у відповідно обладнаних лабораторних аудиторіях. Лабораторна робота – це форма навчального заняття, при якому слухач вищого закладу освіти під керівництвом викладача особисто проводить натурні чи імітаційні експерименти або досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, відповідною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі [1 ]. Основними завданнями лабораторних робіт як форм навчальної роботи у вищих закладах освіти є такі: - поєднати в єдине ціле лекційну форму занять із систематичною самостійною роботою слухачів із підручниками, навчальними посібниками та іншими джерелами; - для того, щоб провести на належному науковому і методичному рівні лабораторну роботу, студентам недостатньо прослухати на цю тему лекцію. Йому слід прочитати і вивчити рекомендовану літературу, підготувати себе до роботи з приладами і установками, вивчити їхню будову, принцип дії, усвідомити мету роботи [2]. Як відомо, всі складні речовини поділяють на неорганічні та органічні. До органічних речовин відносять вуглеводні та їх похідні. В свою чергу органічні речовини поділяють на циклічні, що мають замкнутий вуглеводневий ланцюг та ациклічні які мають не замкнутий ланцюг. Сполуками з сполученими зв'язками називаються такі сполуки, які мають у складі своїх молекул ланцюжок кратних і ординарних зв'язків, що чергуються. До них відносяться: - аліфатичні, що містять подвійні або потрійні зв'язки; - циклічні ароматичні; - циклічні неароматичні і антіароматичні. Ароматичні сполуки характеризуються наявністю ароматичної системи. Часто до ароматичних сполук відносять тільки ті, що мають бензоідну систему зв'язків, тобто арени (бензол і поліциклічні сполуки, побудовані з конденсованих бензольних кілець) і їх заміщені. Один з типів ароматичних сполук – жирноароматичні з'єднання, тобто ароматичні сполуки, що мають аліфатичні ("жирні") заступники. Навчальне видання: методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія ароматичних сполук" для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" сприятиме засвоєнню знань, що до хімії і технології ароматичних сполук, надбанням навиків синтезу ароматичних сполук, роботі в лабораторії з агресивними речовинами, розрахунку необхідної кількості і концентрації агентів, та виходу продукту реакції, містить рекомендації, щодо роботи над індивідуальним розрахунковим завданням.

Кафедри

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку