Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
9 результатів
Результати пошуку
Документ Фразеологія офіційно-ділового стилю: ключові тенденції розвитку(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2024) Заверющенко, Микола Петрович; Лухіна, Марина Юріївна; Писарська, Наталія ВіталіївнаСтаття присвячена вивченню особливостей використання фразеологізмів в офіційно-діловому мовленні. Наголошено, що дане питання набуває все більшої актуальності в умовах глобалізації та інтеграції української мови в міжнародний діловий простір. З’ясовано, що фразеологія офіційно-ділового стилю включає стійкі словосполучення та вирази, що використовуються для досягнення точності, однозначності та формалізації мовлення. Вона виконує важливу роль у формуванні стилістичного забарвлення тексту, забезпечуючи його зрозумілість та стандартизацію. Розвиток фразеології офіційно-ділового стилю української мови характеризується активною динамікою під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників. Виявлено, що інтенсифікація фразеології офіційно-ділового стилю визначається кількома факторами: соціально-економічні зміни (модифікації в економічному та політичному житті країни безпосередньо впливають на мовні процеси); культурний вплив (збагачення фразеологічного складу відбувається за рахунок культурного обміну та впливу інших мов і культур); технологічний прогрес (нові ресурси та засоби комунікації впливають на розвиток фразеології, створюючи необхідність у формуванні номінацій і термінів, котрі описують ці явища). Міжнародна інтеграція, стандартизація мовлення та технологічний прогрес визначають сучасні тенденції розвитку фразеологізмів. В цілому, стаття спрямована на аналіз сучасних тенденцій, що визначають розвиток фразеологічного складу офіційно-ділового стилю української мови, а також на визначення основних чинників, що впливають на вказані процеси. Важливо продовжувати дослідження у цій сфері для забезпечення ефективного функціонування офіційно-ділового стилю в сучасних умовах.Документ Семантико-синтаксична організація наукового стилю(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Писарська, Наталія Віталіївна; Заверющенко, Микола Петрович; Лухіна, Марина ЮріївнаСучасний академічний дискурс неможливо уявити без ідентифікації ролі та значення наукового стилю як інструменту передачі й розуміння отриманих знань у різних галузях науки. Науковий стиль мови визначається не лише лексичним багатством та термінологією, але й семантико-синтаксичною організацією тексту. Відповідно, стаття присвячена розгляду семантико-синтаксичних аспектів наукового стилю, їх ролі у передачі наукової інформації та сприянню зрозумілості тексту. Проаналізовано вплив семантики на організацію тексту у науковому стилі. Зосереджено увагу на тому, яким чином вибір слів та їх семантичне навантаження можуть впливати на чіткість й точність передачі інформації. Особлива роль приділяється уникненню амбівалентності та неоднозначності у наукових текстах, що здатне спричинити непорозуміння або помилкове тлумачення даних. Окремий розділ статті досліджує синтаксичну організацію тексту в науковому стилі. Він розглядає важливість коректної структури речень, пунктуації та логічної побудови абзаців для підвищення зрозумілості й лаконічності дослідження. Виявлено різні типи синтаксичних конструкцій, що допомагають досягти об'єктивності та наукової точності висловлення. Наголошено на застосуванні спеціалізованих термінів і їх ролі у семантико-синтаксичній організації наукового стилю. У висновках до статті зосереджено увагу на важливості структури наукового тексту як засобу досягнення ясності, точності та наукової обґрунтованості. Розуміння та використання цих аспектів можуть допомогти дослідникам й авторам наукових робіт покращити якість та ефективність спілкування в академічному середовищі. Аналіз теоретичного матеріалу дає змогу дійти висновку про важливість подальших досліджень у галузі семантико-синтаксичної організації наукового стилю, його впливу на якість й результативність наукової комунікації.Публікація Професор П. М. Мухачов: до питання визначення науково-технічної школи паровозобудування(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2023) Заверющенко, Микола ПетровичУ статті розглянуто питання розвитку галузі вітчизняного паровозобудування наприкінці ХІХ–ХХ ст. з метою визначення науково-дослідницького колективу, що склався в межах Харківського технологічного інституту (ХТІ) як науково-технічної школи паровозобудування П. М. Мухачова. В Україні становлення паровозобудування відбувалося наприкінці ХІХ ст. і пов’язане з відкриттям нових заводів. Розвиток галузі потребував фахівців з конструювання та експлуатації паровозів. Наукові осередки виникали на базі науково-дослідних кафедр у закладах вищої освіти, зокрема ХТІ, де з 1892 р. почали готували інженерів-механіків залізничного транспорту. Засновником напряму такої підготовки був професор П. М. Мухачов. З’ясовано, що створення науково-дослідної кафедри під керівництвом ученого сприяло формуванню потужного дослідницького колективу, що проводив перспективні дослідження зі створення різних конструкцій паровозів. Досліджено та проаналізовано наукову й конструкторську діяльність учнів і послідовників П. М. Мухачова: О. С. Раєвського, М. І. Карташова, В. В. Моніча, П. А. Сороки, П. М. Шаройка та С. М. Куценка. Діяльність професора П. М. Мухачова та його послідовників дає підстави стверджувати, що створений ним науково-дослідницький колектив зробив значний внесок у розвиток паровозобудування України. Його учні, проєктуючи нові моделі паровозів, продовжили розпочату ним роботу та досліджували й розвивали різні напрями галузі. Порушене питання щодо науково-технічної школи паровозобудування професора П. М. Мухачова потребує подальшого вивчення на основі залучення додаткових архівних джерел.Документ Професійна культура викладача закладу вищої освіти(Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 2023) Заверющенко, Микола ПетровичПублікація Наукова термінологія у сучасній публіцистиці: особливості застосування(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Писарська, Наталія Віталіївна; Гомон, Андрій Михайлович; Заверющенко, Микола ПетровичСтаття присвячена дослідженню специфіки застосування наукової термінології у публіцистичному дискурсі. Метою роботи є практичне виявлення особливостей використання термінів із різних наукових сфер (в основі – матеріали вітчизняних ЗМІ). На прикладі лексики із мас-медіа показано, яким чином наукова термінологія займає особливу нішу у вітчизняних терміносистемах та журналістських публікаціях. Методологія дослідження базується на використанні описового, дедуктивного методів і методу систематизації та дефінування. Запропоновано легальні визначення «публіцистичного стилю» і «публіцистики», окреслено мету та сферу використання. Систематизовано підходи до розуміння публіцистики через тріаду літературного напрямку, світоглядної публіцистики та журналістики. Визначено низку мовних і стильових особливостей публіцистики, які відмежовують публіцистичний стиль від інших видів дискурсу. Наведено класифікаційні підходи до вживання термінологічної лексики у журналістських текстах (за сферою використання та за походженням наукової термінології). Запропоновано для огляду найбільш поширені способи усунення нерозуміння читачем нових або рідкісних понять (розгорнуте тлумачення, орфографічні та лексичні способи). Більш детально розкрито проблематику застосування у журналістських текстах новітніх термінів, які ще не зафіксовані і не набули академічного статусу в словниках та енциклопедіях, трактуються кардинально по-різному в різних контекстах і наукових дискурсах. Підведено підсумки та в якості перспектив подальших наукових пошуків запропоновано подальше вивчення питання щодо типологізації помилок у перекладі наукових термінів із використанням онлайн-ресурсів.Документ Специфіка вживання наукових термінів у сучасній художній прозі(Міжнародний гуманітарний університет, 2022) Гомон, Андрій Михайлович; Заверющенко, Микола Петрович; Писарська, Наталія ВіталіївнаСтаття присвячена загальному огляду проблематики розвитку сучасної української терміносистеми. Окрім питання поширення англіцизмів, у роботі наголошено на затермінологізованості (перенасиченості) наукового простору спеціалізованою лексикою. Зазначено, що розвиток культури творення наукових робіт має зводитися до розумного співвідношення загальномовної, загальнонаукової та спеціальної термінологічної лексики. Наголошено на загальній тенденції розширення ореолу застосування наукових термінів, включаючи сучасну художню літературу. Виокремлено та проілюстровано причино-наслідковий зв’язок використання термінології в українській прозі. У першу чергу, йдеться про випадки відсутності іншого відповідника на позначення предметів, явищ, процесів; індивідуалізацію і типізацію мови героїв твору (в т. ч. для визначення його професійної приналежності); а також випадки виконання певної стилістичної функції (переносне значення, фразеологічна одиниця чи зрощення). На прикладі зразків поезії, продемонстровано як іменники-професіоналізми використовуються для створення ланцюга асоціативних вражень. Детально вивчено малу прозу Івана Франка на предмет наявності у ній юридично-адміністративних та виробничих термінів. У резолютивній частині підсумували, що механізм художньо-образного вживання у прозі слова та терміну не має принципової різниці, але якщо у науковому стилі термінологічна лексика є основним елементом і виконує лише номінативну функцію, то в художній мові термін реалізує одразу номінативно-описову та художньо-образну функції з метою відтворення виробничого колориту, трудової діяльності персонажів, створення мовної характеристики героїв. В якості перспективи подальших наукових розвідок запропоновано більш детально розкрити питання особливостей застосування наукової термінології у публіцистичних текстах.Документ Специфіка вживання англомовних економіко-технічних фразем у діловій комунікації(Видавничий дім "Гельветика", 2022) Писарська, Наталія Віталіївна; Гомон, Андрій Михайлович; Заверющенко, Микола ПетровичСтаття присвячена аналізу основних тенденцій використання у діловій комунікації англомовних фразеологізмів. Наголошено на проблематиці, яка зводиться до відсутності єдиного класифікаційного підходу та орієнтовного розуміння обсягу загальної кількості фразем. Виокремлено три основні групи ідіом за критерієм семантичної неподільності термінів-фразеологізмів. На основі статей економіко-технічного спрямування, які містяться у різних випусках "The Washington Post", "The New York Times", "The Times", "The Guardian", методом рандомної вибірки визначено перелік лексем, які найчастіше використовують у публіцистичному і діловому мовленні. Як окремий аспект дослідження визначено питання інтеграції неологізмів до англомовних фразем-термінів. З’ясовано, що найбільшу кількість ідіом у англомовний офіційно-діловий дискурс вводять математичні науки, транспортна справа, фізика. Фразеологічні одиниці із зоонімами є не менш рідкісним явищем у економіко-технічному дискурсі, адже досить часто такі одиниці відображають поведінку суб’єктів економічної діяльності. Окреслено проблематику калькулювання та визначення допустимих норм такого методу перекладу. Встановлено, що вагома частина фразем у діловій комунікації містить гендерний компонент. На основі зазначеного, прослідковано тенденції до вживання фемінітивів та маскулінітивів. Наведено приклади фразеологізмів, які позбавлені емоційного забарвлення, проте зустрічаються у діловій комунікації спеціалістів, що займаються "точними науками". Підсумовано, що перенасиченість ділового мовлення штампами і стандартними кліше є логічним результатом того, що офіційному спілкуванню властива певна безособовість і шаблонність.Документ Синонімія та антонімія українських метеорологічних термінів(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2019) Заверющенко, Ольга Леонідівна; Заверющенко, Микола ПетровичУ статті досліджуються явища синонімії та антонімії термінів української метеорологічної галузі на матеріалі російсько-українського метеорологічного словника та підручників з метеорології та суміжних наук. З’ясовуються типи синонімів та антонімів української метеорологічної галузі, встановлюється їхнє походження, частиномовна й тематична приналежність, виділяються моделі аналітичних метеорологічних термінів, які вступають в антонімічні відношення.Публікація Комунікативно-інтенційна модель (КІМ) як нова біозбалансована еволюційна освіта (НБЕО) в аспекті концептуальної трансформації проблемного навчання(Publishing house Education and Science, Praha, 2019) Полянська, Ірина Валентинівна; Чернявська, Світлана Миколаївна; Сладких, Ірина Анатоліївна; Шевченко, Валентина Федорівна; Шевченко, Світлана Михайлівна; Заверющенко, Микола Петрович; Немерцова, Олена ЄвгенівнаДана комунікативно-інтенційна модель (КІМ) як нова біозбалансована еволюційна освіта (НБЕО) виникла шляхом конвергентності декількох факторів. По-перше, вона є закономірною реакцією на виклики реальності та тотальні зміни соціуму та навколишнього середовища. По-друге, – як один з можливих шляхів подолати кризу традиційної лівопівкульної освіти (ТЛО) та нівелювати її вкрай негативні впливи на стан здоров'я всіх суб'єктів навчального процесу: як студентів, так і викладачів. По-третє, КІМ виникла, з одного боку, як добуток багаторічних спостережень та вивчення європейських, азіатських, та американських методик викладання мов під час роботи в Анхойському університеті (КНР). З іншого – як нетривіальна інтерпретація компетентнісної парадигми вищої освіти шляхом екстраполяції деяких її принципів на методику викладання лінгвістичних дисциплін. Концептуальна новина КІМ як НБЕО полягає в тому, що модель дозволяє вийти за межі адміністративної ТЛО та завдяки активування правої півкулі подолати її негативні наслідки. Це стає можливим завдяки розробленій системі прийомів та інструментарію КІМ. Через виниклі непорозуміння концептуальної специфічності КІМ як НБЕО під час дискусій з колегами постала необхідність у розв’язанні цього протиріччя. Мета статті – з'ясування характерологічних особливостей КІМ як НБЕО шляхом порівняння з проблемним навчанням (ПН), а також підтвердження ефективності КІМ в активуванні та залученні студентів протягом навчального процесу до специфічних творчих завдань, що гармонізує діяльність мозку та організму в цілому та оздоровлює всіх суб'єктів навчання. Матеріали та методи: було використано метод аналітичного спостереження, опитування, анкетування, структурного аналізу, порівняльний метод, полігону. За певними параметрами в контрольній (КГ) та експериментальній групах (ЕГ) студентів ми порівнювали їх активування протягом семестру. Результати: визначено концептуальні відмінності КІМ як НБЕО щодо ПН як ТЛО; досліджено динаміку змінення активування студентів в ЕГ (зростання на 12,72%) та в КГ (зниження на 9,8%) протягом семестру. Висновки: результати проведеного дослідження визначають концептуальну специфічність та ефективність КІМ як НБЕО в активуванні здатності студентів до творчої проектної діяльності, яка сприяє в цілому гармонізації організму завдяки ініціювання правої півкулі.