Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Методичні рекомендації до використання методу усної історії під час вивчення дисципліни "Історія та культура України"(2023) Телуха, Світлана СтепанівнаОстанніми роками усна історія набуває все більшої популярності, а її методологія, використовується доволі широко в гуманітаристиці. Дослідження субєктивного досвіду окремої людини є унікальним способом репрезентації минулого та слугує гарною можливістю для студентів розширити свої історичні знання та відчути себе істориком, використовуючи один із сучасних методів історичного дослідження. Метод усної історії, за думкою багатьох дослідників, вважається мультиперспективним адже записані на технічний носій інтервю, є неповторними та унікальними по своїй природі. Цей доволі новий метод в вітчизняних дослідженнях, стрімко здобуває популярність та поширення, про що можуть свідчити чисельні усноісторичні проекти в Україні. Особливе місце усна історія займає в дослідженні колективної пам’яті, масових процесів, що відкриває як для науковців так і для здобувачів освіти, нові можливості дослідження різних подій в історії та досягненні більш повної перспективи нашого минулого та його об’єктивної інтерпретації. Метод усної історії та його застосування під час викладання дисципліни «Історія та культура України» покликаний розширити знання студентів з окремих тем курсу, поєднати в собі висвітлення хронометражу появи методу Oral history, його розвитку, дискусій навколо методу, інституційного оформлення, місце методу в сучасних історичних дослідженнях в Україні, ролі акустичної техніки в усноісторичних дослідженнях, надати практичні поради щодо застосування методу та використання методології усної історії в студентській науковій діяльності. Використання усної історії на лекціях та семінарах сприятиме отриманню здобувачами фундаментальних знань з історії України як підґрунтя формування світогляду відповідального громадянина, толерантної людини, освідченого спеціаліста, який здатен формулювати наукову проблему, робочі гіпотези досліджуваної проблеми, що передбачає глибоке переосмислення наявних та створення нових підходів до вивчення історії та культури України.Документ Травматична пам'ять про Чорнобиль та Фукусіму (слідами біографічних наративів)(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Телуха, Світлана СтепанівнаДана стаття зосереджена на висвітленні травматичної пам’яті про техногенні катастрофи, що сталися в іcторії людства у XX ст. та на початку XXI ст. У статті використано метод усної історії, який базується на біографічних свідченнях людей, які були в епіцентрі вибуху на Чорнобильській атомній електростанції та на аварії на Атомній електростанції Фукусіма-1. Зазначено, що травма та її вивчення сьогодні стають більш частими у колі наукових інтересів дослідників різних наук, а само поняття травми – продовжує розширювати свої значення та фокус дослідження. Так, за визначенням Барбари Мішталь: «Травматична пам’ять – це така пам’ять, витоки якої криються в певному жахливому досвіді; найчастіше вона є особливо виразною, нав’язливою, неконтрольованою, стійкою та соматично виявленою». Усні історичні свідчення про події аварії на ЧАЕС та АЕС Фукусіма-1 дають нам достатньо прикладів для підтвердження тези про наявність травми в їхніх наративах. Травма має чіткий прояв та не завжди чітке та свідоме проговорення. Негативний досвід має свої певні сигнали, що вказують на наявність травми в наративі. Заслуговує уваги класифікація Гаді Бенезера, який сформулював певні маркери – сигнали травми, згідно яких можемо відстежити наявність чи відсутність травми в наративі. Цими сигналами є: самоусвідомлення травми; травма як прихована подія; тривале мовчання під час запису інтерв’ю; вибух емоцій; емоційне відчуження; заціпеніння; повторення травматичних спогадів неодноразово; поринання в події минулого, згадування однієї події чи картини, образу декілька разів під час розмови; виправдання оповідача; нездатність розповідати; зміни голосу; мова тіла. Використана класифікація надає можливість виявити наявність травми в усних історіях та мати змогу аналізувати травму, досліджувати її, знаходити механізми та шляхи для її подолання.Документ Методичні вказівки до семінарських занять з історії України(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дворкін, Ігор Володимирович; Кабачек, Володимир Вікторович; Мотенко, Ярослав Володимирович; Савченко, Леонід Петрович; Скляр, Володимир Миколайович; Телуха, Світлана Степанівна; Харченко, Артем Вікторович; Шишкіна, Євгенія КостянтинівнаМетодичні вказівки покликані забезпечити отримання студентами ґрунтовних знань з історії України як основи формування світогляду відповідальних громадян та патріотів своєї держави. Метою методичних вказівок є вивчення основних політичних і соціально-економічних процесів, що відбувалися на різних етапах розвитку українського народу та його державності. Отримані студентом знання мають враховувати сучасний стан та найбільш актуальні досягнення історичної науки в дослідженні українського минулого. На останніх заняттях студенти виконують письмову контрольну роботу з питань модулю "Історія України". Сукупність оцінок, отриманих студентом за виконання різних видів навчальних завдань, формує підсумкову оцінку за модуль.