Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Лексико-граматичні особливості словотворення в сучасній німецькій мові(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2020) Гаврилова, Ірина МиколаївнаУ статті досліджено лексико-граматичні особливості словотворення в сучасній німецькій мові зі встановленням різних способів словотвору, їхніх характеристик та способів творення. У німецькій мови існують словотворчі моделі, головними серед них є структури, зразки, схеми, що лежать в основі будь-якого німецького слова. Нові лексичні одиниці з’являються в результаті словоскладання, приєднання до основи словотворчого афіксу; особливим типом словотвору є перехід слова з однієї категорії частин мови в іншу, а також скорочення. Деривація передбачає творення нових слів за допомогою афіксів – реляційних, дериваційних, нульових. Безафіксна деривація визначається як імпліцитна, у свою чергу афіксальна називається експліцитною. У системі дієслова частіше використовують префікси, а в системі іменника і прикметника – суфікси. Німецькі складні слова складаються з двох або більше безпосередніх складників. Всі німецькі складні слова поділяють на три основні типи: атрибутивні композити, копулятивні композити, зсуви. Між безпосередніми складниками в атрибутивних композитах домінують відношення підпорядкування, в копулятивних композитах – відношення сурядності, а зсуви виникли зі словосполучень чи цілих речень. За формою сполучення існують справжні й несправжні складні слова. Іменники, перший компонент яких вживається в нефлективній формі, належать до справжніх. Другий тип композитів відрізняється тим, що його тип вживається із залишками давніх флексій. У разі конверсії відбувається перехід слова з однієї частини мови в іншу. Конверсія належить до імпліцитного типу утворення нових слів, тому що є безафіксним способом словотвору. Найпоширенішими типами конверсії в німецькій мові є субстантивація та ад’єктивація. Інтернаціоналізми як форма запозичень виникають спочатку в одній мові, потім переходять у більшість інших мов світу, пристосовуючись до морфологічної та орфографічної структурі цих мов. Одним із продуктивних способів словотвору в німецькій мові є скорочення, які класифікуються відповідно до того, яка частина слова скорочується і відпадає, а яка залишається. Словотвірні одиниці та процеси можна досліджувати структурними методами – дистрибутивним і трансформаційним аналізом, а також квантитавними методами.