Кафедри

Стаття присвячена загальному огляду проблематики розвитку сучасної української терміносистеми. Окрім питання поширення англіцизмів, у роботі наголошено на затермінологізованості (перенасиченості) наукового простору спеціалізованою лексикою. Зазначено, що розвиток культури творення наукових робіт має зводитися до розумного співвідношення загальномовної, загальнонаукової та спеціальної термінологічної лексики. Наголошено на загальній тенденції розширення ореолу застосування наукових термінів, включаючи сучасну художню літературу. Виокремлено та проілюстровано причино-наслідковий зв’язок використання термінології в українській прозі. У першу чергу, йдеться про випадки відсутності іншого відповідника на позначення предметів, явищ, процесів; індивідуалізацію і типізацію мови героїв твору (в т. ч. для визначення його професійної приналежності); а також випадки виконання певної стилістичної функції (переносне значення, фразеологічна одиниця чи зрощення). На прикладі зразків поезії, продемонстровано як іменники-професіоналізми використовуються для створення ланцюга асоціативних вражень. Детально вивчено малу прозу Івана Франка на предмет наявності у ній юридично-адміністративних та виробничих термінів. У резолютивній частині підсумували, що механізм художньо-образного вживання у прозі слова та терміну не має принципової різниці, але якщо у науковому стилі термінологічна лексика є основним елементом і виконує лише номінативну функцію, то в художній мові термін реалізує одразу номінативно-описову та художньо-образну функції з метою відтворення виробничого колориту, трудової діяльності персонажів, створення мовної характеристики героїв. В якості перспективи подальших наукових розвідок запропоновано більш детально розкрити питання особливостей застосування наукової термінології у публіцистичних текстах.

Кафедри

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку