Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Використання антеградних ендобіліарних втручань при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2021) Євтушенко, Денис Олександрович; Тарабан, І. А.; Авдосьєв, Ю. В.; Сочнєва, Анастасія Львівна; Мінухін, Д. В.; Шевченко, О. М.; Сідоряк, А. В.Вступ. Одним з найбільш частих проявів захворювань жовчно-вивідних шляхів є стриктури або стенози. Вони можуть мати злоякісну, запальну та травматичну етіологію, а також супроводжуватись синдромом механічної жовтяниці. Мета. Вивчити результаті використання антеградних ендобіліарних утручань при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Проведено аналіз оперативного лікування 34 пацієнтів із доброякісними захворюваннями жовчно-вивідних шляхів (ЖВШ), ускладненими механічною жовтяницею (МЖ) в ДУ «ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ». Холедохолітіаз став причиною МЖ у 21 (61,8 %) випадку, стриктури ЖВШ у 6 (17,6 %) та стриктури біліодигестивного анастомозу (БДА) у 7 (20,6 %) пацієнтів. Стриктури БДА розвилися після таких операцій: біліобіліостомія — 1 (14,3 %), гепатикоєюноанастомоз (ГЄА) — 3 (42,9 %), холедоходуоденоанастомоз (ХДА) — 2 (28,5 %) і гепатикодуоденостомія — 1 (14,3 %). Результати досліджень. Зовнішнє ЧЧХД виконано 7 (46,7 %) пацієнтам, зовнішньо-внутрішнє ЧЧХД — 6 (40 %), ЧЧХС — 2 (13,4 %) пацієнтів. При незначно розширених внутрішньопечінкових протоках (<5 мм) холангіодренаж вдалося встанови-ти 3 (20 %) пацієнтам. З них в 3 (20,0 %) випадках виконано роздільне ЧЧХД правої й лівої часточкових проток печінки. Виконання ЧЧХГ та ЧЧХД дозволяє мініінвазивним шляхом визначити рівень та характер біліарного блоку, здійснити біліарну декомпресію та профілактику розвитку ускладнень після невдалої спроби ендоскопічного лікування. Висновки. Застосовуючи антеградні ендобіліарні втручання, нам вдалося знизити ризик розвитку ускладнень біліарної декомпресії порівняно з пацієнтами, у яких спроба ендоско-пічного лікування була невдалою, з 15 (78,9 %) до 1 (6,67 %), а також знизити кількість ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 10 (52,6 %) до 1 (6,67 %) і рівень летальності з 2 (10,5 %) до 1 (6,67 %).