2022
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/56991
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Економічна безпека підприємства: методологічна сутність та складові формування(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Зіненко, Костянтин Анатолійович; Кобєлєва, Тетяна ОлександрівнаМета статті полягає в дослідженні теоретико-методичних аспектів визначення дефініцій «безпека», «економічна безпека» та «економічна безпека будівельного підприємства». Доведено, що безпека суспільства характеризується як взаємозв'язок трьох складових: політичної стабільності, економічного процвітання та обороноздатності держави, що залежать, у свою чергу, як від певних внутрішніх, так і зовнішніх параметрів. Узагальнюючи розуміння суті безпеки автори стверджують, що безпека є категорією, яка характеризує стан захищеності для суб’єкта та можливість протистояти загрозам. Виділено та охарактеризовано сім етапів в розвитку дефініції «безпека», починаючи з античних часів і до нашого часу. Проводячи компаративний аналіз визначень науковців щодо суті економічної безпеки підприємства виділено два основні підходи до її розуміння відповідно яких можна систематизувати визначення: перший – вузький, відповідно якого економічна безпека розглядається з позиції захищеності та здатності підприємства усунути загрози; другий – значно ширший, до якого відносяться визначення що базуються на встановлені мети функціонування підприємства. Авторами доведено, що формування системи оцінювання економічної безпеки будівельного підприємства потребує вивчення галузевої специфіки. Специфіка будівельної галузі полягає у впливі на інші галузі національної економіки країни. Вона є пріоритетною основою економічного зростання, формує структуру економіки шляхом реалізації частини інвестицій в основний капітал інших галузей виробництва. Обґрунтовано, що формування системи оцінювання економічної безпеки будівельного підприємства потребує вивчення галузевої специфіки. Специфіка будівельної галузі полягає у впливі на інші галузі національної економіки країни. Вона є пріоритетною основою економічного зростання, формує структуру економіки шляхом реалізації частини інвестицій в основний капітал інших галузей виробництва. В авторському розумінні методологічна сутність економічної безпеки будівельного підприємства визначається як стан захищеності підприємства, що забезпечує стійке функціонування та досягання цілей підприємства в поточній діяльності та його розвиток у перспективі з урахуванням інтересів та взаємодії зацікавлених сторін. Узагальнення існуючих підходів до визначення складових економічної безпеки, зокрема, врахування особливостей виробничо-комерційної діяльності підприємств будівельної галузі, з метою забезпечення їх економічної безпеки виділено шість її складових: фінансова, техніко-технологічна, кадрова, ринкова, правова, екологічна. Запропонований перелік складових не лише дозволяє врахувати галузеві особливості їх діяльності, а і дає змогу окреслити фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ які впливають на кожну з них і можуть здійснювати як стабілізуючий, так дестабілізуючий вплив на діяльність будівельних підприємств у процесі їх господарської діяльності.Документ Стратегічне управління розвитком підприємства на засадах інтелектуальної власності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Витвицька, Ольга Данилівна; Перерва, Петро Григорович; Ковальчук, Світлана ВолодимирівнаВ статті доведено, що ефективне управління ресурсами промислового підприємства з використанням інтелектуальних ресурсів є ключовим елементом його стратегії розвитку, незалежно від розміру та позиції на ринку. Підприємства, для яких права інтелектуальної власності є цінним активом, повинні приділяти особливу увагу побудові системи стратегічного управління ними. Це вимагає врахування питання захисту інтелектуальної власності в багатьох процесах управління, належного розподілу завдань і створення організаційних структур, процедур, положень і контрактів, визначення бюджетів і забезпечення професійного персоналу та інструментів. Аналіз існуючих публікацій дозволив зробити висновок про те, що стратегічне управління розвитком – це науково обґрунтований вплив топ-менеджменту на соціально-економічний розвиток підприємства, що забезпечує стійке зростання результатів комерційної діяльності підприємства. Доведено, що формування система управління розвитком підприємств передбачає наявність взаємопов’язаних підсистем. Запропонована низка складових системи управління розвитком промислового підприємств на засадах інтелектуальної власності. Рекомендовано базову стратегію розвитку визначати в залежності від виду моделі ринкової поведінки підприємства, яка багато в чому залежить від рівня (оцінки) зовнішнього потенціалу підприємства: високому потенціалу відповідає наступальна модель поведінки підприємства, низькому потенціалу відповідає захисна ринкова модель поведінки. Визначено, що стратегічними завданнями інтелектуальної власності є: захист від конкуренції: наявність патенту забезпечує підприємству монопольне становище на своєму цільовому ринку на протязі достатньо довгого періоду часу (до 20 років); додатковий захист: деякі патенти розробляються не з метою прямої комерціалізації; уникнення комерційний (ринкових) суперечок: підприємства мають можливість комерціалізувати свої технології на протязі тривалого терміну без наявних загроз зловживання його правами інтелектуальної власності конкурентами; основи для комерційних союзів: знайти ділових партнерів по даній бізнес-діяльності значно легше, коли підприємство має в своєму розпорядженні конкурентоспроможний патентний портфель.