2022
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/56991
Переглянути
12 результатів
Результати пошуку
Документ Завдання, інформаційна база аналізу ефективності використання трудових ресурсів(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Погорєлов, Сергій МиколайовичРозвиток ринкових відносин і пов’язані з ним структурні зміни, які відбуваються в економіці, суттєво впливають на процеси господарської діяльності. Більшість підприємств працюють в жорстких умовах зовнішньої і внутрішньої конкуренції, що потребує від них активних дій, направлених на оптимізацію і корегування технологічних процесів та економічної стратегії, як поточної діяльності, так і розвитку підприємства. Оптимізація і корегування поточної діяльності досягається шляхом прийняття відповідних управлінських рішень, для чого потрібен відповідний комплексний аналіз результатів роботи підприємства. За його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, влаштовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. В той же час, як свідчить практика діяльності українських підприємств, особливо приватизованих, застосування сучасних методів надто обмежено, про що свідчить велика кількість економічно недоцільних бізнес-проектів різних рівнів, низькі рівні продуктивності праці і рентабельності, непідставно завищені витрати на утримання адміністративного апарату, що в кінцевому підсумку приводе до тяжких фінансових втрат аж до банкрутства підприємства. Безумовно, така ситуація формується під впливом ряду чинників, серед яких головне місце займає економічна нестабільність зовнішнього середовища господарювання. Але неабияку роль відіграють і внутрішні чинники, а саме низький рівень і якість управління підприємством, одним з яких є невміння аналізувати діяльність, визначати чинники, які впливають як на господарську діяльність, так і на фінансове становище підприємства.Документ Управління режимами електроспоживання виборничих споживачів(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Калінчик, Василь Прокопович; Побігайло, Віталій Анатолійович; Калінчик, Віталій Васильович; Мейта, Олександр Володимирович; Чуняк, Юлія МиколаївнаВ статті досліджуються моделі та методи комплексного управління режимами електроспоживання. Показано, що дефіцит потужності в го-дини пікових навантажень ускладнює підтримання балансу між потужностями генерації та споживання, що привело до необхідності введення обмежень електричного навантаження виробничих споживачів і розвитку методів і засобів управління режимами електроспоживання. При-чому задачі управління режимами активного електроспоживання і компенсації реактивної потужності тісно пов’язані. Показано, що на даний час відомі наступні методи управління електроспоживанням: по миттєвій нормі; по ідеальній нормі; управління по прогнозній величині; управління з використанням усередненої потужності на рухомому інтервалі часу (метод «рухомого вікна»). Оптимальне управління режи-мами системи електроспоживання і режимами реактивної потужності на відповідний період управління здійснюється на основі використання методів оперативного прогнозування. Дослідження показали, що позитивну роль в підвищенні ефективності оптимізації режимів електро-споживання може зіграти і впливаюче на його рівні управління режимами напруги в системі електропостачання. В зв’язку з цим доцільним представляється перехід до комплексного вирішення проблеми управління електроспоживанням як за рахунок управління споживачами – регуляторами, так і впливанням на режими напруги системи електропостачання. Приведені статичні характеристики змін активної і реакти-вної потужностей від змін напруги в системі електропостачання. Вирішення завдання отримання статичних характеристики можливе в ре-зультаті здійснення активних експериментів; або на основі інтегрування статичних характеристик окремих електроприймачів. Орієнтація на другий шлях доцільна при обмеженому числі різнотипних електроприймачів. Однак, в будь-якому випадку слід визначити статичні характе-ристики окремих великих споживачів – регуляторів, відключення або включення яких може помітно вплинути на інтегральну статичну ха-рактеристику центру живлення. Запропоновано підхід до комплексного управління режимами електроспоживання, який заключається в тому, що з початку контрольованого інтервалу періодично формуються реальні величини споживання активної та реактивної електроенергії, а також значення напруги в контрольованій точці мережі. Надалі здійснюється прогноз споживання активної та реактивної енергії до кінця контрольованого інтервалу і прогноз середнього значення рівня напруги, визначається відхилення між прогнозним та заданим електроспо-живанням і, якщо прогнозне значення електроспоживання перевищує задане, визначають можливе зниження потужності а рахунок зниження напруги і за рахунок відключення споживачів – регуляторів. Одночасно визначають можливі зміни реактивної потужності і, при необхідності, здійснюють управління конденсаторними батареями. Проведені експериментальні дослідження розглянутих моделей. Приведена структурна схема системи комплексного контролю і управління режимами електроспоживання.Документ Комбіновані моделі прогнозування електроспоживання(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Калінчик, Василь Прокопович; Побігайло, Віталій Анатолійович; Калінчик, Віталій Васильович; Бориченко, Олена Володимирівна; Мейта, Олександр ВолодимировичВ статті досліджуються моделі та методи прогнозування електричного навантаження. Показано, що серед відомих методів управління електро-споживанням перевага надається тим, які базуються на використанні прогнозних оцінок. Проведено аналіз робіт, присвячених питанням прогно-зування процесів систем управління електроспоживанням промислових підприємств. Показано, що за основу для оперативного прогнозування навантажень систем електропостачання промислових підприємств доцільно використовувати адаптивні моделі. Аналіз адаптивних моделей про-гнозування електроспоживання на основі методу експоненціального згладжування показав їх високу ефективність і хорошу пристосованість до змін процесу електроспоживання. Показано, що найбільшу складність при прогнозуванні представляють випадки стрибкоподібних змін у розви-тку процесу. Стрибкоподібні зміни процесу можуть призвести до порушення раніше існуючих якісних співвідношень параметрів прогнозованої системи. Якщо стрибок представляє собою перехід прогнозованої системи з одного стійкого стану в інше, то модель експоненціального згладжу-вання з корекцією постійної згладжування має найкращу пристосованість до такого роду змінам. У той же час зміни типу "імпульс" відпрацьо-вуються моделлю з певною затримкою, що призводить до збільшення середньоквадратичної помилки прогнозу. Тому реакція моделі на зміну сповільнюється. Для усунення зазначеної обставини пропонується процедура прогнозування на основі комбінованих моделей. В роботі розгля-нуто дві моделі комбінованого прогнозування - комбінована модель спільної обробки результатів прогнозування і комбінована модель селекти-вного типу. Проведені експериментальні дослідження розглянутих моделей.Публікація Управління персоналом як фактор підвищення ефективності діяльності підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Погорєлова, Тетяна ОлексіївнаМетою даної статті є розгляд проблем, пов’язаних з впливом ефективності управління персоналом на ефективність господарської діяльності підприємств. Доведено, що основним джерелом економічного розвитку підприємства є його персонал. Персонал підприємства є важливим ресурсом підприємства, ефективність використання якого потребує особливої уваги. Роль людських ресурсів у високоефективному виробництві зумовлена їх здібностями, рівнем знань і кваліфікацією, до яких сьогодні висуваються все більш високі вимоги. Таким чином, одним із найефективніших способів підвищення економічного розвитку підприємства є поліпшення ефективності управління персоналом. Наголошується, що управління персоналом – це стратегічна функція, важливість якої зросла з неминучою потребою в глобалізації. Швидке зростання глобалізації бізнесу створило жорстке конкурентне середовище, де єдиний ефективний спосіб залишатися в конкуренції – це розвивати та вдосконалювати робочу силу. Для досягнення поставленої мети розглянуті основні напрями роботи менеджерів з персоналу. Особливу увагу приділено чотирьом основним моментам, які менеджери з персоналу повинні проаналізувати, щоб створити здорову та ефективну стратегічну функцію управління персоналом. Відзначається, що службою управління персоналом слід керувати та розвивати її разом із загальною стратегією для встановлення найкращої відповідності між підприємством, його працівниками та середовищем. Це вимагає систематичного узгодження організаційних цілей і процесів із потребами та можливостями співробітників. Це дозволить співробітникам отримати різноманітні можливості для навчання та розвитку. Це критично важливо, тому що, натомість, підприємства з більшою ймовірністю отримають конкурентну перевагу, та існує велика ймовірність того, що загальна ефективність організації та зв’язок між працівниками та підприємством покращиться. Зроблено висновок, що від ефективності та раціональності управлінської діяльності залежать успіхи підприємства, міра розкриття його економічного потенціалу.Документ Процес формування прибутку на підприємстві та оцінка управління ним(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Назарова, Тетяна Юріївна; Шевченко, Марина Миколаївна; Рибальченко, Інна АнатоліївнаУ статті розкривається економічна сутність прибутку, що є результатом діяльності підприємства і показником, який визначає її ефективність., узагальнено тлумачення авторів та їх підходи до визначення поняття "прибуток", виокремлено його спільні риси у роботах науковців. Доведено, що необхідність розуміння особливостей формування прибутку на підприємстві та його оцінки зумовлена прийняттям грамотних управлінських рішень задля його максимізації. Розглянуто механізм формування прибутку на підприємстві та його особливості, виокремлено основні фактори впливу на формування прибутку підприємства. Систематизовано основні джерела формування прибутку та обґрунтовано головну ціль управління формуванням прибутку на підприємстві. Визначено, що основною діяльністю підприємства є саме операційна діяльність, тому оцінка управління процесом формування прибутковості суб’єкта господарювання має бути спрямована саме на управління процесом формування прибутку від операційної діяльності. Зазначено, що управління прибутком на підприємстві є процесом розробки та прийняття ефективних управлінських рішень з метою максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах. Виділено основні групи показників для оцінки управління формування прибутку та зазначено формули для їх розрахунку, до яких відносяться: ефективність використання основних виробничих фондів, ефективність використання праці, ефективність використання матеріальних ресурсів, ефективність використання оборотних фондів. Доведено, що оцінка управління процесом формування прибутковості суб’єкта господарювання передбачає також оцінку показниками рентабельності.Документ Оптимізація управлінського апарату в системі соціально-трудових відносин(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Юр'єва, Ірина АнатоліївнаОдним з найважливіших напрямків забезпечення соціальної спрямованості ринкової економіки є раціонально побудована організація праці на всіх рівнях управління. Участь України у світовому ринку праці передбачає організацію соціально-трудових відносин відповідно до міжнародних норм, інтеграцію національної системи відносин між працею і капіталом у систему, визнану світовим співтовариством. Це обумовлює необхідність дослідження проблем, пов’язаних із приведенням національного законодавства у відповідність до міжнародних трудових норм, вивчення та узагальнення вітчизняного і закордонного досвіду регулювання соціальнотрудових відносин, опанування «технології» оцінювання їх стану та розроблення пропозицій щодо вдосконалення з урахуванням світових надбань у цій галузі. Організована на науковій основі праця є провідним чинником росту її продуктивності – основи забезпечення конкурентноздатності господарюючих суб'єктів ринкової економіки. Організація праці означає приведення трудової діяльності людей у певну систему, яка характеризується сукупністю елементів та їх стійкими взаємозв'язками, змістом функціонування цих елементів, напрямками та динамікою їх розвитку. У межах підприємства першорядне значення для організації праці здобувають питання правильного розміщення працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці й сполучення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Оптимізація управлінського апарату в системі соціально-трудових відносин в першу чергу вимагає зміни структури апарата стосовно рішення пріоритетних завдань антикризового управління, а саме застосування функціонального, ієрархічного, технологічного перерозподілу робіт і людей; про друге - призначення менеджерів відповідно до їхніх антикризових функцій (на основі посадової, професійної, кваліфікаційної і особистісної відповідності характеру та змісту антикризових функцій); по третє - удосконалення вертикальних і горизонтальних внутріапаратних і внутріфірмових комунікацій у ракурсі антикризових завдань, де головною метою є прискорення руху інформації, скорочення процедур прийняття рішень і забезпечення швидкого та неухильного виконання команд. Формування антикризових стратегічних планів належить до найбільш відповідальних і вагомих питань, оскільки саме обґрунтований вибір антикризових заходів забезпечує висновок підприємства зі стану кризи з найменшими втратами в найкоротший термін. Антикризова програма являє собою систему заходів, спрямованих на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки й реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, дозволяє відсторонити тимчасові труднощі, зберегти й використовувати ринкові позиції підприємства, опираючись на свої сильні сторони з використанням власних ресурсів. Відтак існує нагальна потреба теоретичного опрацювання методів, прийомів, принципів оптимізації інтересів сторін соціально-трудових відносин за кризових економічних умов.Публікація Управління інклюзивним туризмом на регіональному рівні(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Якименко-Терещенко, Наталія Василівна; Холодок, Валентина ДмитрівнаВизначено ключове місце інклюзивного туризму в структурі системи організації соціального туризму. Визначено теоретичні засади та вивчено практичний досвід управління інклюзивним туризмом як ключового напряму соціально-економічного розвитку Харківського регіону. Основними причинами, які гальмують розвиток інклюзивного туризму в регіонах, є: недостатньо розвинена інфраструктура регіону; відсутність умов доступу до закладів розміщення та харчування туристів; неможливість відвідування музеїв, історичних будівель, пам’яток архітектури; відсутність інформації щодо доступних для людей з обмеженими можливостями туристичних місць та об’єктів; відсутність розроблених туристських маршрутів для осіб з обмеженими можливостями; недостатньо кваліфікований персонал з обслуговування осіб з обмеженими можливостями. Рівнями управління інклюзивним туризмом окреслено державний, регіональний та рівень територіальних громад. Акцентовано увагу на ролі кожного рівня управління та основну увагу приділено діяльності регіональних центрів туризму. На прикладі діяльності та реалізованих проектів ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму» продемонстровано провідний досвід вирішенні проблем розвитку інклюзивного туризму в регіонах. Надано опис реалізованих заходів щодо: поширення інформації щодо доступності туристичних об’єктів; визначення доступності туристичних об’єктів з метою їх подальшого включення до маршрутів; участі в організації та проведенні щорічних фестивалів з проблем інклюзії в туризмі; туристичного обслуговування соціально незахищених верств населення; супутнього покращення інклюзивного поля. Подолання проблем становлення та розвитку інклюзивного туризму залежить від консолідації зусиль всіх учасників туристичної сфери, у т.ч. в напрямку створення унікальних туристичних маршрутів для осіб з особливими потребами.Документ Трансформація бізнес-моделей у парадигмі посткризового відновлення економіки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Маслак, Ольга Іванівна; Гришко, Наталя Євгеніївна; Яковенко, Ярослава Юріївна; Шара, Вікторія Іванівна; Матвієць, Вікторія ВікторівнаУ статті досліджуються актуальні питання трансформації бізнес-моделей. Стверджується, що в умовах посткризового відновлення економіки класичні підходи до бізнес-планування втратили свою актуальність і на зміну їм широке впровадження отримали бізнес моделі як логічні описи того, яким чином підприємство одночасно створює і здобуває цінність для клієнта. Було досліджено та ключові питання здійснення успішної трансформації бізнесу та появи новітніх викликів соціально-економічного розвитку. З’ясовано, що окрім бізнес-моделі важливими є стратегія, клієнтура, унікальні напрацювання, а самі бізнес-моделі потребують трансформації унаслідок зміни поведінки споживачів і появи нових конкурентів, оскільки цифровізація бізнесу сприяла полегшенню входу на ринки. Акцентовано увагу на тому, що ключові активності мають формуватися навколо сильних компетенцій. При цьому ціннісна пропозиція фактично диктує тип комунікації з кінцевим споживачем, адже будучи конкретною за своєю суттю, вона потребує використання різноманітних каналів комунікації. Висвітлено зарубіжні приклади успішного багатоетапного переосмислення і трансформації бізнес-моделі, що дозволило забезпечити покращення взаємодії з клієнтами, кращу логістику для складування та транспортування, а також покращення керівництва технологічною інфраструктурою. Зазначено, що оновлення бізнес-моделей не завжди потребує створення нового ринку чи принципово новітніх технологій, оскільки переваги від трансформації можна отримати на уже існуючому ринку з наявним асортиментом продукції чи надаваних послуг. Доведено, що потреба в імплементації нової бізнес-моделі виникає тоді, коли оновлення потребують сектори бізнес-канви. Визначено характер обґрунтованих змін, які супроводжують трансформаційні зміни та подано в узагальненому вигляді складові поетапного переосмислення бізнес-моделі на основі формування ціннісної пропозиції для клієнта. Представлено типові тенденції здійснення трансформацій та визначено першочергові завдання і етапи трансформації бізнес-моделі підприємства.Публікація Фінансово-економічні засади виживання кризового підприємства в системі соціальної відповідальності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Юр'єва, Ірина Анатоліївна; Кочетова, Тетяна ІванівнаВ сучасних економічних умовах виживають тільки підприємства з стійким потенціалом виживання, які можуть швидко і адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, що можливо лише при розвиненій системі антикризового планування на підприємстві. У житті підприємства кризи або погроза криз - постійне явище. Першопричиною, тобто можливістю виникнення криз, є розрив між виробництвом і споживанням товарів. Сутність економічної кризи проявляється в надвиробництві товарів стосовно платоспроможного сукупного попиту, у порушенні умов відтворення суспільного капіталу, у масових банкрутствах фірм, росту безробіття та інших соціально-економічних потрясіннях. Формування антикризової програми належить до найбільш відповідальних та вагомих питань, оскільки саме обґрунтований вибір антикризових заходів забезпечує виведення підприємства зі стану кризи з найменшими втратами у найкоротші терміни. антикризової програми, тобто оптимального переліку антикризових заходів та послідовності їх реалізації, належать до найменш розроблених. Антикризова програма являє собою систему заходів, спрямованих на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, дозволяє усунути тимчасові труднощі, зберегти і використати ринкові позиції підприємства, спираючись на свої сильні сторони з використанням власних ресурсів. Підприємство повинно використовувати у повному обсязі всі п’ять видів ресурсів: матеріальні, людські, фінансові, інформаційні, часові. Розробляти їх постійний моніторинг. Потенціал виживання підприємства, як відкритої системи, передумови успішного функціонування якого необхідно шукати не на самому підприємстві, а за його межами.Документ Стратегічне управління розвитком підприємства на засадах інтелектуальної власності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Витвицька, Ольга Данилівна; Перерва, Петро Григорович; Ковальчук, Світлана ВолодимирівнаВ статті доведено, що ефективне управління ресурсами промислового підприємства з використанням інтелектуальних ресурсів є ключовим елементом його стратегії розвитку, незалежно від розміру та позиції на ринку. Підприємства, для яких права інтелектуальної власності є цінним активом, повинні приділяти особливу увагу побудові системи стратегічного управління ними. Це вимагає врахування питання захисту інтелектуальної власності в багатьох процесах управління, належного розподілу завдань і створення організаційних структур, процедур, положень і контрактів, визначення бюджетів і забезпечення професійного персоналу та інструментів. Аналіз існуючих публікацій дозволив зробити висновок про те, що стратегічне управління розвитком – це науково обґрунтований вплив топ-менеджменту на соціально-економічний розвиток підприємства, що забезпечує стійке зростання результатів комерційної діяльності підприємства. Доведено, що формування система управління розвитком підприємств передбачає наявність взаємопов’язаних підсистем. Запропонована низка складових системи управління розвитком промислового підприємств на засадах інтелектуальної власності. Рекомендовано базову стратегію розвитку визначати в залежності від виду моделі ринкової поведінки підприємства, яка багато в чому залежить від рівня (оцінки) зовнішнього потенціалу підприємства: високому потенціалу відповідає наступальна модель поведінки підприємства, низькому потенціалу відповідає захисна ринкова модель поведінки. Визначено, що стратегічними завданнями інтелектуальної власності є: захист від конкуренції: наявність патенту забезпечує підприємству монопольне становище на своєму цільовому ринку на протязі достатньо довгого періоду часу (до 20 років); додатковий захист: деякі патенти розробляються не з метою прямої комерціалізації; уникнення комерційний (ринкових) суперечок: підприємства мають можливість комерціалізувати свої технології на протязі тривалого терміну без наявних загроз зловживання його правами інтелектуальної власності конкурентами; основи для комерційних союзів: знайти ділових партнерів по даній бізнес-діяльності значно легше, коли підприємство має в своєму розпорядженні конкурентоспроможний патентний портфель.