Видання НТУ "ХПІ"

Розглянуто основні питання в умовах світової пандемії та цифрової трансформації суспільства, із якими зіткнулась галузь освіти, зокрема посередній рівень використання технологій дистанційного навчання учасниками процесу, недостатній рівень цифрової грамотності та навичок володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, неструктурованість навчального матеріалу на освітніх платформах та відсутність якісного зворотного зв'язку із здобувачами освіти. Доведено, що становлення нових підходів до організації дистанційного навчання, запровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій дистанційної освіти та успішна адаптація до них є на сьогодні індикаторами якості надання освітніх послуг. У рамках модернізації галузі освіти українське суспільство і держава поступово опановують технології, орієнтовані на інтенсифікацію навчального процесу, вдосконалення форм і методів організації навчання та придатність до застосування у дистанційному навчанні. У статті висвітлено проблему вибору системи управління освітнім процесом, подано перелік сучасних та новітніх освітніх платформ, додаткових або альтернативних цифрових інструментів для забезпечення освітнього процесу в умовах дистанційного навчання, розглянуто їхні функціональні можливості, переваги та недоліки. Наведено найбільш популярні технології дистанційного навчання за даними опитувань Державної служби якості освіти України: месенджер Viber, платформа відео конференцій Zoom, соціальна мережа Facebook, спеціалізовані системи управління навчальним процесом Microsoft Teams, GoogleClassroom, Moodle. Зроблено короткий огляд менш відомих систем управління навчальним процесом таких, як платформи HUMAN, Нові знання, Єдина школа. У статті відзначено позитивну роль у розвитку неформальної освіти таких освітніх платформ, як Prometheus, ED-ERA, iLEARN, LearningApps. Продемонстровано, що українська галузь освіти має достатню кількість інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення якісної організації дистанційного навчання і адаптації до нових умов епохи цифрової трансформації суспільства.

Розглянуті ключові поняття про професійну мотивацію. Зроблено огляд теоретичних та емпіричних методів діагностик та проведення заходів щодо розвитку професійної мотивації. Показано структурну модель процесу формування і/або розвитку професійної мотивації у студентів-психологів за допомогою ситуативного моделювання.

Видання НТУ "ХПІ"

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку