Історія НТУ "ХПІ" [ХПТІ, ХТІ, ХХТІ, ХММІ, ХЕТІ, ХПІ]
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3442
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Публікація Науково-педагогічна діяльність професора В. В. Моніча (1874 – 1929)(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Заверющенко, Микола ПетровичПублікація Професор П. М. Мухачов: до питання визначення науково-технічної школи паровозобудування(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2023) Заверющенко, Микола ПетровичУ статті розглянуто питання розвитку галузі вітчизняного паровозобудування наприкінці ХІХ–ХХ ст. з метою визначення науково-дослідницького колективу, що склався в межах Харківського технологічного інституту (ХТІ) як науково-технічної школи паровозобудування П. М. Мухачова. В Україні становлення паровозобудування відбувалося наприкінці ХІХ ст. і пов’язане з відкриттям нових заводів. Розвиток галузі потребував фахівців з конструювання та експлуатації паровозів. Наукові осередки виникали на базі науково-дослідних кафедр у закладах вищої освіти, зокрема ХТІ, де з 1892 р. почали готували інженерів-механіків залізничного транспорту. Засновником напряму такої підготовки був професор П. М. Мухачов. З’ясовано, що створення науково-дослідної кафедри під керівництвом ученого сприяло формуванню потужного дослідницького колективу, що проводив перспективні дослідження зі створення різних конструкцій паровозів. Досліджено та проаналізовано наукову й конструкторську діяльність учнів і послідовників П. М. Мухачова: О. С. Раєвського, М. І. Карташова, В. В. Моніча, П. А. Сороки, П. М. Шаройка та С. М. Куценка. Діяльність професора П. М. Мухачова та його послідовників дає підстави стверджувати, що створений ним науково-дослідницький колектив зробив значний внесок у розвиток паровозобудування України. Його учні, проєктуючи нові моделі паровозів, продовжили розпочату ним роботу та досліджували й розвивали різні напрями галузі. Порушене питання щодо науково-технічної школи паровозобудування професора П. М. Мухачова потребує подальшого вивчення на основі залучення додаткових архівних джерел.