Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Публікація Оцінка ризику інноваційності підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Горовий, Дмитро Анатолійович; Івахненко, Андрій ВолодимировичСучасний етап українсько-російської війни показує необхідність негайного інноваційного переозброєння вітчизняних промислових підприємств з метою отримання переваги у війні і пришвидшення нашої перемоги. Адже поняття інноваційної діяльності підприємства характеризується його здатністю сприймати і використовувати науковий, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, накопичений в даній галузі як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні. В статті розглянуто групи показників, які дозволяють оцінити стан інноваційної діяльності на підприємстві. Наведено аналіз ключових показників, які характеризують інноваційну діяльність машинобудівних підприємств. Розглянуто методологічні підходи, які визначають рівень інноваційності в зарубіжній та вітчизняній практиці. Оскільки єдиного показника, за яким можна досліджувати інноваційну діяльність підприємств досі не існує, а в тих моделях, що пропонуються не враховані фактори ризику, то в статті запропонована модель оцінки ризику інноваційності підприємства, яка би базувалася на даних фінансової звітності. Проте обмежуватися лише фінансовими показниками не можна. На жаль, частіше за все додаткову інформацію можна отримати лише за допомогою експертних опитувань або контент–аналізу документації. Проте обидва методи є досить суб’єктивними. Тому певні інформаційні аспекти пропонується отримати у вигляді певних інформаційних повідомлень з сайтів даних підприємств у мережі Інтернет. Для поєднання фінансових і інформаційних оцінок в моделюванні єдиного комплексного показника оцінки трансферу інновацій пропонується модифікувати модель Д. Горового та В. Нестеренко. В модифікованій моделі для підвищення достовірності результатів були визначені вагові коефіцієнти значущості окремих груп факторів.Документ Особливості управління економічною стійкістю в системі менеджменту підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Сітак, Ірина Леонідівна; Івахненко, Андрій ВолодимировичУ статті здійснено систематизацію наукових поглядів щодо визначення підходів управління стійкістю підприємства. Проаналізовано літературні джерела, що стосуються дослідження питань управління стійкістю підприємства. В роботі доведено, що вирішення завдань забезпечення економічної стійкості підприємства вимагає сполучення системних методів якісного аналізу, імітаційного моделювання, оптимізаційних методів управління запасами.. Обгрунтовано ряд принципів вибору методів управління та впливу на певні фактори внутрішнього й зовнішнього середовища. Оскільки управлінські дії з метою забезпечення належного рівня економічної стійкості повинні ґрунтуватися на результатах комплексного аналізу, в роботі розроблено послідовність управління економічною стійкістю, яка охоплює всі елементи запропонованої функціональної залежності, що моделює стійкість підприємства. Основу проведення аналізу передумов забезпечення стійкості повинні складати методики оцінки впливу зовнішнього оточення на стійкість роботи підприємства. Сформульовано завдання, які повинний вирішувати процес управління економічною стійкістю підприємства. На основі аналізу визначено мету та завдання управління економічною стійкістю підприємства, основні з котрих можна визначити як виявлення причин і основних факторів забезпечення фінансової стійкості, цілеспрямований пошук прийомів і методів управління фінансовою стійкістю. Надано характеристику управління економічною стійкістю як одного із найважливіших завдань фінансового менеджменту підприємств у сучасних економічних умовах. Доведено, що підвищення ефективності діяльності підприємства залежить від обґрунтованості, своєчасності та доцільності прийнятих управлінських рішень у цій сфері. Обґрунтовано доцільність застосування системного підходу до управління фінансової стійкості як підходу, що дозволяє враховувати вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на стан фінансів підприємства. Описано проблематику фінансових проблем, з якими стикаються машинобудівні підприємства. Доведено, що за своєю економічною сутністю ці проблеми багато в чому ідентичні і тому їх вирішення можливе під час використання універсального інструментарію та типових заходів, що утворюють послідовність управління економічною стійкістю підприємства.Документ Управління фінансовою стійкістю в системі формування фінансової стратегії підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сітак, Ірина Леонідівна; Івахненко, Андрій ВолодимировичУ статті здійснено систематизацію наукових підходів щодо визначення поняття управління фінансовою стійкістю підприємства. Проаналізовано літературні джерела, що стосуються дослідженню питань управління фінансовою стійкістю підприємства. Сформульовано завдання, які повинний вирішувати процес управління фінансовою стійкістю підприємства. На основі аналізу визначено мету та завдання управління фінансовою стійкістю підприємства, основні з котрих можна визначити як виявлення причин і основних факторів забезпечення фінансової стійкості, цілеспрямований пошук прийомів і методів управління фінансовою стійкістю. Надано характеристику управління фінансовою стійкістю як одного із найважливіших завдань фінансового менеджменту підприємств у сучасних економічних умовах. Доведено, що підвищення ефективності діяльності підприємства залежить від обґрунтованості, своєчасності та доцільності прийнятих управлінських рішень у цій сфері. Обґрунтовано доцільність застосування системного підходу до управління фінансової стійкості як підходу, що дозволяє враховувати вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на стан фінансів підприємства. Описано проблематику фінансових проблем, з якими стикаються машинобудівні підприємства. Доведено, що за своєю економічною сутністю ці проблеми багато в чому ідентичні і тому їх вирішення можливе під час використання універсального інструментарію та типових заходів, що утворюють послідовність управління фінансовою стійкістю підприємства. Найважливішим елементом даної послідовності є оцінка фінансової стійкості підприємства, в основі якої лежить розрахунок абсолютних та відносних показників, що визначають прибуток та збитки підприємства, зміни у структурі його активів та пасивів, а також у розрахунках з дебіторами та кредиторами. Обгрунтовано, що у довгостроковому періоді фінансова стійкість може бути охарактеризована показниками зміни ринкової вартості підприємства, такими як рентабельність чистих активів і власного капіталу, економічне зростання підприємства, середньозважена вартість капіталу та його структура, а також ринкова вартість підприємства.Документ Пріоритетні напрями міжнародних інвестицій в сучасній українській економіці(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Івахненко, Андрій ВолодимировичУ даний час саме інвестиційній діяльності відводиться ключове місце в процесі проведення економічних, соціальних і політичних перетворень, які спрямовані на створення сприятливих умов для стійкого економічного зростання та інноваційного розвитку територій. Важливу роль у розробці стратегії інвестиційної діяльності країни відіграє визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідності державним інтересам, досягнення стабілізації та зростання національної економіки. Інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки зумовлює потребу співробітництва зі світовою системою господарювання, у якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем. В умовах фінансової нестабільності України через пандемію надзвичайно важливого значення набуває активізація інвестиційної діяльності та визначення її пріоритетних напрямків, оскільки без цього неможливо здійснювати прогресивні структурні зрушення в економіці, інноваційне оновлення її реального сектора, підвищення конкурентоспроможності та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави. З метою встановлення привабливих для іноземних інвесторів видів економічної діяльності, до яких надходить найбільший обсяг прямих іноземних інвестицій, проаналізовано структуру надходження прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності в економіці України. Стан справ у сфері іноземного інвестування нині не відповідає необхідному відтворювальному рівню, що є своєрідним маркером інвестиційної політики, яка проводиться країною. Сьогодні необхідно змінити тактику та вживати активних заходів із залучення іноземних капіталів, не очикуючи, коли іноземний інвестор сам виявить зацікавленість. Металургійна промисловість, авіабудування, машинобудування, альтернативна енергетика та IT індустрія є пріоритетними напрямками економіки, на які повинні бути максимально спрямовані інвестиційна та інноваційна діяльність, ресурси.Документ Особливості управління ризиками в сучасних умовах(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Сітак, Ірина Леонідівна; Івахненко, Андрій ВолодимировичОписана проблематика аналізу ризиків в сучасних умовах міжнародного бізнесу та її вплив на ефективність діяльності підприємства. Проаналізовано літературні джерела, що стосуються тематики дослідження. Виділена невирішена раніше частина проблеми. Сформульовано завдання, які повинний вирішувати процес управління ризиками на підприємстві. Управління ризиками визначено як сукупність заходів, інструментів і цілеспрямованих дій господарюючого суб'єкта, спрямованих на виявлення, прогнозування їх виникнення і зниження або виключення негативних наслідків від їх реалізації. На основі аналізу визначено мету та завдання управління ризиками, основні з котрих можна визначити як виявлення причин і основних факторів виникнення ризиків, цілеспрямований пошук прийомів і методів управління ризиком, організація роботи по зниженню ступеня ризику, оволодіння навичками отримання і збільшення доходу в невизначеній ситуації. В роботі охарактеризовано методи аналізу ризиків. Надано характеристику якісному та кількісному методам аналізу ризиків, вказано мету аналізу, завдання та механізми передбачення ризиків. Наведено послідовність та характеристику етапів управління ризиками. Обгрунтовано необхідність виділення етапу постризикового моніторингу, який передбачає вивчення результатів реалізації управлінських рішень та оцінку їх доцільності з позиції вже наявних результатів післядії ризику. Акцентовану увагу на проблемах та важливості створення бази ризиків, котра сприятиме формуванню навичок у персоналу щодо здатності інформування керівництва про загрозу, формуванню навичок у персоналу на досягнення результативності заходів контролю, тобто орієнтує на результат, надасть можливість підвищувати професійний рівень та стати експертами у відповідній галузі, відслідковувати динаміку управління ризиками (зниження, збільшення) для внутрішніх та зовнішніх користувачів та навчить швидкісному реагуванню на непередбачені обставини. Така база ризиків підприємства сприятиме розробці відповідних методів реагування на ризики, що дозволить обґрунтувати можливі стратегії мінімізації ризиків, а також управління ними та зниження наслідків від них.Документ Фінансове планування технологічного оновлення промислових підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Івахненко, Андрій ВолодимировичВ статті розглядається проблема високого ступеня морального і фізичного зносу основних виробничих фондів промислових підприємств. Проведено огляд основних джерел фінансування оновлення виробничих фондів і проаналізовані найбільш популярні джерела зовнішнього фінансування - кредит і лізинг, наведені їх переваги та недоліки. Наведено аргументацію необхідності регулярного оновлення основних виробничих фондів на сучасному промисловому підприємстві. Наведено методики розрахунку вартості оновлення основних виробничих фондів за різних форм фінансівання. Визначено пріоритетні способи фінансування основних засобів. Розглянуто переваги і недоліки кожного з джерел фінансування оновлення основних фондів підприємства. Співставлено витрати по найбільш поширеним джерел фінансу вання - кредиту та лізингу. Зазначено, що для збереження конкурентоспроможності на стійкості на ринку необхідно мати ефективне управління, жорсткий контроль і оперативне планування. Окрім розповсюджених для вітчизняної промисловості засобів залучення коштів для фінансування діяльності з технологічного оновлення в статті було наведено такий інструмент фінансування виробничої діяльності, як залучення венчурного капіталу. Венчурні компанії фінансують переважно діяльність малого та середнього бізнесу. Але у випадках започаткування інноваційних проектів, пов’язаних з технологічним оновленням виробничої діяльності залучення венчурного інвестування може бути доцільним. До переваг залучення венчурних коштів у порівняння з іншими формами зовнішнього фінансування мож на віднести наступні: венчурна компанія несе ризики разом з підприємством, підприємство не виплачує відсотки за користування венчурними коштами за умови недостатньої ефективності проекту.Документ Експортна діяльність підприємства як критерій високотехнологічності продукції(НТУ "ХПІ", 2018) Івахненко, Андрій ВолодимировичУ статті обґрунтовано оцінку експортної діяльності підприємства як критерію високотехнологічності продукції. Уточнено визначення "високотехнологічне підприємство" і "високотехнологічна продукція". На основі статистичних даних та методології OECD визначено групи продукції, яка експортується, та може бути визначена як високотехнологічна. Запропоновано використання експортного потенціалу підприємства, як показника, що характеризує підприємство як високотехнологічне.