Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Концептуальні засади організації управління стратегічною результативністю суб'єктів економічної діяльності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Іщенко, Світлана Вікторівна; Шушмарченко, Ірина Василівна; Пойда, Ірина Костянтинівна; Клюс, Юрій МиколайовичВ ринкових умовах результативність є важливою характеристикою як на рівні окремого підприємства, так і на рівні галузі та національної економіки в цілому, яка дає можливість визначити, чи раціональним є вибір економічної моделі поведінки суб’єктів економічної діяльності в тих умовах, що склалися в зовнішньому середовищі, чи раціонально використовуються наявний потенціал та ресурси для вирішення поточних завдань та досягнення стратегічних цілей їх розвитку. Але, не дивлячись на важливість зазначеної категорії, на сьогодні відсутнє чітке загальноприйняте визначення поняття «стратегічна результативність суб’єкта економічної діяльності». Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування сутності категорії «стратегічна результативність суб’єкта економічної діяльності», визначення її особливостей, критеріїв оцінювання та підходів до управління. В процесі дослідження встановлено, що на відміну від поточної або тактичної результативності стратегічна результативність є складно вимірюваною категорією через мінливість критеріїв оцінювання протягом довгострокового періоду. Авторами запропоновано використовувати в якості критеріїв стратегічної результативності ринкову вартість суб’єктів економічної діяльності та їх здатність генерувати цінність для своїх ключових стейкхолдерів, визначено змістовне наповнення процесу управління стратегічною результативністю суб’єкта економічної діяльності, що складається з підсистем управління стратегічними цілями, управління ресурсним забезпеченням, управління взаємодією з зовнішнім середовищем та оцінювання стратегічної результативності. Якість управління стратегічною результативністю запропоновано визначати за ступенем та швидкістю наближення фактичного стану та характеристик суб’єкта економічної діяльності до стратегічної цілі, якою є найповніше задоволення потреб та очікувань ключових груп зацікавлених осіб, якими виступають власники, споживачі, працівники, громадськість, органи місцевої та державної влади, міжнародні партнери тощо.Документ Стратегія експортоорієнтованого зростання: концепція сталого розвитку(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Іщенко, Світлана Вікторівна; Данилко, Валерій КириловичАналіз наукових здобутків вітчизняних та зарубіжних авторів дозволив теоретично обґрунтувати, що сучасні моделі експортоорієнтованого розвитку не можуть базуватися на постулатах класичної та неокласичної економічної теорії, що в якості факторів виробництва розглядають землю, капітал, працю та підприємницькі здібності. З’ясовано, що доповнення неокласичної моделі міжнародної торгівлі Гекшера-Оліна таким фактором, як навколишнє середовище, доводить, що при застосуванні одностороннього екологічного регулювання та за умови мобільності будь-якого з факторів виробництва, «брудні» виробництва можуть мігрувати між країнами, але така міграція екологонебезпечних виробництв між країнами може давати лише локальний ефект, не вирішуючи питання глобального забруднення навколишнього середовища. В процесі дослідження визначено, що на сучасному етапі розвитку суспільства знання не лише набувають характеристик виробничого фактора, а й пріоритетної значущості серед інших факторів виробництва, маючи здатність знижувати витрати капіталу, праці та обсяги заподіяної шкоду навколишньому середовищу. Проведений теоретичний аналіз дозволяє зробити висновки, що за умови прийняття та дотримання принципів концепції сталого розвитку всіма учасниками світової економічної системи можливість забезпечити менший рівень викидів та відходів може стати порівняльною перевагою у міжнародній торгівлі але лише за умови уніфікації екологічного законодавства на глобальному рівні.Документ Управління людським капіталом: знання як основа забезпечення інноваційного розвитку економіки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Маслак, Ольга Іванівна; Іщенко, Світлана Вікторівна; Гришко, Наталя Євгеніївна; Шевчук, Юрій ВікторовичРеалії функціонування в умовах глобалізації спонукають підприємства постійно створювати нові продукти або удосконалювати існуючі задля утримання та розширення конкурентних позицій, а також для отримання сталого прибутку та забезпечення подальшого економічного розвитку, що вимагає від підприємств переходу на нові методи управління, основою яких є знання. Ефективний менеджмент знань має бути одним із пріоритетних напрямів розвитку управлінського та технологічного процесу на вітчизняних підприємствах, оскільки інтеграція нашої країни в європейський та світовий простір значно посилює конкурентну боротьбу та вимагає пошуку нових більш досконалих методів управління. Завданням дослідження є розвиток теоретичних і методичних положень, пов’язаних з переходом України до знаннєвої економіки, ідентифікація та пошук шляхів розв’язання проблем, вирішення яких дозволить адаптувати накопичені знання та досвід провідних країн світу до соціально-економічних і правових умов, що склалися в Україні, розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму управління знаннями на підприємствах різних галузей національного господарства для підвищення рівня їх конкурентоспроможності та результативності діяльності. Проведений статистичний аналіз дозволив виявити негативні тенденції в сфері інноваційного розвитку національної економіки: скорочуються частка експорту Україною високотехнологічної продукції на користь збільшення частки сільськогосподарської продукції та промислової продукції низького ступеня обробки, результативність інноваційної діяльності промислових підприємств стабільно знижується, скорочується чисельність працівників, задіяних в науково-дослідній діяльності, та реальне фінансування наукових розробок. В умовах, що склалися, з урахуванням виявлених тенденцій, доведено необхідність усвідомлення значення управління знаннями як складової системи управління людським капіталом та загальної системи управління підприємством, безальтернативність впровадження менеджменту знань в діяльність підприємств різних галузей національного господарства та розроблено концептуальну схему функціонуванням менеджменту знань в системі забезпечення інноваційної активності підприємства. Процес формування реально функціонуючого механізму управління знаннями на підприємства різних галузей національного господарства, його інституціональне забезпечення як на регіональному, так і на загальнодержаному рівні як беззаперечна умова активізації інноваційної діяльності, забезпечення сталого економічного зростання та розвитку експортного потенціалу національної економіки має отримати чітку алгоритмізацію та чітко спланований регламент дій, що є напрямком подальший наукових досліджень в даній сфері.