Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
9 результатів
Результати пошуку
Документ Формування корпоративної організаційної культури в умовах дистанційної роботи(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Яценко, Ольга Миколаївна; Шкарупета, Сергій ВолодимировичЗ переходом на дистанційну роботу за часів карантину та початком введення військового стану функціонування вітчизняних компаній набуло певних трансформацій. Важливим інструментом, який сприяв тому, що колективи продовжили працювати і зберегли свою цілісність, стала наявність і дотримання певних норм і правил корпоративної організаційної культури. Нагальна потреба сьогодення – збереження і формування корпоративної культури, яка б відповідала потребам співробітників і являла собою інструмент досягнення організаційних цілей. Актуальними стають питання розуміння сутності формування корпоративної культури в умовах дистанційної роботи задля збереження корпоративної єдності, системи корпоративних цінностей, емоційної підтримки, мобілізації командної роботи для забезпечення конкурентоспроможності організації. Метою дослідження є аналіз особливостей формування корпоративної культури в умовах дистанційної роботи та роль лідера в цьому процесі. У результаті аналізу з’ясовано, що вивченню корпоративної культури приділяли увагу багато науковців, але особливості формування саме дистанційної корпоративної культури ще не достатньо висвітлені в наукових пошуках. Наголошено, що значна роль у формуванні корпоративної культури належить лідерам. Уточнено поняття віртуальний лідер, як такий, хто визнаний групою як лідер і який здатний організувати спільну взаємодію у віддалених командах, враховуючи вплив факторів внутрішнього і зовнішнього середовища задля досягнення поставлених цілей за допомогою сучасних дистанційних технологій. Наголошено, що дієвим інструментом при формуванні корпоративної культури є правильно обраний і застосований стиль лідерства. Проаналізовано потреби працівників, що під час військового стану зазнали певних трансформацій, а також складові корпоративної культури, які набули нового значення в умовах дистанційної роботи. Запропоновано аналіз переваг і недоліків використання традиційних стилів лідерства при формуванні корпоративної культури в умовах дистанційної роботи. Таким чином лідери, які взяли на себе відповідальність і забезпечили збереження і формування корпоративної культури змогли вижити і продовжити працювати під час війни. Вміле застосування і використання переваг стилів лідерства допомагає долати труднощі, з якими стикаються команди і стає дієвим інструментом антикризового управління.Документ Управління конкурентоспроможністю агропідприємств в умовах воєнного стану(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Яценко, Ольга Миколаївна; Деренько, Олександр МиколайовичАгросектор під час воєнних дій в Україні зазнав значних втрат. На конкурентоспроможність вітчизняних агропідприємств суттєво вплинуло скорочення придатних для використання сільськогосподарських земель, проблеми з експортом, логістикою, обсягами інвестиції. Нагальна потреба сьогодення – пошук та визначення конкурентних переваг і підвищення конкурентоспроможності підприємств агропромислового сектору. Актуальними стають питання пошуку нових підходів в управлінні підприємствами, що будуть враховувати особливості діяльності в умовах воєнного стану. Метою дослідження є аналіз зовнішніх факторів, що вплинули на конкурентоспроможність агропідприємств і пошук шляхів щодо підвищення конкурентоспроможності агропідприємств в умовах воєнного стану. У результаті аналізу з’ясовано, що агропідприємства Харківської області зазнали значних руйнувань і збитків. Досліджено і проаналізовано рекомендації, спрямовані на стабілізацію зовнішніх факторів, що мають вплив на агропідприємства. Виявлено проблеми, що заважають функціонуванню і розвитку підприємств агропромислового сектору у східних регіонах країни: міграція, рейдерство, проблеми з паливом і електропостачанням. Наголошено, що тільки третина фермерів націлені на зростання поточного напрямку діяльності, а близько половини лише на підтриманні показників діяльності на поточному рівні. Проаналізовано рекомендації щодо зовнішніх факторів, які мають вплив на агропідприємства: прозорість і передбачуваність дій державних інституцій в сфері законодавства і податкового обліку; сприяння держави на політичному рівні в налагоджуванні зовнішньої торгівлі; залучення донорських і гуманітарних організацій для подолання наслідків військової агресії. Запропоновано шляхи підвищення конкурентоспроможності агропідприємства і зазначено їхні переваги на стратегічному рівні – вертикальна диверсифікація; на тактичному рівні – запровадження інноваційних технологій в обробці і зберіганні врожаю; на оперативному рівні – перегляд внутрішньої політики щодо покупців, постачальників і працівників. Таким чином, механізми управління конкурентоспроможністю агропідприємств України повинні включати в себе створення конкурентних переваг, які мають враховують міжнародний контекст та умови функціонування національної господарської системи в умовах війни.Публікація Зміни вимог до лідерських якостей менеджерів на підприємствах України в умовах воєнного стану(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Маковоз, Оксана Сергіївна; Яценко, Ольга Миколаївна; Горбунов, Микола ПетровичПід час війни кардинальні зміни торкнулись усіх сфер життя України. Нагальна потреба сьогодення – пошук оптимальних та аргументованих програм сталого функціонування підприємств у період воєнного стану та закладання підвалин для подальшого відновлення після завершення військових дій. Сформувати зазначені належні умови для бізнесу здатні професіонали, управлінці-лідери, які будуть відповідати вимогам сучасності. Актуальними стають питання щодозмін вимог до менеджера підприємства воєнного стану і відповідність сформування необхідних якостей у майбутніх управлінців під час навчання у ЗВО. Метою дослідження є аналіз вимог до сучасного менеджера-лідера щодо здатності забезпечити ефективне виконання управлінських завдань. У результаті аналізу з'ясовано, що відбулися певні зміни в уявленні працівників щодо того, яким має бути і як себе має поводити керівник під час роботи в умовах воєнного стану. Виявлені відмінності стосовно вимог до менеджерів у дослідженнях теоретиків менеджменту до і під час воєнного стану. Визначено, що акцент наразі робиться на особистісних якостях, допомозі оточуючим, здатності зберегти команду, бажанні змінити ситуацію на краще. Наголошено, що деякі якості набули нового значення і трактуються по-новому, враховуючи вимоги часу. Проаналізовано міркування керівників-практиків вітчизняних підприємств, які мають власне бачення ситуації та досвід збереження бізнесу таробітників в умовах воєнного стану. Під час опитування працівників виявлено, що майже половина з них змінили свої очікування до керівників і головним вважають наявність стресостійкості, відповідальності та гнучкості. Також, більше половини опитаних вважають, що їхнє керівництво впоралось зі своїми обов'язками під час війни, третина – що впорались частково. Менеджери-лідери завдяки професіоналізму і розвиненим особистісним якостям не тільки змогли зберегти бізнес, а й підтримують і допомагають тим, хто цього потребує. Таким чином в нашому суспільстві поступово переважає група людей, для яких матеріальні блага не становлять практично єдиної цінності. Підготовка майбутніх менеджерів у ЗВО має враховувати зміни вимог до менеджерів і відповідати новим викликам, які постали перед вітчизняними підприємствами задля успішного подолання загроз і подальшої відбудови країни.Публікація Застосування технологій тимбілдингу при формуванні корпоративної культури в контексті європейського вектору розвитку(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Маковоз, Оксана Сергіївна; Яценко, Ольга Миколаївна; Горбунов, Микола ПетровичКорпоративна культура є потужним ресурсом, завдяки якому компанії можуть швидко мобілізувати всі ресурси підприємствадля досягнення певного результату та ефективно розв’язувати проблеми. Арсенал сучасного менеджера налічує багато новітніх технологій, однією з яких сьогодні є тимбілдинг. Популярність і затребуваність цього методу командної взаємодії зростає з кожним роком, адже він є одним із дієвих способів мотивації, управління персоналом, який може застосовувати компанія. Метою роботи є обґрунтування застосування технологій і методів тимбілдингу для формування корпоративної культури організації, а також аналіз особливостей тимбілдингу за кордоном і в Україні. У результаті аналізу з’ясовано, що корпоративна культура буде дієвою тоді, коли буде мати ознаки певних базових цінностей, притаманні національній культурі. Виділяють наступні цінності, які можуть слугувати орієнтиром: дистанція влади, індивідуалізм, мужність і жіночність, уникнення невизначеності, довго/короткострокова орієнтація. Проаналізовано індекси розвитку зазначених цінностей у різних країнах. Наголошено, що в Україні переважає індивідуалізм. Згідно із запропонованою класифікацією видів тимбілдингу: екстремальні, інтелектуальні, творчі – наведені приклади тимбілдингу в різних країнах. Виділено переваги, які дає тимбілдинг при формуванні корпоративної культури. Зроблено аналіз ринку послуг щодо організації тимбілдингу в Україні. З’ясовано, що на ринку представлено велике розмаїття видів і форм заходів, щодо командотворення. У зв’язку з тим, що ці технології в нашій країні застосовуються не так давно й переважним чином є запозиченими, зроблено припущення щодо вірогідності бездумного копіювання і нав’язування тих цінностей в корпоративну культуру підприємства, які не відповідають загальнонаціональним. Надано рекомендації керівникам, щодо проведення в компанії тимбілдингу. Підкреслено, що «сліпе» копіювання інколи цікавих пропозицій без урахування їхньої відповідності вітчизняним реаліям не дасть бажаного результату, а інколи, навіть, може мати негативні наслідки.Документ Інвестиції в людський капітал як ефективна стратегія сучасних компаній-лідерів(НТУ "ХПІ", 2018) Яценко, Ольга Миколаївна; Горбунов, Микола ПетровичВ економічному зростанні визначну роль грає людський фактор. Українська держава сьогодні потребує зміни стереотипів думок стосовно ролі працівників у діяльності підприємства. Цивілізований підхід передбачає прогресивне ставлення до людини як самоцінності й усвідомлення залежності між рівнем інвестицій у людський капітал і рівнем конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Погіршення макроекономічних показників розвитку економіки та суспільства призводять до того, що компанії не мають бажання й достатніх фінансових можливостей здійснювати інвестиції у людський капітал. Актуальними стають питання привернення уваги до необхідності вкладень у формування людського капіталу, його розвиток та збереження. Метою роботи є аналіз сутності поняття "людський капітал" з позиції інвестиційного підходу; визначення видів людського капіталу в які можна здійснювати інвестиції; аналіз досвіду компаній-лідерів щодо інвестицій у людський капітал. У результаті аналізу з'ясовано, що прихильники інвестиційного підходу виокремлюють наступні види капіталу, в які можна здійснювати інвестиції: індивідуальний людський капітал та людський капітал фірми. Визначені відмінності, що відрізняють інвестиції в людський капітал від інших видів інвестицій, а також проаналізовано таке явище, як негативний людський капітал. Наголошено, що в Україні людський капітал складає один з найнижчих відсотків у структурі національного багатства. Проаналізовано досвід американських компаній-лідерів та провідних українських компаній щодо інвестицій у людський капітал. Виявлено, що одним із пріоритетних напрямів інвестицій американських компаній-лідерів є інвестиції у медичне обслуговування і охорону здоров'я. Інвестиції у людський капітал українських компаній є доволі обмеженими. Вбачаємо за необхідне наголосити на тому, що сучасна практика менеджменту передбачає управління людиною як ресурсом, який потребує додаткових витрат, усвідомлення необхідності наявності висококваліфікованих кадрів і боротьби за їх збереження, індивідуального підходу, але з урахуванням інтересів компанії. Компанії, які перетворили робітників у головне джерело добробуту займають лідируючи позиції. У свою чергу такі робітники стають гордістю компаній та запорукою її конкурентоспроможності.Документ Напрями активізації інноваційної діяльності в Україні(НТУ "ХПІ", 2018) Яценко, Ольга Миколаївна; Горбунов, Микола ПетровичЧинником економічного зростання і соціального добробуту в сучасних умовах повинна стати інноваційна діяльність. Державне регулювання і стимулювання інноваційної діяльності в Україні на практиці не є достатньо ефективними і не дають бажаного результату. Питання стратегічних пріоритетів та покращення темпів економічного розвитку в державі є досить актуальними. Метою роботи є аналіз інноваційної діяльності в Україні, виявлення перспективних напрямів активізації інноваційної діяльності, вивчення досвіду успішних країн стосовно побудови інноваційної моделі економіки. У результаті аналізу з'ясовано, що найбільше інноваційно-активних підприємств у галузі транспортного машинобудування, та виробництві фармацевтичних препаратів, медичних хімічних речовин і лікувальних рослинних продуктів, але ці показники у тричі менше, ніж у провідних країнах світу. Визначено, що одним з головних факторів, що характеризує рівень інноваційного розвитку є наукомісткість валового внутрішнього продукту. Цей показник значно зменшився за останні роки. Про низьку якість інновацій говорить також факт зменшення обсягів патентування в країні. Наголошено на провідній ролі університетської освіти, комерціалізації наукових знань. Проаналізовано стан академічного підприємництва і зазначено його важливу роль у активізації інноваційної діяльності. Виявлені негативні тенденції у випуску фахівців з пріоритетних напрямів, натомість у країнах, які займають перші місця за показниками інновацій частка таких фахівців зростає в декілька разів. Вбачаємо необхідним поряд із важливістю гідного забезпечення інноваційних процесів фінансовими ресурсами, здійснення наступних кроків задля підтримки академічного підприємництва, як важливого напряму активізації інноваційної діяльності в країні: надання більшої автономії закладам вищої освіти у питаннях залучення успішних підприємств і компаній, що працюють на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою експертизи виготовленої продукції, аналізу і прогнозування попиту у майбутньому; сприяння розвитку й інтеграції наукових парків у науково-освітні комплекси закладів вищої освіти, підвищення підприємницької культури викладачів університетів з метою попередження повільної трансформації результатів досліджень у нововведення; державне регулювання кількості і напрямів підготовки фахівців.Документ Якою має бути українська національна ідея?(НТУ "ХПІ", 2017) Кіпенський, Андрій Володимирович; Перевалова, Людмила Вікторівна; Яценко, Ольга МиколаївнаУ статті розглядаються підходи до розуміння національної ідеї, аналізуються різні точки зору учених, політиків на поняття національної ідеї, її формування в різних країнах світу. Автори звертають увагу на невизначеність параметрів національної ідеї, її співвідношення до державної ідеології, ролі еліт у формуванні національної ідеї. Досліджуються проблеми та перспективи формування національної ідеї в Україні, обґрунтовується змістовне наповнення національної ідеї. Розглядаються причини, що ускладнюють процес формування національної ідеї на сучасному етапі розвитку української держави.Документ Проблеми інноваційної діяльності в сільському господарстві сучасної України(НТУ "ХПІ", 2016) Горбунов, Микола Петрович; Яценко, Ольга Миколаївна; Ажель, Т. О.У статті розглядається сутність інноваційного процесу в сільському господарстві сучасної України. Проаналізовано основні особливості даного процесу в сільськогосподарській сфері. Вивчаючи цю проблему було виокремлено основні перешкоди на шляху розвитку інноваційної діяльності в сільському господарстві. Для подолання наведених проблем в даній публікації запропоновані заходи, за допомогою яких можна активізувати інноваційний процес в сільському господарстві України та зробити вітчизняних товаровиробників більш конкурентоспроможними.Документ Проблеми інноваційної діяльності в сільському господарстві сучасної України(НТУ "ХПІ", 2015) Горбунов, Микола Петрович; Яценко, Ольга Миколаївна; Ажель, Т. О.У статті розглядається сутність інноваційного процесу в сільському господарстві сучасної України. Проаналізовано основні особливості даного процесу в сільськогосподарській сфері. Вивчаючи цю проблему було виокремлено основні перешкоди на шляху розвитку інноваційної діяльності в сільському господарстві. Для подолання наведених проблем в даній публікації запропоновані заходи, за допомогою яких можна активізувати інноваційний процес в сільському господарстві України та зробити вітчизняних товаровиробників більш конкурентоспроможними.