Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
17 результатів
Результати пошуку
Публікація Виявлення взаємозв’язку управління та мотивування персоналу з корпоративною культурою сучасного підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Гуцан, Олександр МиколайовичУ представленій статті на основі здійсненого комплексу досліджень здійснено виділення авторів які займалися питаннями науково-методичного дослідження питань корпоративної культури підприємства. В контексті тематики дослідження виконано виокремлення науковців та фахівців, які досліджували певні аспекти та розуміння управління персоналом у розрізі корпоративної культури як її логічної та не від’ємної складової. Виконано аналіз деяких понять «корпоративна культура» з точки зору управління та мотивування персоналу та авторського контекстного бачення у розрізі дослідження. Сформовано удосконалену структурно-логічну схему взаємодію корпоративної культури та політики з управління та мотивування персоналом у систематизованому та наочному вигляді для можливості її подальшого практичного застосування на підприємствах. Акцентована увага на необхідності реалізації організаційно-комунікаційну складової діяльності менеджера, як важливого аспекту взаємодію HR та мотиваційних компонент з корпоративною культурою та описані можливі шляхи реалізації цього напрямку. Надано авторське бачення наповнення організаційно-комунікативних складових елементів управління та мотивування персоналом, у контексті корпоративної культури. На основі досліджень у наочному вигляді сформовано удосконалену схему організаційно-логічної взаємодії корпоративної культури та потенціалу підприємства в мотиваційному контексті. Представлено авторське обґрунтування та опис необхідності врахування та інтеграції, як мотиваційної компоненти потенціалу працівника та трудового потенціалу підприємства з корпоративною культурою так і доцільності врахування наявності зворотності зв’язку розглянутих елементів.Публікація Особливість соціально-відповідального маркетингу людського потенціалу в інклюзивній сфері в рамках соціального бізнес-середовища в Україні(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Шипуліна, Юлія СергіївнаСтаття покликана підняти проблемні питання працевлаштування осіб з особливими потребами в Україні. У даній статті розкрито теоретичні та практичні поняття соціально відповідального підприємництва. Вказано, що соціально відповідальне підприємництво у світі розвивається вже понад 50 років. Має теоретичні розробки та базисні напрацювання впровадження в різних галузях економіки кожної розвиненої країни. Розглянуто базові завдання соціально орієнтованого підприємництва, в які входять впровадження щодо осіб з інвалідністю. Розкрито особливості ведення соціально відповідального (закордонного) бізнесу, його переваги, проблеми та особливості щодо різних груп ризику. Порівняно розвиток соціально відповідального бізнесу за кордоном та в Україні. Визначено проблеми вітчизняного соціально відповідального бізнесу. Наголошено на тому, що він почав зароджуватися у 2000 році, і стрімко зріс у 2014 після початку війни в Україні, яку розв’язала на її території Росія. Виділено, що відсутність регулятивного законодавства щодо соціально відповідального підприємництва на даний час впливає на його розвиток позитивно, адже в цьому випадку власники бізнесів самостійно в міру успіхів і невдач своєї основної діяльності можуть регулювати його темпи, розміри допомоги та її направленість. Окреслено те, що особливістю українського соціально відповідального маркетингу людського потенціалу в інклюзивній сфері є створення робочих місць для осіб з інвалідністю з основним направленням саме для цього виду роботи. Тобто, визначено, що не підприємці створюють безбар’єрний простір серед повноправних членів суспільства і працівників, а весь трудовий простір створюється виключно для осіб з інвалідністю, щоб дати можливість їм працювати, вносити свій потенціал в розвиток громад. Показано позитивний досвід такої трудової абілітації та працевлаштування у Вінницькій області.Публікація Маркетингові детермінанти працівників з обмеженими можливостями в системі економічної безпеки підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Перерва, Петро Григорович; Косенко, Олександра Петрівна; Кучинський, Володимир АнатолійовичВ статті доведено, що працевлаштування є одним із найважливіших завдань соціальної реабілітації осіб з обмеженими можливостями, насамперед – представників дитячої та молодіжної вікових груп. Працевлаштування як предмет наукового аналізу і як практичне рішення має мультидисциплінарний характер, тому що включає різні компоненти, пов'язані з медициною, психологією та з іншими науками. Для маркетингового супроводу ефективного використання трудового потенціалу осіб з обмеженими можливостями сформовано дві моделі соціальної допомоги такого роду працівникам: а) інтеграційна модель маркетингу з обов’язковою адресною системою допомоги; б) компенсаційна модель маркетингу із розширеною системою пільг. Запропоновано всіх осіб з обмеженими можливостями за маркетинговими детермінантами соціальної поведінки розділити на чотири характерні групи. 1. Самореабілітована, соціально активна особа з обмеженими можливостями (підвищена соціальна активність, прагнення обов'язково здобути професійну освіту та роботу відповідно до своїх інтересів). 2. Малоактивна, частково реабілітована особа з обмеженими можливостями (мають можливості самостійно пересуватися територією підприємства, мають навички самообслуговування). 3. Соціально пасивна, нереабілітована особа з обмеженими можливостями (це непрацюючі особи, які не мають навичок самообслуговування, із явно вираженими утриманськими звичками. Типовими представниками цієї групи є молоді особи з обмеженими можливостями, які виросли в сім'ях в умовах гіперопіки та гіперуваги з боку батьків, які іноді випрошують для своїх дітей матеріальну допомогу на придбання дорогих технічних засобів реабілітації, обов'язково необхідних для їх соціальної реабілітації). 4. Латентна особа з обмеженими можливостями (групу складають люди з невираженою зовнішньо інвалідністю, з високим рівнем фізичної мобільності). Доведено, що для соціальних підприємств зазначені вище проблеми осіб з обмеженими можливостями є практично не актуальними, так як вони спеціально створювалися для масового працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, причому працівниками основного виробництва, яке організовано з урахуванням їх можливостей та потреб шляхом створення спеціальних умов для їх комфортного перебування на території підприємств. На звичайних підприємствах спеціальні умови праці для інваліда найчастіше відсутні, і зазначені вище проблеми вимагають оперативного вирішення.Публікація Формування маркетингової програми підприємства з урахуванням потенціалу осіб з обмеженими можливостями(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Перерва, Петро Григорович; Косенко, Олександра ПетрівнаВ статті обґрунтовано, що маркетингова програма – це розроблений на основі комплексних маркетингових досліджень стратегічний план, який включає в себе рекомендації щодо виробничо-збутової та науково-технічної діяльності підприємства на певний період часу, покликаний забезпечити оптимальний варіант його майбутнього розвитку з урахуванням запитів споживачів та відповідно до висунутих цілей та стратегії. Доведено, що важливість та актуальність цього напрямку діяльності підприємства нагально потребує необхідного наукового забезпечення, надання підприємствам обґрунтованих рекомендацій щодо врахування всіх особливостей діяльності підприємства не тільки в сфері свого ринку, а і в сфері матеріального, науково-технічного та кадрового забезпечення. В цьому плані є важливим врахувати в маркетинговій програмі підприємства можливості трудового потенціалу осіб з обмеженими можливостями, кількість яких в цей час на підприємствах України постійно зростає в зв’язку з повномасштабними військовими діями Росії проти нашої країни. Запропоновано визначати трудовий потенціал осіб з обмеженими можливостями як сукупність трудових можливостей працівника, який відноситься до даної категорії населення, що дозволяють виконувати встановлені посадові обов'язки, сформованих шляхом зменшення нестачі фізичних або розвитку інших компенсаторних здібностей індивіда до праці внаслідок досягнення необхідного рівня медичної, соціальної та професійної реабілітації, забезпечення трудової діяльності зайнятості в оптимальній формі та створення спеціальних умов праці. Запропоновано у процесі розробки маркетингових програм враховувати множинні умови, перспективи та обмеження як у розвитку ринку, так і у внутрішньо-фірмовому розвитку, а також діях прямих та зворотних зв'язків з ринком, необхідність пристосування до змінних запитів ринку та активного впливу на формування та розширення ринкового попиту за рахунок ефективного маркетингового супроводу інклюзивної продукції (продукції, виробленої особами з обмеженими можливостями). Розроблено структуру маркетингової програми підприємства з урахуванням інклюзивної продукції, виробленої особами з обмеженими можливостями. Досліджено та обґрунтовано сутність ринку реабілітаційних послуг, виявлено та класифіковано особливості його функціонування в рамках соціально-економічного підходу до формування програми маркетингу.Документ Оптимізація управлінського апарату в системі соціально-трудових відносин(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Юр'єва, Ірина АнатоліївнаОдним з найважливіших напрямків забезпечення соціальної спрямованості ринкової економіки є раціонально побудована організація праці на всіх рівнях управління. Участь України у світовому ринку праці передбачає організацію соціально-трудових відносин відповідно до міжнародних норм, інтеграцію національної системи відносин між працею і капіталом у систему, визнану світовим співтовариством. Це обумовлює необхідність дослідження проблем, пов’язаних із приведенням національного законодавства у відповідність до міжнародних трудових норм, вивчення та узагальнення вітчизняного і закордонного досвіду регулювання соціальнотрудових відносин, опанування «технології» оцінювання їх стану та розроблення пропозицій щодо вдосконалення з урахуванням світових надбань у цій галузі. Організована на науковій основі праця є провідним чинником росту її продуктивності – основи забезпечення конкурентноздатності господарюючих суб'єктів ринкової економіки. Організація праці означає приведення трудової діяльності людей у певну систему, яка характеризується сукупністю елементів та їх стійкими взаємозв'язками, змістом функціонування цих елементів, напрямками та динамікою їх розвитку. У межах підприємства першорядне значення для організації праці здобувають питання правильного розміщення працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці й сполучення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Оптимізація управлінського апарату в системі соціально-трудових відносин в першу чергу вимагає зміни структури апарата стосовно рішення пріоритетних завдань антикризового управління, а саме застосування функціонального, ієрархічного, технологічного перерозподілу робіт і людей; про друге - призначення менеджерів відповідно до їхніх антикризових функцій (на основі посадової, професійної, кваліфікаційної і особистісної відповідності характеру та змісту антикризових функцій); по третє - удосконалення вертикальних і горизонтальних внутріапаратних і внутріфірмових комунікацій у ракурсі антикризових завдань, де головною метою є прискорення руху інформації, скорочення процедур прийняття рішень і забезпечення швидкого та неухильного виконання команд. Формування антикризових стратегічних планів належить до найбільш відповідальних і вагомих питань, оскільки саме обґрунтований вибір антикризових заходів забезпечує висновок підприємства зі стану кризи з найменшими втратами в найкоротший термін. Антикризова програма являє собою систему заходів, спрямованих на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки й реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, дозволяє відсторонити тимчасові труднощі, зберегти й використовувати ринкові позиції підприємства, опираючись на свої сильні сторони з використанням власних ресурсів. Відтак існує нагальна потреба теоретичного опрацювання методів, прийомів, принципів оптимізації інтересів сторін соціально-трудових відносин за кризових економічних умов.Публікація Формування соціальних інновацій в контексті соціальної відповідальності трудового потенціалу підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Юр'єва, Ірина Анатоліївна; Яцина, Вікторія ВалентинівнаСтратегія інновацій в контексті соціальної відповідальності, яку широко застосовують промислові корпорації, передбачає придбання конкурентних переваг за допомогою соціальних інновацій, створення принципово нових товарів або технологій або задоволення існуючих усвідомлених або неусвідомлених потреб новими засобами. Інноваційні системи формуються під впливом безлічі об'єктивно заданих для кожної країни та для кожного підприємства факторів, включаючи їх розміри, наявність ресурсів, в тому числі людського капіталу, особливості історичного розвитку інститутів держави і форм підприємницької діяльності. Серед найбільш значущих досліджень слід виділити такі: вивчення факторів економічного росту, розробка моделей економічної рівноваги, інвестиційна теорія циклу, теорія інвестиційних імпульсів, інституціональна модель конкурентних переваг, різні моделі національної конкурентоспроможності і міжнародного руху капіталів.Документ Теоретико-методологічних підходи до управління кадровим потенціалом підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Аванесова, Ніна Едуардівна; Нечунеєва, Інна ЮріївнаУ статті проведено дослідження теоретико-методологічних підходів до управління кадровим потенціалом підприємств у сучасних мінливих умовах України. З’ясовано, що однією із основних проблем вітчизняних підприємств є невідповідність структури персоналу потребам виробництва, що свідчить про неефективність управління кадровим потенціалом. Визначено необхідність проведення аналізу теоретико-методологічних підходів до управління кадровим потенціалом підприємств з метою виявлення напрямків щодо їх удосконалення. Систематизовані та узагальнені підходи щодо трактування категорії трудового потенціалу та доведено, що під цим поняттям розуміється реальною і можливою в майбутньому кількістю та якістю праці, якою володіє суспільство, колектив організації, індивід за даного рівня розвитку науки і техніки, і яка визначається кількістю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем. У результаті ототожнення наукових праць вчених виявлено, що людський капітал підприємства – це сукупність якостей, які визначають продуктивність праці всього персоналу і можуть стати джерелом доходів для працівників і підприємства. При цьому якостями, що визначають продуктивність праці є: здоров'я, здібності, освіта, професіоналізм і мобільність працівників всього підприємства. Доведено, що кадровий потенціал поєднує висококваліфікованих працівників, які характеризуються професійною придатністю, компетентністю, досвідом роботи, особистими морально-етичними якостями і здатних до розвитку нових навичок, що мають бажання та можливість здійснювати трудову діяльність, що відповідає рівню їхньої освіти. Розроблено схему співвідношення категорій трудового потенціалу, людського капіталу та кадрового потенціалу підприємства Зроблено висновок, що аналіз теоретико-методологічних підходів до управління кадровим потенціалом підприємств вказує на те, що у науці переважно розглядаються підходи до управління трудовим потенціалом та людським капіталом. Це не дозволяє ефективно управляти кадровим потенціалом підприємств та забезпечувати відповідність кадрової структури потребам виробництва у відповідності із трудовим потенціалом підприємства та ринку праці.Документ Трудові ресурси підприємства: визначення та основні поняття(НТУ "ХПІ", 2018) Юр'єва, Ірина Анатоліївна; Мартіросян, Наріне Ашотівна; Говорова, Євгенія ІгорівнаСтворення виробництва залежить від людей, які працюють на підприємстві. Організація виробництва, оптимальні принципи відіграють важливу роль, водночас успіх компанії залежить від ефективності виробництва конкретних людей, їх знань, кваліфікації, здатності вирішувати проблеми. Трудові відносини – надскладна проблема бізнесу, особливо коли в колективі підприємства перебуває велика кількість людей. Трудові відносини містять у собі широке коло проблем, які пов'язані з організацією трудового процесу, навчання та найму, відбору, оптимальної системи заробітної плати, створення партнерства в компанії. Ефективність організації управління персоналом прямо впливає на конкурентні можливості і є одним з найважливіших показників створення підприємства. Кількість персоналу на підприємстві залежить від складності, характеру, трудомісткості виробництва та процесів управління, ступеня механізації, автоматизації, комп'ютеризації. У статті надана відмінність між поняттями "трудовий потенціал" і "робоча сила". Залежно від хара ктеру трудових функцій промисловий персонал поділяється на категорії. Вибір і розподіл працівників на основі принципів відповідності, перспективи та відбору. Основним завданням добору і розподілу персоналу є оптимальне розміщення персоналу залежно від поставленого завдання. При розв'язанні такого завдання слід враховувати придатність працівника до певного виду робіт, а також потрібно сформулювати вимоги до конкретної роботи та взяти до уваги особисті якості співробітників. Для добору і розподілу управлінських кадрів потрібно розглянути наступні показники: рівень кваліфікації; ділову активність; продуктивність; якість роботи; стиль і методи роботи; аналітичні здібності; здатність до навчання; участь в інноваційній діяльності; дисципліну; психологічна сумісність. Аналізуючи забезпечення трудовими ресурсами потрібно проводити порівняння між фактичною чисельністю персоналу та плановою чисельністю звітного періоду.Документ Система управління трудовим потенціалом. Поняття та сутність(НТУ "ХПІ", 2010) Побережний, Д. О.В статті розкривається сутність і принципи формування системи управління трудовим потенціалом.Документ Демографічні передумови формування інтелектуального потенціалу України(НТУ "ХПІ", 2010) Іванова, І. С.У статті висвітлено демографічні передумови, що впливають на формування інтелектуального потенціалу України.