Взаємодія комерційних банків та промислових підприємств в сучасних умовах господарювання

Abstract

На сьогодні банки завдяки кредитним операціям, які вони виконують, залишаються основним джерелом для поповнення коштів промислових підприємств. В той же час банки є вторинними в економіці по відношенню до підприємств, оскільки самі не виробляють додаткову вартість, а лише розподіляють наявну між державою, самими банками, юридичними і фізичними особами. Операція кредитування, властива банкам, є однією з найризикованіших для їх діяльності. У процесі кредитування сучасні банки використовують ряд організаційно-економічних прийомів надання й повернення кредитів. Проте сучасні прийоми оцінки позичальника уповільнюють процес надання кредиту і не гарантують його повного повернення. В Україні є три варіанти гарантування кредиту: застава, гарантії третьої особи або страхової компанії. На жаль, жодна з цих схем не гарантує 100% повне повернення коштів. Адже головною умовою застави є її відносна ліквідність на момент заключення договору і більша на 30% вартість за суму кредиту. Однак на час погашення кредиту ліквідність застави може зменшитися, або його вартість суттєво впаде в ціні. Для запобігання такої ситуації в статті запропоновані заходи з побудови фінансових ланцюгів, яка б з'єднували банк та підприємство на довгострокову перспективу шляхом створення між ними спільних підприємств. У такому випадку банк та підприємство утворюють між собою спільний взаємовигідний консорціум. Подібні інструменти вже існують в арабському світі під назвою "сукук". Основою його є створення проміжної спільної компанії, де банк і підприємство-позичальник виступають співвласниками. Банк кредитує підприємство через віртуального посередника, який у той же час стає ланцюгом додаткової взаємодії між ними. Трансформація таких інструментів для реалій українського ринку допоможе як банкам, так і підприємствам-позичальникам у досягненні власних цілей на ринку.

Nowadays, banks remain the main source for replenishing the funds of industrial enterprises, due to the credit operations they perform. At the same time, banks are secondary in economy in relation to enterprises, since they do not produce additional value themselves, but only distribute the existing one between the state, banks themselves, legal entities and individuals. The lending business, inherent to banks, is one of the most risky for their activities. Modern banks use a number of organizational and economic methods of providing and repaying loans in the process of lending. However, modern methods of assessing a borrower slow down the process of granting a loan, but do not guarantee its full return. In Ukraine, there are three options for guaranteeing a loan: a pledge, a third-party guarantee or a guarantee of the insurance company. Unfortunately, none of these schemes guarantees 100% full refund. After all, the main condition of the pledge is its relative liquidity at the time of the contract conclusion and a value greater for the loan amount on 30%. However, at the time of repayment the loan, the liquidity of the collateral may decrease, or it will significantly fall in price. In order to prevent such a situation, it is proposed in the article the measures for the construction of financial circuits, which would connect the bank and the enterprise in the long-term perspective by creating joint ventures between them. In this case, the bank and the company form a joint mutually beneficial consortium. Similar instruments already exist in the Arab world under the name of "sukuk". It is based on the creation of a s pecial purpose vehicle, where the bank and the borrowing company act as co-owners. The bank lends the business through a virtual intermediary, which at the same time becomes a chain of additional interaction between them. The transformation of such instruments for the realities of the Ukrainian market will help both banks and borrowing companies to achieve their own goals at the market.