Leadership and conflict management in international economic relations

Abstract

The article is devoted to the issue of conflict management in international economic relations. The idea that conflict is an inevitable process in any organization is grounded. The main positive and negative sides of the conflict are considered. All difficulties that arise in the process of conflict management in international economic relations are systematized. The paper provides a comparison of two main types of conflicts: positive and negative, as well as examples illustrating them. The author comes to the conclusion that good conflicts are a lever for the development of the company, and they are potentially positive for the business. The idea is substantiated that for most companies the main reason was and remains a conflict of interests of employees. The reasons for the leader’s time spent on conflict resolution are identified. Particular attention is paid to ways of resolving conflict situations, namely: the right timing, awareness of one’s boundaries, respect for others and the fight against stress. The article also discloses information on the five main strategies for behavior in a conflict situation and each of them is considered in detail. The following conflict strategies are highlighted: avoid, collaborate, compete, adapt and compromise. Compromise is seen as one of the most effective strategies for managing conflicts in international economic relations. A vivid example of successful resolution of conflicting information based on the adoption of the point of view and values of another person is given. The conclusions are formulated based on the results of the study.

Стаття присвячена питанню управління конфліктами в міжнародних економічних відносинах. Обґрунтовується ідея про те, що конфлікт - це неминучий процес в будь-якій організації. Розглянуто основні позитивні і негативні сторони конфлікту. Систематизовані всі труднощі, які виникають в процесі управління конфліктами в міжнародних економічних відносинах. В роботі дається порівняння двох основних видів конфліктів: позитивних і негативних, а також наводяться приклади, що ілюструють їх. Автор приходить до того, що хороші конфлікти є важелем, що сприяють розвитку компанії, і вони є потенційно позитивними для бізнесу. Обґрунтовується думка про те, що для більшості компаній основною причиною був і залишається конфлікт інтересів співробітників. Виявлено причини витрат часу лідера на вирішення конфліктів. Особливу увагу приділено способам вирішення конфліктних ситуацій, а саме: правильний вибір часу, усвідомлення своїх кордонів, повагу по відношенню до інших і боротьба з напругою. Також в статті розкривається інформація з приводу п'яти основних стратегій поведінки в конфліктній ситуації і кожна з них розглядається детально. Виділено наступні стратегії конфлікту: уникати, співпрацювати, конкурувати, пристосовуватися і йти на компроміс. Компроміс розглядається як одна з найбільш ефективних стратегій в правлінні конфліктами в міжнародних економічних відносинах. Наводиться яскравий приклад успішного вирішення конфліктної інформації, заснований на прийнятті точки зору і цінностей іншої людини. Сформульовано висновки за результатами проведеного дослідження.