Теоретико-методологічні засади моделювання розвитку складних ієрархічних систем в економіці

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. – ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", Івано-Франківськ, 2021. Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретико-методологічних засад моделювання розвитку складних ієрархічних систем (СІС) щодо розбудови економіки інтелекту в умовах високого рівня невизначеності й стохастичності середовища та нелінійної природи перебігу соціально-економічних процесів, спрямованих на вирішення задач керованого векторного розвитку шляхом реалізації їх у вигляді систем підтримки прийняття рішень і підвищення якості управління на основі продукування інноваційно-інвестиційної діяльності на засадах віральності розвитку. Розроблена концепція моделювання механізмів розвитку СІС спирається на положення про складний динамічний характер перебігу процесів, необхідність застосування агрегованого комплексу механізмів розвитку для кожної з досліджуваних систем і підсистем з урахуванням специфіки характерних процесів на основі інтегрованих критеріїв ефективності, що враховують не тільки кількісні та якісні результати, але й ступінь задоволеності стейкхолдерів, партнерів і реалізуються через методи та моделі функціонального, організаційного, мотиваційного та інституціонального управління. Науково обґрунтовано та запропоновано концепцію й методологію моделювання тенденцій розвитку СІС в умовах впливу ендогенних і екзогенних чинників та швидких динамічних інноваційно-інвестиційних процесів. Дістали подальшого розвитку: модельний базис прогнозування причинно-наслідкових зав’язків СІС в економіці, синергетичні підходи до моделювання дифузійних процесів в економіці та їх впливи на процеси та системи, інструментально-аналітичні засоби моделювання розвитку інноваційно-інвестиційних процесів, які містять відповідні методики; алгоритми та технології розв’язання завдань дослідження. Теоретико-методологічне обґрунтування та апробація розроблених моделей і концептуальних підходів дозволили довести головну наукову гіпотезу дослідження про можливість наближення до оптимальної траєкторії вірального розвитку процесів і систем за рахунок застосування модельного базису управління розвитком з урахуванням іх унікальності та складності, взаємозв’язків і взаємодій. Отримані результати є теоретичним і методологічним підґрунтям для подальших досліджень у галузі розвитку СІС в економіці щодо прискорення інтелектуального розвитку на засадах віральності інноваційно-інвестиційнних процесів.