Фінансова резилієнтність банків у парадигмі складних адаптивних систем: теоретична концептуалізація

Abstract

У статті досліджено концептуальні основи фінансової резилієнтності банківських установ як багатовимірного феномену в парадигмі складних адаптивних систем. Розглянуто проблематику термінологічної невизначеності та змішування понять фінансової стійкості, стабільності, стресостійкості та резилієнтності у науковому дискурсі та практичній діяльності регуляторів. Окреслено питання систематизації концептуальних відмінностей між категоріями банківської надійності крізь призму їх часових характеристик, рівнів аналізу та функціонального призначення. Визначено принципові відмінності між фінансовою стійкістю як статичною мікропруденційною характеристикою, фінансовою стабільністю як макропруденційною проспективною оцінкою системних ризиків, стресостійкістю як проспективною характеристикою спроможності банку в екстремальних сценаріях та резилієнтністю як динамічною мультидимензійною властивістю адаптивних спроможностей банківських установ. Обґрунтовано динамічну природу резилієнтності через інтеграцію фінансових, операційних, технологічних, організаційних та стратегічних вимірів, що виходить за межі традиційних параметрів достатності капіталу та ліквідності. Виявлено суттєвий термінологічний і методологічний розрив між українською та міжнародною банківською практикою через відсутність концепції резилієнтності у вітчизняному науковому дискурсі та регуляторних документах Національного банку України. Систематизовано ключові компоненти мультидимензійної резилієнтності банку: фінансову стійкість, операційну безперервність, технологічну адаптивність, організаційну гнучкість та стратегічну антифрагільність. Висвітлено практичний досвід функціонування українського банківського сектору в умовах повномасштабної війни 2022-2025 років через демонстрацію елементів резилієнтності у швидкій адаптації операційних процесів та забезпеченні безперервності критичних функцій. З'ясовано, що резилієнтність принципово відрізняється від статичних концептів фокусом на трансформаційному відновленні через антифрагільність та здатністю використовувати кризові періоди як каталізатори еволюційного розвитку. Сконцентровано увагу на часовому вимірі резилієнтності, що охоплює весь цикл взаємодії з шоками від підготовки та абсорбції до швидкої адаптації, відновлення та трансформаційної еволюції до нової нормальності. Проаналізовано методологічний інструментарій резилієнтності, що виходить за межі традиційного кількісного аналізу фінансових показників та стрес-тестування через включення якісної діагностики організаційної культури та оцінювання швидкості відновлення критичних функцій. Розглянуто питання щодо необхідності імплементації концепції резилієнтності як базової категорії в умовах сучасних викликів української банківської системи. Зроблено висновок про те, що інтеграція концепції резилієнтності у вітчизняну банківську науку та практику регулювання є стратегічною необхідністю для гармонізації українських стандартів з міжнародними вимогами Basel III+ та підвищення спроможності банківського сектору протистояти сучасним мультифакторним загрозам через розробку комплексних метрик операційної неперервності, технологічної гнучкості, організаційної адаптивності та стратегічної інноваційності поряд з традиційними фінансовими параметрами.The article examines the conceptual foundations of financial resilience of banking institutions as a multidimensional phenomenon within the paradigm of complex adaptive systems. The problematic of terminological uncertainty and confusion of the concepts of financial stability, financial soundness, stress resistance, and resilience in scientific discourse and practical activities of regulators is considered. The issue of systematizing conceptual differences between categories of banking reliability through the prism of their temporal characteristics, levels of analysis, and functional purpose is outlined. Principal differences are identified between financial stability as a static microprudential characteristic, financial soundness as a macroprudential prospective assessment of systemic risks, stress resistance as a prospective characteristic of a bank's capacity under extreme scenarios, and resilience as a dynamic multidimensional property of adaptive capabilities of banking institutions. The dynamic nature of resilience is substantiated through the integration of financial, operational, technological, organizational, and strategic dimensions that extend beyond traditional parameters of capital adequacy and liquidity. A significant terminological and methodological gap between Ukrainian and international banking practice is revealed due to the absence of the resilience concept in domestic scientific discourse and regulatory documents of the National Bank of Ukraine. Key components of multidimensional bank resilience are systematized: financial stability, operational continuity, technological adaptability, organizational flexibility, and strategic antifragility. The practical experience of the Ukrainian banking sector's functioning under conditions of full scale war in 2022-2025 is highlighted through the demonstration of resilience elements in rapid adaptation of operational processes and ensuring continuity of critical functions. It is established that resilience fundamentally differs from static concepts by its focus on transformational recovery through antifragility and the ability to use crisis periods as catalysts for evolutionary development. Attention is concentrated on the temporal dimension of resilience, covering the entire cycle of interaction with shocks from preparation and absorption to rapid adaptation, recovery, and transformational evolution to a new normality. The methodological toolkit of resilience is analyzed, extending beyond traditional quantitative analysis of financial indicators and stress testing through the inclusion of qualitative diagnostics of organizational culture and assessment of critical function recovery speed. The issue of implementing the resilience concept as a fundamental category under contemporary challenges of the Ukrainian banking system is examined. It is concluded that the integration of the resilience concept into domestic banking science and regulatory practice is a strategic necessity for harmonizing Ukrainian standards with international Basel III+ requirements and enhancing the banking sector's capacity to withstand contemporary multifactor threats through the development of comprehensive metrics for operational continuity, technological flexibility, organizational adaptability, and strategic innovativeness alongside traditional financial parameters.