Охорона праці

Abstract

В умовах розвитку промисловості та сучасних різноманітних технологій виробництва найбільш цінним для людини залишається збереження її здоров’я, в тому числі професійного. Професійна діяльність висуває до здоров’я людини підвищені вимоги (витривалість, працездатність, емоційна стійкість та інші), і професійне здоров’я стає однією з основоположних цінностей фахівця, інтегрованим показником професіоналізму спеціаліста, важливим ресурсом успішної професійної діяльності та високої продуктивності праці. Тому створення на робочих місцях відповідних безпечних та нешкідливих умов праці є одним з важливих напрямків діяльності багатьох фахівців різних напрямів. В той же час дані щодо травматизму і професійних захворювань на виробництві залишаються високими. За оцінками Міжнародної організації праці в світі щорічно на виробництві трапляється близько 340 млн нещасних випадків, а близько 2,3 млн осіб гинуть внаслідок нещасних випадків на робочому місці або через захворювання, які пов’язані з роботою, що складає в середньому 6000 осіб щодня. Економічні збитки, пов’язані з виплатою компенсацій, втратою робочого часу, простоями в роботі, видатками на медичне обслуговування та іншими витратами, становлять 1,25 трлн. доларів США (4 % світового валового внутрішнього продукту) [1, 2]. В Україні, згідно статистичним даним, на теперішньому етапі розвитку ймовірність виробничого травматизму та професійних захворювань у 5-8 разів вища, ніж в інших промислово розвинених країнах Європейського Союзу. Не дивлячись на системний спад виробництва в Україні щорічно понад 3,5 тисячі робітників отримують професійні захворювання, близько 50 тисяч чоловік травмується, з них 1,5 тисячі гине [3, 4]. Проведений аналіз стану виробничого травматизму та профзахворювання в Україні за останні роки [5] показав, що незважаючи на заходи, які вживаються роботодавцями щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, а також спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в сфері охорони праці і центральними та місцевими органами виконавчої влади, які здійснюють контроль й нагляд за станом охорони праці в різних галузях економіки, питанням збереження працездатності людини в процесі праці необхідно приділяти більше уваги. Одним з ефективніших шляхів покращення стану охорони праці на виробництві завжди вважалось навчання працівників безпечним прийомам роботи і підготовка персоналу всіх ланок управління до прийняття правильних рішень щодо покращення умов праці на робочих місцях та зниження потенційних ризиків. Саме якісне навчання з питань охорони праці є гарантією безпечного та безаварійного ведення робіт, в тому числі у хімічній промисловості, сприяє збереженню здоров’я та життя працівників підприємств і становить фундаментальну основу для удосконалення системи управління безпекою праці та забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання травматизму і професійним захворюванням. Попередня базова підготовка висококваліфікованих спеціалістів була й залишається найважливішим завданням вищої школи. Вивчення охорони праці у закладах вищої освіти для майбутніх фахівців хімічної промисловості критично важливе, оскільки формує навички управління ризиками, запобігання травматизму та професійним захворюванням, пов’язаними з хімічними речовинами, а також забезпечує знання специфічних вимог безпеки, захисту та правових норм, що є основою сталого та безпечного функціонування хімічних підприємств. В конспекті розглянуті питання щодо системи управління охороною праці на підприємствах хімічної промисловості, аналізу і профілактики виробничого травматизму, санітарно-гігієнічних вимог до стану повітряного і виробничого середовища, надані загальні відомості про електробезпеку та пожежобезпеку.