Проблеми поняттєво-термінологічної гармонізації водного законодавства України з європейським механізмом контролю промислового забруднення

Abstract

У статті досліджено особливості поняттєво-термінологічної гармонізації українського правового механізму регулювання скидання промисловими джерелами забруднюючих речовин з актами acquis ЄС. Зазначено, що в Україні з 08.08.2025 управління спеціальним водокористуванням в частині скидання речовин із стічними водами відбувається в умовах: дії Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» (української версії Directive 2010/75/EU), який поширюється лише на частину водокористувачів; впровадження європейського водного менеджменту за Директивою ЄС 2000/60/ЄС; вимог Водного кодексу України. Внаслідок таких умов у зазначеному механізмі створюється складна архітектоніка, за якою кожен з трьох складників має «паралельний» іншим структурний ланцюг регулювання забруднення та набір власних законодавчих інструментів, які характеризуються відповідним термінологічним апаратом. Виявлено, що закон про інтегроване запобігання та підзаконні акти до нього містять термінологічні між-складникові відсилання. Порівняльно-аналітичним методом досліджено поняттєво-термінологічну релевантність регулятивних функціонально і семантично порівнянних норм у структурних складниках правового механізму. Визначено, що до найважливіших термінів регулятивних норм належать: «контроль», «забруднююча речовина», «гранично допустимі концентрації, мг/дм3», «ГДС, г/год», «ГДС, перераховані у т/рік», «екологічні нормативи якості води». Доведено, що переклад базового терміну «контроль» є некоректним і викликає непорозуміння, що його слід юридично перекладати через функціональне застосування і уникати багатозначності. Виконані дослідження функціонально порівнянних регулювальних нормативів дозволяють стверджувати – принаймні більш як половина з цих нормативів є нерелевантними Водному кодексу України. Усунення нерелевантності вимагає змін в українському водному законодавстві або гармонізації термінології між складниками механізму регулювання шляхом створення узгодженої термінологічної бази. The article examines the features of the conceptual and terminological harmonization of the Ukrainian legal mechanism for regulating the discharge of pollutants from industrial sources with the EU acquis. In Ukraine, from 08.08.2025, the management of special water use in the part of discharge of substances with wastewater takes place under the conditions as following: the operation of the Law of Ukraine “On Integrated Prevention and Control of Industrial Pollution” (the Ukrainian version of Directive 2010/75/EU), which applies only to some water users; the implementation of European water management under EU Directive 2000/60/EC; the requirements of the Water Code of Ukraine. These conditions create a complex architecture in the specifid legal mechanism, according to which each of the three components has a “parallel” structural chain of pollution regulation and a set of its own legislative instruments, which are characterized by the corresponding terminological apparatus. The Law on Integrated Prevention and its by-laws includes terminological inter-component references. The comparative-analytical method was used to study the conceptual and terminological relevance of functionally and semantically comparable regulatory norms in the structural components of the legal mechanism. It was determined that the most important terms of regulatory norms include: “control”, “pollutant”, “maximum permissible concentrations, mg/dm3”, “MPD, g/h”, “MPD, converted into t/year”, “environmental standards of water quality”. It was found that the translation of the basic term “control” is incorrect and causes misunderstanding, it should be legally translated through its functional application and avoid ambiguity. The study of functionally comparable regulatory norms allows us to state that at least more than half of these norms are irrelevant to the Water Code of Ukraine. Eliminating irrelevance requires changes in Ukrainian water legislation or harmonization of terminology between the components of the regulatory mechanism by creating law approved base of terms.