Принципи українського правового регулювання скидання забруднювальних речовин та його адаптація до екологічного законодавства Європейського Союзу

Abstract

Досліджується проблема адаптації українського правового регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) із точкових джерел у поверхневі води до екологічного законодавства Європейського Союзу. Аналізуються вимоги водної політики України до регулювання скидання забруднювальних речовин як засобу забезпечення доброго стану та якості вод, їх екологічної безпеки. Зазначається, що адаптація має ґрунтуватися на порівняльних дослідженнях правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин, головним чином лімітаційного регулювання, у складі інститутів водних послуг, регулювання впливу промислової діяльності й інтегрованого управління за басейновим принципом екологічного законодавства Європейського Союзу, відповідно, інститутів спеціального водокористування й екологічної безпеки водного законодавства України. Визначається шлях та пропонуються заходи щодо змін у сукупності чинних норм українського водного законодавства, які забезпечують адаптацію його регулювання скидання забруднювальних речовин до європейського відповідника. Виявлено, що суттєвою проблемою адаптації є відмінність цих підінститутів за базовими еколого-політичними принципами. Українське регулювання скидання забруднювальних речовин ґрунтується на застарілому принципі “emission – immission” щодо забруднювальних речовин, який передбачає економічне (господарське) використання властивості асимілювальної спроможності (АС) ділянок водних об’єктів у всіх випадках лімітаційного регулювання. Європейське регулювання здійснюється за комбінованим підходом і засновано на сучасних принципах «обережності» та «ліквідації шкоди довкіллю передусім у його джерелі», а використання асимілювальної спроможності дозволяється як виняток лише щодо пріоритетних забруднювальних речовин в окремих випадках. Визначено шлях для швидкої адаптації, яка досягається змінами та доповненнями до Водного кодексу України (ВКУ). Відповідні заходи полягають у 2-х змінах чинного понятійно-категоріального апарату Водного кодексу України та у включенні до нього 11-и європейських дефініцій. У розділах II, III та V Водного кодексу України треба змінити регулятивні норми у 9-и статтях та додати 4 нові статті. Для конкретизації нових вимог варто розробити та змінити 11 підзаконних нормативно-правових актів, 5 із яких належать до завдань Кабінету Міністрів України. Запропонованими змінами створюється ланцюг європейського еколого-правового регулювального впливу на скид забруднювальних речовин.The article investigates the problem of adaptation of the Ukrainian legal regulation of pollutant discharging (RPD) from point sources into surface waters to the EU environmental legislation. The requirements of Ukraine’s water policy to the RPD as a mean of ensuring good status and quality of waters, their environmental safety analyzed. It is noted that the adaptation should be based on comparative studies of RPD legal mechanisms, mainly on limiting regulation, as the part of institutes of water services, industrial impact regulation and integrated basin management in EU environmental legislation and, accordingly, institutes of special water use and of environmental safety in Ukrainian legislation. The path determined, and specifi measures proposed to change the set of current norms of Ukrainian water legislation, which ensure the adaptation of Ukrainian RPD to the European counterpart. It revealed that a signifiant problem of adaptation of the Ukrainian RPD to the European one is their difference in basic environmental and political principles. The Ukrainian RPD based on outdated principle of “emission – immission” of pollutants (P), which provides for the economic (production) use of the property of assimilative capacity (AC) of water bodies for all cases of limiting regulation. Whereas European regulation carried out according to a combined approach and based on modern “the precaution principle” and “damage should be rectifid at source”, and the use of AC allowed as an exception in some cases only for priority P. The way for fast adaptation that is reached by the changes and additions (amendments) to the Water code of Ukraine (WCU) is offered. Relevant measures to amend are two changes in the conceptual and categorical apparatus of the WCU and the inclusion of 11 European terms. Also in sections II, III and V of the WCU, it is needed to change the regulatory norms in nine articles and add 4 new articles. To specify the newel requirements it is needed, 11 bylaws should be developed and amended, adoption 5 of which belongs to the tasks of the Cabinet of Ministers of Ukraine. The proposed changes create the completed chain for the European legal regulatory impact on the discharge of P.