Експериментальне вивчення впливу нових похідних дикарбонових кислот із протизапальною активністю на імунну систему

Abstract

Враховуючи широке розповсюдження запальних захворювань, велике соціальне значення має адекватне лікування цього патологічного процесу. Друга половина минулого століття характеризувалася інтенсивним пошуком нових ефективних та безпечних нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Ще й сьогодні пошук нових НПЗП, які здатні впливати на важкі хронічні запальні захворювання, є актуальним. Мета. Експериментальне вивчення імунотропних властивостей нових похідних дикарбонових кислот, що мають такі назви: сукцизол, оксаглюкамін, глюкамін та речовина 15б. Матеріали та методи. Компараторами служили високоефективні неселективні НПЗП: індометацин та піроксикам. Вивчали вплив фармакологічних речовин на гуморальну та клітинну ланки імунітету та на фагоцитоз. Отримані результати. Препарати дикарбонових кислот поступаються індометацину та піроксикаму за здатністю пригнічувати гуморальну ланку імунітету та більш виразно знижують клітинну імунну відповідь. Усі препарати, за виключенням глюкаміна, достовірно знижували індекс реакції гіперчутливості сповільненого типу та не викликали суттєвих змін в результатах реакції «трансплантат проти хазяїна». При цьому спостерігали виразне зниження активності фагоцитозу, за виключенням глюкаміна, який виявляв тенденцію до імуностимулюючої дії. Висновки. Встановлена імуносупресорна дія досліджуваних препаратів передбачає можливість обмеження патогенезу аутоімунних захворювань і забезпечує перспективу їх подальших досліджень. Given the wide spread of inflammatory diseases, adequate treatment of this pathological process is of great social importance. The second half of the last century was characterised by an intensive search for new effective and safe Nonsteroidal anti-inflammatory drug (NSAIDs). Selective COX-2 inhibitors such as meloxicam and celecoxib were developed, but they have serious shortcomings. Therefore, even today, the search for new NSAIDs that can affect severe chronic inflammatory diseases is relevant. The purpose was an experimental study of the immunotropic properties of new dicarboxylic acid derivatives with the following names: succizol, oxaglucamine, glucamine, and substance 15b. Materials and methods. The comparators were highly effective non-selective NSAIDs: indomethacin and piroxicam. The effect of pharmacological substances on humoral and cellular immunity and phagocytosis was studied. Results. Dicarboxylic acid preparations are inferior to indomethacin and piroxicam in their ability to suppress the humoral link of immunity and more clearly reduced the cellular immune response. All drugs, with the exception of glucamine, significantly reduced the GST Response Index and did not cause significant changes in the results of GVHD. At the same time, a clear decrease in phagocytosis activity was observed, with the exception of glucamine, which showed a tendency to an immunostimulating effect. Conclusions. Despite the differences in the immunotropic effects of all the studied drugs, there is a possible direct or indirect stimulating effect on T-suppressors, which normally, with the cooperation of immunocompetent cells, suppress the activity of T-helpers, which is an important point for limiting the pathogenesis of autoimmune diseases and provides prospects for further studies of dicarboxylic acid derivatives.