Оцінка перебігу коагулопатій, пов'язаних із COVID-19, у пацієнтів з хірургічною патологією

Abstract

Коронавірусне захворювання (COVID-19) являє собою висококонтагіозну інфекцію, етіологічним фактором якої є вірус SARS-CoV-2. При COVID-19 порушення гемостазу варіюють у широких межах: від латентної гіперкоагуляції, що виникає тільки за результатами лабораторних тестів, до тяжких клінічних проявів у вигляді церебрального, коронарного артеріального або венозного тромбозу, ускладненого тромбоемболією легеневої артерії. Мета. Вивчення клінічних проявів порушень гемостазу за даними лабораторних досліджень. Матеріали та методи. Наведено дані спостереження 89 пацієнтів, які перебували на лікуванні з приводу хірургічної патології на тлі COVID-19. Хворі були госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії, тромботичні ускладнення виявлені у 37 %. Виникали як венозні (64 %), так і артеріальні (36 %) тромбози. Геморагічні ускладнення були виявлені у 15,7 % пацієнтів. Результати. За результатами обстеження пацієнтів із підтвердженим діагнозом COVID-19 тромбоемболію легеневої артерії було виявлено у 11,4 %, тромбози глибоких вен і катетер-асоційовані тромбози — у 1,2 %, ішемічні інсульти — у 1,3 % пацієнтів. Кумулятивна частота тромбозів становила 28 %. Слід звернути увагу на складність діагностики тромботичних ускладнень у хворих, яким проводилася штучна вентиляція легень. Загальна кумулятивна частота тромбозів на 7, 14 та 21-й дні госпіталізації становила 12, 28 та 36 % відповідно, тоді як тромботичні ускладнення, що мали перебіг із клінічними проявами, траплялися з частотою лише 7, 14 та 21 %, що було майже у 2 рази рідше. Це ще раз підтверджує необхідність обстеження всіх пацієнтів із COVID-19 на наявність можливих тромботичних ускладнень, незалежно від клінічних проявів. Висновки. Пацієнтам після виписки зі стаціонару необхідно продовжувати безперервну тромбопрофілактику. Перевагу слід віддавати низькомолекулярним гепаринам у стандартній профілактичній дозі, альтернативою яким є прямі пероральні антикоагулянти, що застосовуються за протоколами в хірургії для профілактики післяопераційного тромбозу. Тривалість постгоспітальної тромбопрофілактики визначають індивідуально з урахуванням факторів ризику тромбозів до нормалізації показників D-димеру та фібриногену, але не менше ніж 2 тижні після виписки.Coronavirus disease (COVID-19) is a highly contagious infection, the etiological factor of which is the SARS-CoV-2. In COVID-19, hemostasis disorders vary widely: from latent hypercoagulation, which is detected only by the results of laboratory tests, to severe clinical manifestations in the form of cerebral, coronary arterial or venous thrombosis complicated by pulmonary embolism. The purpose: to study clinical manifestations of hemostasis disorders according to laboratory studies. Materials and methods. The observation data of 89 patients who were treated for surgical pathology associated with COVID-19 are presented. All individuals were hospitalized in the intensive care unit, thrombotic complications were detected in 37 % of them. Both venous (64 %) and arterial (36 %) thrombosis occurred. Hemorrhagic complications were found in 15.7 % of patients. Results. According to a survey of people with a confirmed diagnosis of COVID-19, pulmonary embolism was detected in 11.4 %, deep vein thrombosis and catheter-associated thrombosis — in 1.2 %, ischemic stroke — in 1.3 % of patients. The cumulative frequency of thrombosis was 28 %. Attention should be paid to the complexity of the diagnosis of thrombotic complications in patients who underwent artificial lung ventilation. The overall cumulative incidence of thrombosis on days 7, 14 and 21 of hospitalization was 12, 28 and 36 %, respectively, while the frequency of thrombotic complications with clinical manifestations was only 7, 14 and 21 %, which is almost 2 times less common. This once again suggests the need to examine all patients with COVID-19 for possible thrombotic complications, regardless of clinical manifestations. Conclusions. Patients should receive continuous thromboprophylaxis after discharge from a hospital. Preference should be given to low molecular weight heparins in a standard prophylactic dose, an alternative to which are direct oral anticoagulants used in surgical protocols to prevent postoperative thrombosis. The duration of post-hospital thromboprophylaxis is determined individually taking into account the risk factors of thrombosis until the nor malization of D-dimer and fibrinogen, but not less than 2 weeks after discharge.