Дослідження можливості вторинного використання мішків для транспортування кави в системі циркулярної економіки

Abstract

У статті розглянуто екологічні аспекти функціонування кавової індустрії та обґрунтовано доцільність вторинного використання джутових мішків для транспортування кави як елемента системи циркулярної економіки. Показано, що активний розвиток ринку кави в Україні супроводжується зростанням обсягів імпорту зеленої кави, що, у свою чергу, зумовлює накопичення значних обсягів транспортної мішковини з джутового волокна. Відсутність системного підходу до її вторинного використання спричиняє втрату потенційно цінного ресурсу та збільшення антропогенного навантаження на довкілля. Метою дослідження є визначення можливостей нецільового вторинного використання кавової мішковини та оцінка впливу на довкілля різних методів її попередньої підготовки. У роботі використано комплекс експериментальних та аналітичних методів: мікроскопію волокон для оцінки морфологічної структури, випробування на розрив для визначення механічної міцності, а також порівняльний аналіз парової та миючої обробки для видалення залишкових запахів кави. Встановлено, що натуральні джутові волокна зберігають стабільні структурні властивості після первинного використання, а обробка парою є найбільш ефективним, ресурсозберігаючим і екологічно безпечним способом їх підготовки до подальшої експлуатації. Проведено аналіз практичних переваг та недоліків основних напрямків використання мішковини у різних галузях – агротехнічній, текстильній, маскувальній, будівельній та побутовій. В результаті проведених досліджень встановлено, що найбільш поширеним в сучасній Україні є використання вживаних мішків для транспортування кави при виготовленні маскувального одягу військового призначення та його окремих елементів. Визначено, що поширення такого використання тісно пов’язано з поточною безпековою ситуацією в регіоні, функціонування кав’ярень та супутнього кавового бізнесу, а також загальної культури споживання кави. Отримані результати підтверджують потенціал джутової мішковини як відновлюваного матеріального ресурсу, здатного до інтеграції у національну модель циркулярної економіки.

The coffe industry`s environmental aspects are examined in the article. The feasibility to reuse jute bags for transporting coffe as an element of the circular economy system is proven. It is shown that the coffe market active development in Ukraine is accompanied by an increase in the green coffe import volume, which, in turn, leads to the accumulation of signifiant volumes of jute fier from transport bags. The lack of a systematic approach to its reusing causes the loss of a potentially valuable resource and an increase in anthropogenic load on the environment. The aim of the study is to determine the possibilities of coffe burlap non-targeted reusing and assess the environmental impact from various methods of its preliminary preparation. The work used experimental and analytical methods: fier microscopy to assess the morphological structure, tensile testing to determine mechanical strength, as well as a comparative analysis of steam and washing treatment to remove residual coffe odors. It was found that natural jute fiers retain stable structural properties after initial use, and steam treatment is the most effctive, resource-saving and environmentally friendly way to prepare them for further use. A practical advantages and disadvantages analysis the main areas of burlap use in various industries was conducted – agrotechnical, textile, camouflge, construction and household. As a result of the research, it was found that the most common in modern Ukraine is the bags for transporting coffe reuse in the manufacture of camouflge clothing for military purposes and its individual elements. It was determined that the spread of such use is closely related to the current security situation in the region, the coffe shops functioning and the related coffe business, as well as coffe consumption general culture. The results obtained confim the jute burlap potential as a renewable material resource capable of integration into the national circular economy model.