Правові інструменти сучасного українського регулювання емісії речовин в поверхневі води

Abstract

У статті досліджуються особливості інструментів сучасного українського правового механізму регулювання викидів (скидів) речовин у поверхневі води з точкових джерел. Правове регулювання у боротьбі з речовинним забрудненням вод є пріоритетним напрямком української державної екологічної політики, рух у якому здійснюється одночасно з наближенням до європейського законодавства у водному секторі. Дослідження здійснювалося порівняльно аналітичним методом виходячи з того, що зазначений правовий механізм наразі створюється трьома головними складниками: Законом України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», Водним кодексом України та Водною рамковою директивою ЄС. Перший складник є українською версією Директиви 2010/75/ЄС і регулює скидання забруднюючих речовин «основними» водокористувачами. Другий складник стосується застарілого майже на 40 років українського регулювання скидання забруднюючих речовин «неосновними» водокористувачами. Третій складник стосується скидання лише європейської категорії т. зв. пріоритетних речовин, яка у Водному кодексі України не визначена. За архітектонікою загального правового механізму кожний з цих складників породжує власну паралельну структурну ланку регулювання забруднення. Виявлено особливості об’єктів правового регулювання зазначених складників. Аналіз відповідних за функціональним призначенням правових інструментів у різних складниках виявив відмінності, які негативно впливають на ефективність регулювання скидання забруднюючих речовин. Визначено, що екологічна та операційна ефективність першого складника істотно відрізняється від другого, національного, складника, який консервує застарілий принцип регулювання шляхом господарського використання властивостей ділянки водного об’єкта і має ризики корупційних проявів у застосуванні цього принципу. Зроблено висновок, що подальше існування у сучасному правовому механізмі українського регулювання скидання забруднюючих речовин застарілого складника та його інструментів погіршує позитивний вплив імплементації європейських принципів охорони якості вод. The article examines the features of the instruments of the modern Ukrainian legal mechanism for regulating emissions (discharges) of substances into surface waters from technogenic point sources. Legal regulation in combating substances pollution of water is a priority area of the Ukrainian state environmental policy, the movement in which is carried out simultaneously with the approximation to European legislation in the water sector. The study is carried out using a comparative analytical method based on the fact that the specified legal mechanism is currently created by three main components: The Law of Ukraine «On Integrated Prevention and Control of Industrial Pollution», The Water Code of Ukraine and the EU Water Framework Directive. The first component is the Ukrainian version of Directive 2010/75/EU and regulates the discharge of pollutants by «main» water users. The second component concerns the Ukrainian regulation of the discharge of pollutants by «non-main» water users, which is outdated by almost 40 years. The third component concerns discharge only the European category of the so-called priority substances, which is not defined in the Water Code of Ukraine. According to the architecture of the general legal mechanism, each of these components generates its own parallel structural link of pollution regulation. The features of the objects of legal regulation of the specified components are revealed. The analysis of the functionally relevant legal instruments in different components revealed differences that negatively affect the effectiveness of regulating the discharge of pollutants. It was determined that the environmental and operational effectiveness of the first component is significantly different from the second, national, component, which preserves the outdated principle of regulation through the economic use of the properties of the water body area and has risks of corruption in its application. It is concluded that the continued existence of the outdated component and its instruments in the modern legal mechanism of Ukrainian regulation of the discharge of pollutants worsens the positive impact of the implementation of European principles of water quality protection.