Philosophy of education and restoration of educational principles in the concept of Jurgen Habermas

Abstract

The goal is to investigate the modern philosophy of education and the principles of European enlightenment on the example of the concept of Jürgen Habermas, to prove that the European educational project is the heart of modern civilization. Research methods — historical and philosophical, hermeneutics, discourse pragmatics, analytical method. Scientific novelty. In the concept of rationality of Y. Habermas, the following are organically included and synthesized: - the relation of the acting person to the world (Aktor- Welt-Beziehung); - his relation to other people, precisely such an important factor as the processes of "speech", speech, expression of certain language sentences and hearing the counterparties of the action. The teleological orientation of history for Habermas, as well as for one of the founders of the Enlightenment project, Herder, is in the principle of the "formation" of humanity (Bildung), where the progress of civilization is connected with the moral development of the individual, and therefore the improvement of education and upbringing. For Habermas, this is possible primarily through a continuous collective "learning process" (Lernprozess) through overcoming social challenges and cultivating the best moral qualities. Conclusions. The modern philosophy of education and the principles of European enlightenment are based on the need for rationality and critical thinking. This is the basis of Jürgen Habermas' concept of the justification of reason and rational action. The European educational project as the heart of modern civilization is based on the Kantian understanding of the independence of the mind and the understanding of its boundaries, as well as a revived rationality. In his concept, Habermas critically overcomes the subjectivist tendencies of transcendentalist philosophy, which, in the epistemic struggle against substantialist metaphysics, brought the doctrine of mind to the level of the philosophy of consciousness. Reason and rationality are nurtured and corrected in the public sphere, in everyday and political dialogue, acting as a guarantee not only of the education of society, but of its development as a whole.

Мета — дослідити сучасну філософію освіти та принципи європейського просвітництва на прикладі концепції Юргена Габермаса, довести, що європейський просвітницький проєкт є осердям сучасної цивілізації. Методи дослідження — історично-філософський, герменевтика, прагматика дискурсу, аналітичний метод. Наукова новизна. У концепції раціональності Ю. Габермаса органічно включені та синтезовані:- відношення діючої особи до світу (Aktor-Welt-Beziehung);- відношення її до інших людей, саме такий важливий фактор як процеси "мовлення", мови, висловлювання тих або інших мовних речень та вислуховування контрагентів дії. Телеологічна спрямованість історії для Габермаса, як і для одного з засновників Просвітницького проєкту, Гердера у принципі «формування» людства (Bildung), де прогрес цивілізації повязується з моральним розвитком особистості, а отже вдосконаленням освіти і виховання. Для Габермаса це можливо насамперед через постійний колективний «навчальний процес» (Lernprozess) через подолання суспільних викликів та виховання найкращих моральних якостей. Висновки. Cучасна філософія освіти та принципи європейського просвітництва спирається на необхідності раціональності та критичного мислення. Це є основою концепції Юргена Габермаса виправдання розуму та раціональної дії. Європейський просвітницький проєкт як осердя сучасної цивілізації спирається на кантівському розумінні самостійності розуму та розуміння його кордонів, а також відродженої раціональності. Габермас у своїй концепції критично переборює суб'єктивістські тенденції трансценденталістської філософії, яка у епістемній боротьбі проти субстанціоналістської метафізики перевела вчення про розум на рівень філософії свідомості. Розум та раціональність виховуються та корегуються у публічній сфері, у повсякденному та політичному діалозі, виступаючи запорукою не тільки освіти суспільства, а його розвитку в цілому.