Відповідність екологічному законодавству басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин

Abstract

Досліджується головна компонента еколого-правового механізму нормативного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України – «басейновий принцип» розрахунку гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є визначення відповідності українському законодавству термінологічних, базових екологічних та еколого-правових особливостей чинного БПРГДС. Дослідження БПРГДС, який є складовою комплексного еколого-правового інституту якості вод та її регулювання, здійснюється методами порівняльного правознавства. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики та екологічної безпеки, Водною стратегією України тощо. Виявлено, що у назві БПРГДС використовується некоректний прикметник «басейновий», який пропонується змінити на «каскадний». Визначено, що асиміляційна спроможність (АС) водного об’єкта, яка використовується водокористувачами для екологічної реалізації правового регулювання, має не басейнову, тобто подільну між всіма скидами, а локальну – точкову для одного скиду, еколого-правову природу. Відсутність подільності не дозволяє розподіляти властивість АС між окремими водокористувачами розрахункового басейну. Головний результат полягає у виявленні порушення вимоги екологічного законодавства щодо загальнодержавної «єдиності» обмежень концентрацій ЗР у поверхневій воді в межах розрахункового басейну. Також виявлено, що т. зв. «право водокористувача на квоту АС», на якому ґрунтується БПРГДС, у законодавстві відсутнє, спільна діяльність водокористувачів з реалізації БПРГДС водним законодавством не передбачена, а її здійснення створює умови для погіршення якості води. Зроблено висновки, що запровадження БПРГДС створило законодавчі протиріччя з початку свого існування (з 1977 р.), а вимоги до найбільш дієвих інструментів РСЗР, якими є нормативи ГДС, не відповідають екологічному (з 1992 р.) та водному (з 1995 р.), а також цивільному та господарському законодавствам.The article examines the main component of environmental and legal mechanism for the regulation of the discharge of pollutants (RDP) from point anthropogenic sources into the surface waters of Ukraine – the "basin principle" for calculating maximum permissible discharges (BPCMPD). The purpose of the article is to determine the compliance with the Ukrainian legislation of the terminological, basic ecological and ecological legal features of the current BPCMPD. The study of BPCMPD as a component of the complex environmental and legal institute of water quality and its regulation carried out using the methods of comparative jurisprudence. The relevance of the research determined by the documents of the state environmental policy and environmental safety, the Water Strategy of Ukraine, etc. It proposes to change the erroneous definition of "basin" in the name of BPCMPD to "cascade". It was determined that the assimilating capacity (AC) of the water body, which is used for the implementation of regulation, does not have a basin, i.e., shared between all discharges, environmental-legal nature, but a local point nature for one discharge. The lack of divisibility does not allow for distributing of the point environmental feature AC between individual water users from the calculation cascade. The main result is the conclusion about violations of the requirement of the environmental legislation regarding the nationwide uniformity of limits on pollutant concentrations in water within the cascade. It is found that the so-called the water user's right to the "AC quota", on which the BPCMPD is based, is absent in the legislation, also the water legislation does not provide for the joint activity of water users to implement the BPCMPD, and its implementation creates conditions for the deterioration of water quality. The conclusions are drawn that the Ukrainian BPCMPD is scientifically wrong since the beginning of its existence in 1977, and that the requirements for the most effective RDP tools, which are the standards of the MAC, contains ecological errors and do not correspond with the important political norm from environmental legislation (since 1992). In addition, BPCMPDs current realization as common water protection activity of many water-users is in contrast with water legislation (since 1995 r.), as with demands of civil and economic legislation.