Peculiarities of carbohydrate metabolism in patients with isolated coronary heart disease and abdominal obesity comorbidities

Abstract

Introduction. Treatment of cardiovascular diseases remains an urgent task of modern medicine due to their prevalence. Undoubtedly, recent decades have marked significant progress in the treatment of these diseases, in particular coronary artery disease (CAD). The presence of risk factors significantly affect the CAD. One of the common risk factors for CFD is obesity, the presence of which significantly affects the prognosis Purpose of the study is to assess the state of carbohydrate metabolism in patients with isolated coronary artery disease and in the presence of comorbid abdominal obesity, as well as to analyze the peculiarities of the relationship between indicators of carbohydrate metabolism in patients with coronary artery disease with and without accompanying obesity. Materials and methods. 135 patients with CAD (a form of CAD – stable angina pectoris II-II functional class) were studied. All patients with CAD were divided into 2 groups: 1 – patients with CAD and accompanying abdominal obesity (n = 100), 2 – patients with CAD without obesity (n = 35). The results. Significantly higher values of glycemia, insulinemia, and HOMA index were found in patients with CAD and accompanying obesity compared to patients with isolated CAD. In patients with CAD and obesity, direct correlations were found between the level of glucose and insulin, index HOMA, and in patients without obesity the relationships become inverse. Conclusions. In patients with a combined course of CAD and obesity high levels of the HOMA index were found, which indicates insulin resistance. Determining indicators of carbohydrate metabolism (glucose, insulin, index HOMA) is appropriate for timely diagnosis of insulin resistance and prescribing treatment for comorbid metabolic disorders.Наявність факторів ризику істотним чином впливають на перебіг ішемічної хвороби серця (ІХС). Одним із розповсюджених факторів ризику ІХС є ожиріння, наявність якого істотно впливає на прогноз. Мета. Оцінити стан вуглеводного обміну у хворих із ізольованою ІХС та за наявності коморбідного абдомінального ожиріння, а також проаналізувати особливості взаємин між показниками вуглеводного обміну у хворих із ІХС із супутнім ожирінням і без нього. Матеріали та методи. Досліджено 135 хворих на ІХС (форма ІХС – стабільна стенокардія ІІ–ІІ ФК). Всі хворі з ІХС були поділені на 2 групи: 1 – склали хворі з ІХС та супутнім ожирінням абдомінального типу (n = 100), 2 – склали хворі з ІХС без ожиріння (n = 35). Отримані результати. У хворих із ІХС та супутнім ожирінням знайдено достовірно більш високі значення глікемії, інсулінемії та індекса НОМА порівняно з хворими з ізольованою ІХС. У хворих із ІХС та ожирінням знайдено прямі кореляційні зв’язки між рівнем глюкози та інсуліном, індексом НOMA, а у хворих без ожиріння зв’язки набувають зворотнього характера. Висновки. У хворих із поєднаним перебігом ІХС та ожиріння знайдено високі рівні індексу НОМА, що свідчить про інсулінорезистентність. Визначення показників вуглеводного обміну (глюкози, інсуліну, індексу Нома) доцільно для своєчасної діагностики інсулінорезистентності та призначення лікування за коморбідності метаболічних порушень.