Соціальна інклюзія дітей з особливими потребами: українські реалії

Abstract

У статті визначаються основні складові проблеми соціальної інклюзії дітей в Україні з точки зору державної соціальної політики, аналізуються шляхи виникнення відчуження, розкриваються правовий, економічний та соціальний напрямки досягнення інклюзії. Особливу увагу автор приділяє висвітленню процесів соціальної ізоляції дітей бо втрата між поколінного зв’язку безпосередньо впливає на ґенезу соціальної солідарності та аналізу проблеми впровадження в українському суспільстві політики соціальної інклюзії як одного з пріоритетних напрямків національної соціальної політики. Соціальна інклюзія розглядається в контексті повної участі всіх членів співтовариства у його життєдіяльності та має ряд аспектів: політико-правової (можливість реалізації своїх прав та інтересів), соціально-економічний (подолання бідності та підвищення рівня соціальних стандартів), соціокультурний (доступна й якісна освіта, включення в культурну спільноту та суспільне життя), психологічний (толерантність, позитивна самоідентифікація, відчуття приналежності до суспільства). За умов доручення України до європейських стандартів особливої уваги заслуговує проблема інклюзивної освіти, яка передбачає необхідність охоплення просвітницьким процесом усіх вікових груп дітей з особливими потребами. Курс на деінстітуціоналізаціі як основу державних програм в сфері соціального захисту дітей з особливими потребами на думку автора передбачає наступні основні напрямки роботи: запобігання переміщення дитини в державну установу; пошук і розвиток прийнятних альтернативних форм влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, в першу чергу сімейних; якісне поліпшення умов проживання, виховання та освіти тих дітей, які з різних причин не можуть самостійно відвідувати освітні заклади.

The article describes the main components of the problem of social inclusion of children in Ukraine from the point of view of state social policy, the ways of alienation are analyzed, legal, economic and social directions of achieving inclusion are revealed. The author pays special attention to covering the processes of social isolation of children, in view of the fact that the loss between generations of social communication directly affects the genesis of social solidarity, and also analyzes the problems of introducing social inclusion policies in Ukrainian society as one of the priority areas of the national social policy. Social inclusion is considered in the article in the context of the full participation of all members of the community in its life and has a number of aspects: political and legal (the possibility of realizing one's rights and interests), socio-economic (overcoming poverty and raising social standards), socio-cultural (available and quality education, inclusion in the cultural community and social life), psychological (tolerance, positive self-identification, a sense of belonging to society). In the context of Ukraine's accession to European standards, the issue of inclusive education deserves special attention, which calls for the need to cover the educational process of all age groups of children with special needs. The course on deinstitutionalization as the basis of the state program in the field of social protection of children with special needs, according to the author, provides the following main directions of work: preventing the child from moving to a state institution; search and development of acceptable alternative forms of placement of children left without parental care, primarily family ones; qualitative improvement of living conditions, upbringing and education of children, who for various reasons can not attend educational institutions on their own.