Особливості процесу електрохімічного полірування срібла та його ювелірного сплаву 925° у кислих тіосечовинно-цитратних розчинах із застосуванням стаціонарного режиму електролізу

Abstract

Представлені результати дослідження кінетики електродних реакцій, що перебігають на сріблі та його ювелірному сплаві 925° в кислих тіосечовинно-цитратних розчинах. Такі розчини стабільні в роботі й дають змогу експлуатувати їх упродовж тривалого часу. Анодне розчинення металу відбу­вається з утворенням комплексної солі типу Ag(SC(NH₂)₂)₃(C₆H₇O₇). Встановлено, що в таких розчи­нах досягається ефект полірування срібної поверхні, який обумовлений утворенням на поверхні аноду оксидно-сольової плівки, що формується за потенціалів ≥ +0,345 В. Розчинення срібла відбувається через пасивну плівку, яка сприяє перебіганню анодного процесу переважно на активних ділянках – мікровиступах профілю поверхні. Швидкість розчинення срібла обмежена гальмуванням електродної реакції на стадії дифузії хімічних продуктів, що утворюються, в об’єм електроліту. На процес полірування срібла впливають поверхнево-активна речовина (далі – ПАР) етиленгліколь, робоча густина струму або потенціал (напруга). Підібрано оптимальне співвідношення концентрацій компонентів розчинів для досягнення максимального ефекту полірування. Встановлено, що електрохі­мічне полірування може бути ефективним у стаціонарному режимі. Обрані умови проведення процесу (рН = 3,5–4,5, t = 18–25°С) та режим електролізу (jₐ = 3–4 мA∙см⁻², U = 2–2,4 B). Розраховано анодний вихід за струмом (80–100%) і питомі втрати металу (10–24 мг/(дм²∙хв)). Одночасно з анодним процесом на катоді відбувається виділення компактного осаду срібла, що дає змогу підтримувати в розчині постійну концентрацію іонів металу та розв’язати проблему якості продукції й ресурсозбереження. Отримані дані пропонується використовувати для декоративного, функціонального та протикорозійного оброблення срібних поверхонь виробів технічного, ювелірного й медичного (стоматологічного) призначення.