Методичні вказівки до лабораторної роботи "Визначення параметрів паропроникності лакофарбових покрить" з навчальної дисципліни "Хімія та технологія лакофарбових покрить, проектування виробництв їх одержання"

Abstract

Лабораторна робота “Визначення параметрів паропроникності покрить” виконується студентами у межах курсів “Фізико-хімія формування полімерних покрить”, “Хімія та технологія лакофарбових покрить, проектування виробництв їх одержання”, а також під час виконання науково дослідних робіт. Метою роботи є визначення параметрів, які характеризують транспортні властивості лакофарбових покрить відносно проникності водяної пари, що оцінюється за методикою стандарту ДСТУ ISO 7783 [1]. Бар’єрні властивості покрить можуть мати критичне значення щодо довговічності матеріалів, що фарбуються. Наприклад, якщо може мати місце корозія металу, карбонізація бетону, гниття деревини. Тому важливим є знання характеристик проникності покриття, методів їх визначення на стадії розробки лакофарбового матеріалу чи використання існуючих. До таких характеристик належить паропроникність покриття, що характеризує здатність покриття до проникнення парів води крізь нього. Важливість правильного балансу між характеристиками проникності щодо лакофарбових матеріалів, призначених для зовнішніх мінеральних поверхонь (цегла, бетон, штукатурка), обґрунтована теорією захисту фасадів Кюнцеля, згідно з якою підвищення довговічності покрить слід очікувати за умови високої проникності парів вологи крізь покриття, але за низької капілярної проникності рідкої води. Схематично цей баланс демонструється парною залежністю відповідних показників у формі діаграми (додаток А), де положення параметрів біля початку координат вважається оптимальним. Положення цієї теорії лежать в основі стандарту ДСТУ EN 1062-1 [2] щодо класифікації матеріалів архітектурного призначення. За стандартом визначають три параметра, що характеризують транспортні властивості покриття: швидкість проникнення водяної пари крізь покриття, V; еквівалентну товщину повітря щодо проникнення водяної пари, sd; показник опору покриття щодо проникнення водяної пари, .