Місцева житлова політика у контексті державної: проблеми узгодженості та ефективності управлінських рішень

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблем узгодженості між державною та місцевою житловою політикою в Україні в контексті процесів децентралізації та розширення повноважень територіальних громад. Визначено основні чинники, що зумовлюють недостатню координацію між різними рівнями публічної влади у сфері житлової політики, зокрема розбалансованість стратегічних пріоритетів, відсутність ефективних механізмів співфінансування, недостатню методичну підтримку місцевого самоврядування, що ускладнює реалізацію державних програм на місцевому рівні. Розкрито вплив неузгодженості державної та місцевої політики на ефективність використання бюджетних коштів, темпи реалізації житлових програм, розвиток житлової інфраструктури та забезпечення конституційного права громадян на житло. Особливу увагу приділено характеристиці місцевої житлової політики як адаптованої до специфіки територіальних громад складової загальнодержавної стратегії у сфері забезпечення житлом. У статті здійснено систематизацію критеріїв та показників оцінки ефективності управлінських рішень у місцевій житловій політиці, а також визначено вплив узгодженості політик на досягнення поставлених цілей у житловій сфері. Проаналізовано основні проблеми реалізації житлових програм у громадах та запропоновано практичні підходи до їх подолання. Наведено аналіз міжнародного досвіду (Німеччини, Франції, Канади), що демонструє важливість чіткої координації, справедливого розподілу ресурсів та активної участі громадськості у процесі формування житлової політики. На основі проведеного дослідження сформульовано рекомендації щодо удосконалення взаємодії між державним та місцевим рівнями, розвитку консультаційних механізмів, забезпечення прозорості співпраці та активізації залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття управлінських рішень. Підкреслюється, що досягнення високого рівня узгодженості між державною та місцевою житловою політикою є критично важливим чинником сталого розвитку територіальних громад та підвищення якості життя населення. The article is devoted to the study of the problems of consistency between state and local housing policy in Ukraine in the context of the processes of decentralization and expansion of powers of territorial communities. the main factors that cause insufficient coordination between different levels of public power in the field of housing policy are identified, in particular, the imbalance of strategic priorities, the lack of effective co-financing mechanisms, insufficient methodological support for local self-government, which complicates the implementation of state programs at the local level. The article reveals the impact of inconsistency between state and local policies on the efficiency of using budget funds, the pace of implementation of housing programs, the development of housing infrastructure and ensuring the constitutional right of citizens to housing. Special attention is paid to the characterization of local housing policy as a component of the national strategy in the field of housing provision adapted to the specifics of territorial communities. The article systematizes criteria and indicators for evaluating the effectiveness of management decisions in local housing policy, as well as determines the impact of policy consistency on achieving the goals set in the housing sector. The main problems of implementing housing programs in communities are analyzed and practical approaches to overcoming them are proposed. An analysis of international experience (Germany, France, Canada) is presented, which demonstrates the importance of clear coordination, fair allocation of resources and active public participation in the process of forming housing policy. Based on the conducted research, recommendations are formulated for improving interaction between state and local levels, developing consulting mechanisms, ensuring transparency of cooperation and activating the involvement of stakeholders in the management decision-making process. It is emphasized that achieving a high level of coherence between state and local housing policies is a critical factor in the sustainable development of territorial communities and improving the quality of life of the population.