Оцінювання кризової стійкості та готовності підприємства до сприйняття стратегічних змін

Abstract

Стаття присвячена обґрунтуванню методичного підходу до інтегрального оцінювання кризової стійкості підприємства та його готовності до сприйняття стратегічних змін. Запропоновано побудову інтегрального індексу кризової стійкості (Integrated Crisis Resilience Index, ICRI), який об’єднує п’ять блоків-субіндексів: фінансової стійкості, операційної результативності, адаптивності, потенціалу розвитку та опору ризикам. Кожен блок прив’язано до конкретного теоретичного підходу до визначення природи змін (процесно-динамічний, адаптивно-реактивний, програмно-цільовий та еволюційно-онтогенетичний) та до обґрунтування особливостей управління стратегічними трансформаціями (функціонально-процесний, системно-трансформаційний, адаптивно-інструментальний та людиноцентричний). Структурною особливістю підходу є введення кадрово-продуктивного субіндексу, що відображає людиноцентричний (лідерський) вимір управління кризовими трансформаціями. Доказова сила методичного підходу забезпечена аналізом чутливості до трьох альтернативних варіантів ваг та чотирьох некомпенсаторних схем агрегації (адитивної, геометричної, методу слабкої ланки, TOPSIS, ентропійної), зовнішньою перевіркою через модифіковану модель Альтмана Z􀀀 (рангова кореляція Спірмена 0,974) та контролем інфляційного впливу через CPI-дефлювання. Запропоновано фазову декомпозицію інтегрального індексу кризової стійкості з виокремленням передкризової, кризової та постадаптаційної фаз, а також типологію траєкторій проходження кризи (стійке проходження шоку, V-подібне відновлення, відновлення з низької бази, затяжне погіршення, часткове відновлення та змішана траєкторія). Емпіричну апробацію здійснено на вибірці підприємств нафтогазової галузі за період 2020–2025 років. Розрахунки засвідчили інваріантність позицій лідерів та аутсайдерів рейтингу до зміни ваг (рангова кореляція 0,93–1,00) і способу агрегації, що підтверджує надійність моделі.