Кафедра "Економіка бізнесу і міжнародні економічні відносини"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/1316

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/bapm

Від 2021 року кафедра має назву "Економіка бізнесу i міжнародні економічні відносини", попередня назва – "Менеджмент інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин".

Кафедра заснована в 1950 році, первісна назва – кафедра "Економіка промисловості та організації підприємств", у подальшому перейменовувано на: кафедра "Економіка і організація хімічної і приладобудівної промисловості" (1984); кафедра "Організація виробництва та управління персоналом" (1997); кафедра "Менеджмент інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин"; кафедра "Економіка бізнесу i міжнародні економічні відносини" (2021).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" . Міжнародні зв’язки кафедри збагачують навчальний процес досягненнями іноземних науковців.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють : 6 докторів економічних наук, 19 кандидатів наук: 17 економічних, 2 – технічних; 7 співробітників мають звання професора, 16 – доцента.

Переглянути

Фільтри

2018 - 201912020 - 20233

Налаштування

Автор: search.filters.author.Савченко, Ольга ІгорівнаORCID: search.filters.orcid.https://orcid.org/0000-0002-8989-9424

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Щодо подальшого розвитку університетів та ролі освіти у підприємництві
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Савченко, Ольга Ігорівна; Побережний, Роман Олегович; Верютіна, Вікторія Юріївна
    У статті продемонстровано підходи до розвитку підприємницьких якостей для активізації інноваційної діяльності та цілеспрямованого розвитку інноваційного потенціалу України на основі європейського досвіду. Публікація присвячена особливостям формування підприємницьких, дослідницьких та комунікативних навичок у студентської спільноти відповідно до потреб малого та середнього бізнесу. Класично було так, що університети створювали базові знання, а підприємства та науково-дослідні інститути переводили прикладні "ноу-хау" у практичні рішення. У статті представлено порівняльний аналіз міжнародних освітніх програм. Показано приклади успішних результатів проєктів ERASMUS+. Наголошується, що фундаментальні дослідження можуть проводитися лише за підтримки держави та промисловості, яка також робить свій внесок. 3GU не є комерційним підприємством, у якого головна мета – це максимізація прибутку. Це не технологічне підприємство з освітньою програмою, а створення надійної освітньої екосистеми. Підкреслюється необхідність забезпечення відповідних умов для розвитку підприємницької освіти, що поширюється на різні дисципліни та пронизує різні сфери університетських програм. Вивчається та демонструється, як глобальна співпраця може сприяти підприємницькій освіті, описується досвід як викладачів, науковців так і лідерів думок. Обговорюється ефективність прийняття управлінських рішень та визначається необхідність використання проактивного підходу. За таких умов місія університету залишається незмінною та спрямована на створення нових знань, робить освіту частиною процесу створення таких знань, що відповідає сьогоднішньому контексту.
  • Ескіз
    Документ
    Розвиток сталих та соціальних інновацій як запорука відбудови економіки країни
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Савченко, Ольга Ігорівна; Проскурня, Олена Михайлівна; Верютіна, Вікторія Юріївна
    Нові виклики для країни вимагають активізації підходів та розуміння як у питаннях організації міжнародної політики, так і розуміння особливостей формування соціальної політики в умовах, що склалися. Глобальні процеси демонструють постійне зростання важливості впливу сталих та соціальних інновацій. Інтенсифікація науково-технічного прогресу та тенденцій, властивих нинішньому етапу економічного розвитку, свідчить про те, що тип інновацій для підприємств буде визначальним, а економіка стане ще більш соціальною. Постановка завдання полягає у вивченні складових сталого розвитку: економічної, соціальної та екологічної, а також необхідності дотримання певного балансу цих складових. Стаття спрямована на дослідження сучасного стану сталих та соціальних інновацій, особливостей походження та використання відповідних потенціалів в інноваційному процесі. У статті важлива роль приділяється розгляду стійких та соціальних інновацій. Сучасні умови ведення бізнесу вимагають особливої уваги для створення інновацій на підприємствах, особливо якщо йдеться про забезпечення поширення соціальних інновацій. Завдання статті полягає у вивченні походження соціальних інновацій, які є у інноваційному процесі. Інноваційні підприємства успішно використовують інноваційний процес, незважаючи на негативні наслідки зовнішнього середовища, їм необхідно навчитися пристосовуватися до нових умов, нових правил організації своєї поточної та стратегічної діяльності. Розглянуто емпіричні дослідження в Україні, які показали, що необхідний розвиток громадянського суспільства для того, щоб воно стало більш сприйнятливим до соціальних інновацій, активно використовуючи при цьому наявні найкращі вітчизняні та зарубіжні практики.
  • Ескіз
    Документ
    Трансформація індустріальної політики в епоху дігіталізації
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Савченко, Ольга Ігорівна; Верютіна, Вікторія Юріївна
    Розглянуто наукове узагальнення розвитку інновацій та індустріалізації із детальним визначенням викликів, які впливають на те, як країни повинні спрямовувати технології для загального розвитку своєї промисловості та економіки. Досліджується як саме зміни на виробництво та промисловість впливають на глобальну економіку сьогодні. Звертається увага, що індустріалізація впливає на всі сектори - від виробництва до послуг, при цьому особливе місце займають країни, що розвиваються. Саме для них потрібно визначити збалансовану стратегію розвитку, яка орієнтована на підвищення рівня компонент знань та навичок кожного з цих секторів. Промислова політика ґрунтується на національному баченні того, як сприяти цифровим інноваціям та отримувати вигоди для регіональних економічних систем. Така промислова політика повинна мати чотири ключові елементи: можливості для цифрової трансформації, розвиток ефективного регулювання всіх цифрових технологій, захист та збереження зайнятості. Ці заходи повинні узгоджуватись з інвестиціями, трансфером технологій, торгівлею, стимулюванням експорту і, конкурентною політикою. Особливу увагу у статті було приділено дослідженню системного підходу до визначення технологічного потенціалу підприємств, узагальнено методики оцінювання інноваційного потенціалу та можливість їх застосування для категорії “інноваційно-технологічний потенціал”, проаналізовано систему показників статистичного оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу, розроблено методичні рекомендації до оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу в умовах дігіталізації, виконано порівняння різних підходів до оцінювання інформаційно-комунікаційних технологій підприємств та наведено рекомендації щодо поліпшення ефективності використання технологічного потенціалу підприємств в умовах трансформації індустріальної політики.
  • Ескіз
    Документ
    Проривні технологічні інновації як драйвер економічного розвитку країни
    (НТУ "ХПІ", 2018) Верютіна, Вікторія Юріївна; Савченко, Ольга Ігорівна
    В статті наведено класифікацію технологічних інновацій, досліджено сутність проривних інновацій, запропоновано підходи до визначення ключових чинників економічного розвитку на підставі технологічних зрушень. На сучасному етапі актуалізації науки і технологій вирішення поставленої задачі можливе лише шляхом впровадження інновацій. Державна політика підтримує та сприяє інноваційно-інвестиційній моделі розвитку вітчизняної економіки. Досліджено науково-практичні питання необхідності технологічних змін коксохімічних підприємств, їх галузеві особливості, а саме: безперервний технологічний процес, високий рівень зносу основних засобів, небезпечний характер виробництва, екологічна небезпечність. Обґрунтовується забезпечення довготривалого економічного зростання за рахунок інноваційної моделі розвитку, необхідність технології інноваційного насичення через розширення повноважень корпорацій.