Кафедра "Хімічна технологія неорганічних речовин, каталізу та екології"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7534

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/xtnv

Кафедра "Хімічна технологія неорганічних речовин каталізу і екології" є першою хімічною кафедрою НТУ "ХПІ". Вона є спадкоємицею кафедри технології мінеральних речовин, пізніше – кафедра технології неорганічних речовин, першим завідувачем якої був Валерій Олександрович Геміліан, а в 1911-1931 роках – дійсний член Академії наук, академік Єго́р Іва́нович Орлов.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". У 2014 році професори кафедри Олексій Якович Лобойко та Григорій Іванович Гринь отримали Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу "Нові каталізатори та гетерогенно-каталітичні процеси: розвиток наукових основ та використання в хімії, нафтохімії та енергетиці".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора та 2 кандидата технічних наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 21

Дослідження процесу приготування нанесеного неплатинового каталізатора окиснення амоніаку
(ТОВ "Нілан-ЛТД", 2016) Привалова, Г. С.; Бутенко, А. М.; Авіна, Світлана Іванівна; Багрова, І. В.
Методичні вказівки до лабораторних робіт "Визначення комплексів карбаміду з кислотами та солями в технології добрив"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2015) Вецнер, Юлана Ігорівна; Савенков, Анатолій Сергійович; Білогур, Ірина Сергіївна; Дейнека, Дмитро Миколайович; Авіна, Світлана Іванівна
Відомо, що фосфоритні родовища містять фосфоритні руди різних типів, що утворилися в різні геологічні періоди і в різних геотектонічних умовах. Це наклало відбиток на склад мінеральних компонентів фосфоритних руд, а отже, і на співвідношення в них основних хімічних параметрів. Фосфорити являють собою досить складну осадочну породу, що складається з комплексу мінералів. Крім фосфату, в них значно поширені інші мінерали. У зв’язку з цим необхідно розглянути всі ймовірні варіанти технологій переробки фосфатної сировини, які б задовольняли сучасним вимогам. Технічні вимоги, що висуваються до фосфатної сировини, обумовлені технологічними можливостями і економічною доцільністю переробки його у фосфоровмісні добрива.
Вдосконалення технології нанесеного неплатинового каталізатора окиснення амоніаку до нітроген (II) оксиду
(Global Science Center LP, 2017) Бутенко, Анатолій Миколайович; Привалова, Галина Сергіївна; Лобойко, Олексій Якович; Авіна, Світлана Іванівна; Кобзєв, Олександр Вікторович
Обґрунтована можливість та необхідність вдосконалення існуючих технологій каталізаторів на носіях. Запропоновано нанесення активних компонентів з упарюванням просочувального розчину. Проведено фізико-хімічні дослідження зразків каталізаторів. Визначена активність отриманих каталізаторів у процесі окиснення амоніаку до нітроген (ІІ) оксиду. Показані переваги процесу нанесення з упарюванням розчину.
Термодинамічні утворення летких сполук благородних металів
(ФОП Торубара В. В., 2019) Гринь, Григорій Іванович; Хильченко, Г. С.; Трофименко, Д. О.; Дейнека, Дмитро Миколайович; Авіна, Світлана Іванівна
Проаналізувано термодинамічні реакції утворення оксидних сполук платини, родію та паладію. Установлено, що існування газоподібних оксидів платини в інтервалі температур 1200-1300 °К з точки зору термодинаміки малоймовірні. Найбільш термодинамічно стійкими в цих умовах є оксиди Rh₂O і Rh₂O₃. Існування оксиду паладію (ІІ) в конденсованому стані термодинамічно можливо тільки до температури 1150 °К.
Методи інтенсифікації виробництва неконцентрованої азотної кислоти
(ФОП Торубара В. В., 2019) Гринь, Григорій Іванович; Кобзєв, Олександр Вікторович; Авіна, Світлана Іванівна; Грінцова, А. В.; Ларіна, І. В.
З'ясовано, що азотна кислота є стратегічним продуктом, виробництво якого необхідно для розвитку країни. Наведено аналіз можливих варіантів одержання продукту та обґрунтування способу виробництва в Україні. Розглянуто екологічні аспекти виробництва азотної кислоти. Установлено недоліки виробництва. Запропоновано спосіб виробництва.
Дослідження процесу синтезу ціаністого водню
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Трет'яченко, Дар'я Костянтинівна; Авіна, Світлана Іванівна; Гринь, Григорій Іванович; Штепа, Вікторія Дмитрівна
Самопоширюваний високотемпературний синтез пігментів на основі відпрацьованих каталізаторів
(Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, 2019) Привалова, Галина Сергіївна; Авіна, Світлана Іванівна; Дейнека, Дмитро Миколайович
Сучасні способи очищення стічних вод від ціаністих з'єднань
(Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, 2019) Авіна, Світлана Іванівна; Гринь, Григорій Іванович; Трет'яченко, Дар'я Костянтинівна; Штепа, Вікторія Дмитрівна
Удосконалення процесу отримання ціаністого натрію
(Baltija Publishing, 2018) Авіна, Світлана Іванівна
Дослідження впливу складу газової суміші на синтез ціаністого водню
(ВД "Гельветика", 2019) Авіна, Світлана Іванівна; Гринь, Григорій Іванович; Дейнека, Дмитро Миколайович
У статті представлені основні результати досліджень щодо впливу складу вихідної газової суміші на утворення ціаністого водню окиснювальним амонолізом метану. Встановлено, що за пониженого вмісту одного з реагентів у початковій газовій суміші після реактора синтезу ціаністого водню в контактному газі присутня значна кількість компонентів суміші, що не прореагували. Виявлено, що ступінь перетворення реагентів на ціаністий водень залежить не тільки від початкової концентрації, а також і від їх співвідношення у вихідній суміші. Доведено, що максимальний ступінь перетворення аміаку та метану досягається за співвідношення компонентів повітря / (аміак + метан) в реакційній суміші, що дорівнює 3,1-3,2. Представлені дані впливу одного із компонентів вихідної реакційної суміші, а саме водню на вихід цільового продукту. Встановлено, що оптимальне значення кількості водню у вихідній газовій суміші має бути не більше 3,5%. Отримані результати досліджень можна використовувати на сучасних хімічних підприємствах для оптимізації процесу отримання ціаністого водню.