Кафедра "Хімічна технологія неорганічних речовин, каталізу та екології"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7534

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/xtnv

Кафедра "Хімічна технологія неорганічних речовин каталізу і екології" є першою хімічною кафедрою НТУ "ХПІ". Вона є спадкоємицею кафедри технології мінеральних речовин, пізніше – кафедра технології неорганічних речовин, першим завідувачем якої був Валерій Олександрович Геміліан, а в 1911-1931 роках – дійсний член Академії наук, академік Єго́р Іва́нович Орлов.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". У 2014 році професори кафедри Олексій Якович Лобойко та Григорій Іванович Гринь отримали Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу "Нові каталізатори та гетерогенно-каталітичні процеси: розвиток наукових основ та використання в хімії, нафтохімії та енергетиці".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора та 2 кандидата технічних наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Фільтри

20211

Налаштування

Початкова дата: 2020DOI: search.filters.doi.doi.org/10.20998/2413-4295.2021.01.12

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Аналіз методів перероблення пластикових відходів
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Михайлова, Євгенія Олександрівна; Дейнека, Дмитро Миколайович; Панчева, Ганна Михайлівна
    Розглянуто способи поводження з пластиковими відходами, кількість яких постійно зростає через високий попит на полімерну продукцію, що має високі експлуатаційні властивості. Актуальність проблеми обумовлена довговічністю пластику, який, потрапивши у довкілля, поступово деградує з утворенням речовин небезпечних для живих організмів. Найбільш поширеними способами поводження з пластиковими відходами є їх складування на спеціально відведених земельних ділянках або спалення з/ без отримання тепла. Кожен з цих способів має певні недоліки, що викликає необхідність впровадження інших заходів. Перспективним з екологічної та економічної точок зору способом поводження з пластиковими відходами може бути їх перероблення у вторинну сировину, енергію або продукцію з певними споживчими властивостями. Мета даної роботи полягає у проведені аналізу методів перероблення пластикових відходів, встановлення їх переваг і недоліків, визначення оптимальних підходів для утилізації полімерних матеріалів з різними властивостями. Розглянуто дві основні групи методів перероблення полімерів: фізичні та хімічні. До фізичного перероблення відносять механічний рециклінг, який базується на фізичному подрібненні пластикових відходів з отриманням вторинної сировини без суттєвої зміни хімічної структури матеріалу. Цей процес достатньо простий з точки зору технічного оформлення, але вимагає ретельного сортування і очищення відходів, а також має обмеження щодо повторного застосування переробленого матеріалу. Хімічне перероблення відбувається шляхом проведення процесів сольволізу (гідролізу, гліколізу, метанолізу) та конверсії (піролізу, газифікації). В цьому випадку пластикові відходи розкладаються на вихідні молекули – мономери, з яких знову можна виготовити полімерний продукт з тими ж властивостями. Хімічні методи дозволяють утилізувати невідсортовані та забруднені полімерні матеріали багато разів без втрати їх якості. Таким чином, впровадження описаних методів дозволить зменшити кількість відходів, перетворити їх на цінну вторинну сировину та скоротити використання природних ресурсів, що застосовуються для отримання первинних пластикових матеріалів.