Кафедра "Хімічна технологія неорганічних речовин, каталізу та екології"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7534

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/xtnv

Кафедра "Хімічна технологія неорганічних речовин каталізу і екології" є першою хімічною кафедрою НТУ "ХПІ". Вона є спадкоємицею кафедри технології мінеральних речовин, пізніше – кафедра технології неорганічних речовин, першим завідувачем якої був Валерій Олександрович Геміліан, а в 1911-1931 роках – дійсний член Академії наук, академік Єго́р Іва́нович Орлов.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". У 2014 році професори кафедри Олексій Якович Лобойко та Григорій Іванович Гринь отримали Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу "Нові каталізатори та гетерогенно-каталітичні процеси: розвиток наукових основ та використання в хімії, нафтохімії та енергетиці".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора та 2 кандидата технічних наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки до практичних занять "Основні параметри стану та закони ідеального газу"
    (ФЛП Болибок А. В., 2019) Дейнека, Дмитро Миколайович; Кобзєв, Олександр Вікторович; Вецнер, Юлана Ігорівна
    Вирішення проблеми раціонального використання природних та енергетичних ресурсів потребує знання наукових та технічних основ функціонування сучасних енергетичних установок та оптимізації споживання енергії та ресурсів. Зменшення споживання паливно-енергетичних ресурсів у хімічній промисловості пов’язано з широкомасштабною реалізацією енергозберігаючої техніки і технології, утворенням енерготехнологічних комплексів. Успішне рішення пріоритетного завдання енергозбереження потребує, в свою чергу, відповідної компетенції в інженерів-технологів усіх спеціальностей. Курс "Енерготехнологія хіміко-технологічних процесів" посідає важливе місце в професійній підготовці студентів за спеціальністю "Хімічна технологія неорганічних речовин", та базується на загальнотеоретичних, загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах, що вивчаються студентами у вищому технічному закладі. Основним завданням цього курсу є формування у майбутніх спеціалістів знань і уміння у галузі генерування тепла в технологічних об’єктах, енерготехнологічного комбінування вторинних енергоресурсів, оцінки енергетичної ефективності процесів, скорочення теплових викидів у навколишнє середовище. У цих методичних вказівках наведено приклади вирішення задач з використанням основних законів та рівнянь ідеального газу та задачі по визначенню основних параметрів стану робочого тіла та суміші газів. Вони призначені для використання на практичних заняттях з курсу "Енерготехнологія хіміко-технологічних процесів". Головною метою є поглиблення і засвоєння студентами теоретичних знань, набутих у лекційному курсі, а також оволодіння методиками пошуку шляхів зменшення втрат енергії у хімічній технології.
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки до лабораторних робіт "Визначення комплексів карбаміду з кислотами та солями в технології добрив"
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2015) Вецнер, Юлана Ігорівна; Савенков, Анатолій Сергійович; Білогур, Ірина Сергіївна; Дейнека, Дмитро Миколайович; Авіна, Світлана Іванівна
    Відомо, що фосфоритні родовища містять фосфоритні руди різних типів, що утворилися в різні геологічні періоди і в різних геотектонічних умовах. Це наклало відбиток на склад мінеральних компонентів фосфоритних руд, а отже, і на співвідношення в них основних хімічних параметрів. Фосфорити являють собою досить складну осадочну породу, що складається з комплексу мінералів. Крім фосфату, в них значно поширені інші мінерали. У зв’язку з цим необхідно розглянути всі ймовірні варіанти технологій переробки фосфатної сировини, які б задовольняли сучасним вимогам. Технічні вимоги, що висуваються до фосфатної сировини, обумовлені технологічними можливостями і економічною доцільністю переробки його у фосфоровмісні добрива.